Ухвала суду № 13320648, 20.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" жовтня 2010 р. м. КиївК-1900/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

секретар судового засіданняГорбенко К.Л.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 26.10.2010 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на рішення господарського суду Полтавської області від 18.03.2005 та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.12.2006

у справі № 3/150

за позовом Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі газопромислового управління

„Полтавагазвидобування”

доДержавної податкової інспекції у м. Полтаві

провизнання недійсним податкового повідомлення рішення № 0000112302/0 від 25.05.2004

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Наітогаз України” в особі газопромислового управління „Полтавагазвидобування” звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 0000112302/0 від 25.05.2004.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.03.2005 позовні вимоги задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення - рішення №0000112302/0 від 25.05.2004

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.12.2006 рішення господарського суду Полтавської області від 18.03.2005 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Державна податкова інспекція у м. Полтаві звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 18.03.2005 та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.12.2006, ухвалити нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача за період 01.07.2001 по 01.07.2003 по ПДВ з 01.08.2001 по 01.07.2003 та складено акт №1218/23-6/00153100 від 21.05.2004.

Перевіркою встановлено порушення структурним підрозділом позивача п.п. 4.1.6. п.4.1. ст. 4, п.5.1., п.п. 5.3.9. п.5.3., п.5.9., ст. 5, п.6.1. ст. 6, п.22.3. п.22.14. ст. 22 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000112302/0 від 25.05.2004, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання: податок на прибуток у сумі 5545640 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи п. 2.1. акту перевірки №1218/23-6/00153100, зафіксовано порушення норм п. 4.1. ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, позивачем в другому кварталі 2002 року не включено до складу валових доходів вартості товарів переведених з рахунку 281 ”Товари на складі” на рахунок 10 ”Основні засоби”.

Вказані операції відбувалися із одночасним віднесенням до складу валового доходу суми 3480 грн., відповідно до накладної зі складу №2 та накладної №122072 від 23.04.2003 на суму 3480 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що відповідачем належним чином не доведено порушення позивачем п. 4.1. ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Стосовно порушення позивачем п.п. 4.1.6. п.4.1. ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” шляхом не включення до складу валового доходу кредиторської заборгованості в сумі 386005, 17 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, заборгованість позивача виникла перед Приватним підприємством науково -упоряджувальна фірма „Спеціалізоване підприємство засобів автоматики та телемеханіки”, яке за рішенням Господарського суду Сумської області від 31.10.2001 ліквідовано.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що постановою від 06.02.2001 по справі №24-15/5 Арбітражним судом Сумської області ПП НВФ „Спеціалізоване підприємство засобів автоматики та телемеханіки” визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Сумської області по справі 247-15/5 від 31.10.2001 року приватне підприємство було ліквідоване.

Підприємством укладено договір уступки вимоги №3 від 07.06.2002, відповідно до умов якого цедент - ПП НВФ „Спеціалізоване підприємство засобів автоматики та телемеханіки” - передає цесіонарію - ТОВ „Брайт” права вимоги до позивача на суму 386005, 17 грн.

Крім того, в матеріалах справи (том 3, арк. справи 67) міститься копія повідомлення позивача про те, що новим кредитором замість ПП НВФ „Спеціалізованого підприємства засобів автоматики та телемеханіки” на суму 386005, 17 грн. стало ТОВ „Брайт”.

В матеріалах справи (том 3, арк. справи 71) міститься довідка №10-2142 від 27.05.2004 видана Головним управлінням статистики у Сумській області про те, що станом на 27.05.2004 в державному реєстрі підприємств та організацій України перебуває Приватне підприємство науково - впроваджувальна фірма „Спеціалізоване підприємство засобів автоматики та телемеханіки”.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 31.10.2001 по справі №247-15/5 про ліквідацію ПП НВФ „Спеціалізоване підприємство засобів автоматики та телемеханіки” направлено органам державної статистики для виключення цього підприємства із Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що спірне податкове повідомлення-рішення в частині не включення до складу валових доходів 386005, 17 грн. без зясування всіх обставин, а тому відсутні підстави для включення цієї суми до складу валових витрат.

Стосовно вимог п. 22.3. ст. 22 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в першому кварталі 2002 року, щодо пільги по податку на прибуток в сумі 4400000 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до Угоди №14/955/199 від 17.09.2001„Про переведення частини інвестиційного зобовязання за договором №10/1 від 07.05.1997 „Про інвестування будівництва (придбання) житла для військовослужбовців Міністерства Внутрішніх справ України” та Додаткової угоди до нього від 14.12.1999 за №19/674”, на позивача було переведено частину боргу НАК „Нафтогаз України” за Договором №10/1 від 07.05.1997 року та Додаткової угоди до нього №19/674 від 14.12.1999 в сумі 4700000 грн.

Позивач виконав свої зобовязання за Договором №14/955/199 від 17.09.2001 року шляхом передачі Управлінню капітального будівництва МВС України простого векселя номер 64045240776 виданого 23.03.2002 року, емітент Відділ капітального будівництва УМВС України в Луганській області.

