Ухвала суду № 13320714, 02.12.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" грудня 2010 р. м. КиївК-18751/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І., Усенко Є.А.

розглянувши в порядку письмового проввадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова

на постанову господарського суду Львівської області від 21 травня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2009 року

у справі №14/22А(№22а-9912/08/9104)

за позовом Державної податкової інспекції у Гальцькому районі м.Львова, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Сихівському районі м.Львова (надалі ДПІ у Сихівському районі м.Львова)

до відповідачів: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлінія»(надалі ТОВ «Інтерлінія»), 2.Товариства з обмеженою відповідальністю «КТ Хизис»( надалі ТОВ «КТ Хизис»)

про визнання недійсним господарського зобовязання, -

встановив:

У лютому 2008 року позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом, в якому поставлено питання, з урахуванням уточнень до позовних вимог, про визнання недійсним господарського зобовязання укладеного між ТОВ «Інтерлінія»та ТОВ «КТ Хизис»на суму 1603284,00грн. та застосування наслідків, передбачених ст.208 ГК України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір купівлі-продажу від 25.05.2006 року, укладений між ТОВ «Інтерлінія»та ТОВ «КТ Хизис»з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки ТОВ «КТ Хизис»є фіктивним підприємством. Також, позивач зазначає, що фінансово-господарські операції між відповідачами носили безтоварний характер, отже, ТОВ «Інтерлінія»було умисно та безпідставно занижено балансову вартість запасів.

Постановою господарського суду Львівської області від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2009 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що визнання недійсним статуту ТОВ «КТ Хизис»та свідоцтва платника ПДВ, а також притягнення його керівника до кримінальної відповідальності за несплату податків та фіктивне підприємництво не свідчать про вчинення оскаржуваного господарського зобовязання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ у Сихівському районі м.Львова звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та просить прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Сторони в судове засідання не зявились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Інтерлінія»за період з 01.11.2005 року по 01.12.2006 року, про що складено довідку від 18.12.2007 року.

В ході проведення перевірки податковим органом було встановлено, що між ТОВ «Інтерлінія»та ТОВ «КТ Хизис»було укладено договір купівлі-продажу холодильного обладнання №1-25/05 від 25.05.2006 року (а.с.26).

Згодом, контролюючим органом було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Інтерлінія»з питань правовідносин з ТОВ «КТ Хизис»за період з 01.11.2005 року по 01.12.2006 року, про що складено довідку №196/23-209/20804172 від 30.01.2008 року.

За результатами вищезазначеної перевірки, було встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу холодильного обладнання №1-25/05 від 25.05.2006 року ТОВ Інтерлінія»поставило ТОВ «КТ Хизис»холодильне обладнання на загальну суму 1603284,00грн. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками. На виконання умов договору були виписані видаткові накладні, які підтверджують факт приймання-передачі товару, та наступні податкові накладні: №0127 від 01.06.06 року, №0143 від 15.06.2006 року, №0184 від 25.07.2006 року, №0210 від 01.08.2006 року, №0286 від 08.09.2006 року, №0287 від 11.09.2006 року, №0313 від 27.08.2006 року, №0314 від 29.09.2006 року, №0321 від 03.10.2006 року, №0322 від 04.10.2006 року, №0323 від 06.10.2006 року, №0352 від 10.10.2006 року.

В касаційній скарзі позивач посилається на те, що постановою Приморського районного суду м.Одеси від 22.12.2006 року по справі №2а-3959/06 (а.с.27) визнано недійсним Статут підприємства з моменту реєстрації, а саме, з 14.03.2006 року та Свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту його видачі, а саме, з 29.03.2006 року. Крім того, ДПІ у Сихівському районі м.Львова вказує на те, що вироком Приморського районного суду м.Одеси від 05.04.2007 року по кримінальній справі №1-960/07 (а.с.97-102) порушеної відносно ОСОБА_1., директора та засновника ТОВ «КТ Хизис», визнано винним ОСОБА_1. у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Отже, на підставі вищевикладеного позивач дійшов до висновку, що ТОВ «КТ Хизис»було створено без наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, сплачувати обовязкові платежі та загальнообовязкові податки та збори.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що договір був виконаний належним чином, що підтверджується фактом оплати за поставлений товар та виписаним видатковими та податковими накладними. Отже, спірне господарське зобовязання підкріплене реальними фінансово-господарськими взаємовідносинами.

Також, суди зазначили, що на момент укладання угоди та видачі податкових накладних ТОВ «КТ Хизис»перебувало в Єдиному державному реєстрі, мало свідоцтво платника податку на додану вартість та було наділене всіма правоздатними ознаками такого платника податку.

Отже, для висновку про недійсність угоди необхідно встановлювати наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угоди недійсною. Визнання недійсними установчих документів субєкта підприємницької діяльності з підстав його створення без мети здійснення підприємницької діяльності, не є підставою для визнання вчинених ним з іншими субєктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність за наявності вини.

Згідно з частиною першою статті 207 ГК, який набрав чинності 1 січня 2004 року, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін чи відповідного органу державної влади визнане судом недійсним повністю або в частині. За вчинення таких правочинів застосовуються конфіскаційні санкції, передбачені частиною першою статті 208 цього Кодексу.

Однак, положення статей 207 та 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок. А тому згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215, частиною 2 статті 228 ЦК України правочин є нікчемним і визнання його недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України «Про державну податкову службу», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, лише за наявності умислу і не можуть застосовуватися як сам факт несплати податків однією зі сторін договору.

Відповідно до частини 1 статті 208 ГК України передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині 1 статті 238 ГК України і тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу.

Відповідно до ст.250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один piк з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, адміністративно-господарська санкція не може бути застосована, оскільки позивачем лише 04.02.2008 року подано до суду позов щодо визнання недійсним договору виконання якого було здійснено у 2006 році, тобто, після закінчення строків, передбачених ст. 250 ГК України.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині застосування адміністративного-господарських санкцій.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним правочину, суд застосовує вимоги статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України і закриває провадження у справі в цій частині.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що судові рішення попередніх судових інстанцій в частині визнання недійсним господарського зобовязання №1-25/05 25.05.2006 року укладеного між ТОВ «Інтерлінія»та ТОВ «КТ Хизис»підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині позовних вимог, в іншій частині судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 157, 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова задовольнити частково.

Постанову господарського суду Львівської області від 21 травня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2009 року в частині визнання недійсним господарського зобовязання №1-25/05 25.05.2006 року укладеного між ТОВ «Інтерлінія»та ТОВ «КТ Хизис» скасувати із закриттям провадження у справі в цій частині, а в решті - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.