28.03.2002 року Управлінням капітального будівництва МВС України та Відділом капітального будівництва УМВС України в Луганській області складено Акт вексельного платежу буз номера.

Одночасно Міністерством внутрішніх справ видана Довідка №340 про те, що інвестором - „Полтавагазвидобування” внесено всього інвестицій на будівництво житла військовослужбовцям та членам їх сімей в розмірі 4700000 грн.

Крім того, Міністерством внутрішніх справ України видано Довідку №339 за березень місяць 2002 року, якою підтверджується цільове використання інвестиції в розмірі 4700000 грн. на будівництво житла 177 квартир.

Інвестиція внесена в березні місяці 2002 року, а вартість переданого векселя для цілей оподаткування складає 4700000 грн.

В матеріалах справи міститься довідка про вартість виконаних підрядних робіт за березень місяць 2002 року, яка підтверджує виконання робіт ТОВ „Будівельник” по будівництву багатоквартирного житлового будинку по вулиці Тухачевського в м. Луганську на суму 4700000 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції, щодо визнання неправомірним зменшення податкового зобовязання позивача із податку на прибуток за І квартал 2002 року в сумі 4400000 грн.

Стосовно віднесення до складу валових витрат в четвертому кварталі 2002 року боргу ЗАТ „Пересвіт” в сумі 565038, 32 грн. та ТОВ „Агронафтоснаб” на суму 146351,07 грн.

Відповідно до Висновку судово-економічної експертизи за господарською справою №3/150 не виявлено порушень з боку позивача.

Зокрема, як вбачається із Наказу №107 від 01.03.2002 року „Щодо списання сум дебіторської та кредиторської заборгованості” (том 3, арк. справи 74-76) та борг ТОВ „Агронафтоснаб” в сумі 146351 грн. 07 коп. був списаний на підставі п.1.25 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” як безнадійна заборгованість у звязку із скасуванням державної реєстрації боржника, протоколом №14 засідання комісії ГПУ „Полтавагазвидобування” по розгляду матеріалів, щодо врегулювання дебіторської заборгованості від 29.12.2002, борг ЗАТ „Пересвіт” в розмірі 565038, 32 грн. віднесено до складу валових витрат відповідно до п.1.25 ст. 1 та п.п. 5.2.8. п. 5.2. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, у звязку з набранням чинності рішення Арбітражного суду м. Севастополя від 25.04.1996 року, яким ГПУ „Полтавагазвидобування” відмовлено в позові до ЗАТ „Пересвіт” про стягнення боргу в розмірі 565038, 32 грн. у звязку із спливом строку позовної давності.

Згідно з п.1.25 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, безнадійною заборгованістю є заборгованість по зобовязаннях, за якою минув строк позовної давності; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна юридичної особи, що ліквідується.

Відповідно до п. 5.2.8. п. 5.2. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат відносяться суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції про безпідставність визначення податковим органом податкового зобовязання в цій частині.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем не порушено пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, рахунку 631 ”Розрахунки з постачальниками і підрядчиками” за рахунок отриманих послуг від товариства з обмеженою відповідальністю „Олімп Ко ЛТД”.

З матеріалів справи вбачається, в лютому 2002 року відповідач на підставі видаткової накладної без номери від 05.02.2002, виписаної продавцем ТОВ „Олімп Ко ЛТД” на виконання договору №1448 від 27.07.2001, по даних бухгалтерського обліку рахунок №631 ”Розрахунки з вітчизняними постачальниками” (відділ капітального будівництва) оприбутковує ежектори газовані надзвукові в кількості 2 комплекти по ціні 82567,50 грн. на суму 165135 грн., податок на додану вартість склав 33027 грн. загальна сума до сплати по накладній складає 198162 грн.

Відповідачем проведено зустрічну перевірку ТОВ „Олімп Ко ЛТД”, факт подвійного отримання послуг позивачем від товариства з обмеженою відповідальністю „Олімп Ко ЛТД” на зазначену суму не підтверджується.

Відповідно із Висновком експертизи №6720/6721 щодо правомірності дій позивача, судами попередніх інстанцій встановлено, відповідно до акту №1 здавання-приймання науково-технічної продукції за Договором №1448 договірна ціна складає 396323 грн. у тому числі ПДВ, а до сплати зазначено лише 198162 грн.

Судами першої та апеляційної інстанції не взято до уваги суму послуг та не досліджено кількість та обєм послуг які надані ТОВ „Олімп Ко ЛТД”, належним чином не досліджено докази і не давши їм належної правової оцінки тому в цій частині рішення судів підлягає скасуванню.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на рішення господарського суду Полтавської області від 18.03.2005 та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.12.2006 у справі № 3/150 слід задовольнити частково, а судові рішення в частині включення до складу валових витрат у першому кварталі 2002 року суми 165, 1 тис. грн. скасувати та справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншій частині рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 18.03.2005 та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.12.2006 у справі № 3/150 скасувати частково в частині включення до складу валових витрат у першому кварталі 2002 року суми 165, 1 тис. грн. на новий розгляд, справу № 3/150 направити до суду першої інстанції, в іншій частині рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

О.В. Карась

М.І. Костенко

Н.Є. Маринчак