Постанова № 13320323, 16.12.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" грудня 2010 р. м. КиївК-22835/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Маринчак Н.Є., Нечитайло О.М., Острович С.Е., Усенко Є.А.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області (далі ДПІ)

на постанову господарського суду Львівської області від 15.11.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2008

у справі № 13/265-А (22-а-5061/08)

за позовом відкритого акціонерного товариства «Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання»(далі Товариство)

до ДПІ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Львівської області від 15.11.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2008, позов задоволено повністю; визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ від 04.09.2007 № 0000132302/0 та №0000142302/0. У прийнятті названих судових актів попередні судові інстанції виходили з наявності належного документального підтвердження факту надання позивачеві послуг з адміністрування контракту, що обґрунтовує правомірність формування валових витрат та податкового кредиту Товариства за наслідками виконання операцій з надання цих послуг.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення та повністю відмовити у позові, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про те, що позивач як покупець за контрактом не був замовником названих послуг, виконання яких обумовлювалося проведенням державним підприємством «Юрресурс»конкурсу за дорученням Державного комітету України з державного матеріального резерву. До того ж, у матеріалах справи відсутні необхідні первинні документи на підтвердження факту надання вказаних послуг, які б достовірно свідчили про зміст та обсяг здійснених господарських операцій.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх судових інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Справу розглянуто у порядку письмового провадження відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС).

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді даної справи встановлено, що на виконання договору доручення від 11.11.2005 №юр/55-05, укладеного Державним комітетом України з державного матеріального резерву та державним підприємством «Юрресурс», останнє зобовязалося від імені та за рахунок названого Комітету вчинити дії, спрямовані на організацію та проведення конкурсу, а саме: здійснити комплекс заходів, спрямованих на збір та систематизацію інформації, підготовку та проведення конкурсу, а також заходів, спрямованих на організацію реалізації матеріальних цінностей державного резерву. За наслідками проведення цього конкурсу державним підприємством «Юрресурс»від імені Державного комітету України з державного матеріального резерву (продавець) та Товариством (покупець) було укладено контракт від 18.10.2006 №201/м, за яким позивачеві було поставлено обумовлений у специфікації товар. При цьому загальна сума названого контракту у розмірі 2336178,89 грн. (у тому числі 389363,15 грн. ПДВ) включала вартість поставленої продукції у сумі 2203942,35 грн. (у тому числі 367323,73 грн. ПДВ) та вартість нібито наданих позивачеві послуг з адміністрування контракту у сумі 132236,54 грн. (у тому числі 22039,42 грн. ПДВ), які полягали у здійсненні комплексу заходів, спрямованих на збір та систематизацію інформації, підготовку та проведення конкурсу, а також заходів, спрямованих на організацію реалізації матеріальних цінностей державного резерву.

За наслідками дослідження наявних у матеріалах справи доказів судами також було зясовано, що ДПІ було проведено виїзну планову документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 31.03.2007, оформлену актом від 21.08.2007 № 1831/23-2/00222261. За наслідками цієї перевірки контролюючим органом було прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 04.09.2007 №0000132302/0, згідно з яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 35813,41 грн. (у тому числі 27548,78 грн. за основним платежем та 8264,63 грн. штрафних санкцій), а також податкове повідомлення-рішення від 04.09.2007 №0000142302/0, відповідно до якого Товариству донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 33059,13 грн. (у тому числі 22039,42 грн. за основним платежем та 11019,71 за штрафними санкціями). В основу прийняття названих актів індивідуальної дії податковим органом покладено факт безпідставного віднесення позивачем до валових витрат вартості послуг з адміністрування контракту, які були включені до загальної суми контракту від 18.10.2006 № 201/м, що, в свою чергу, виключає і правомірність включення до податкового кредиту суми ПДВ у складі вартості цих послуг.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З наведених положень Закону випливає, що обовязковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату послуг до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих послуг та звязок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Однак, як вбачається з установлених судовими інстанціями обставин справи, в даному разі відсутній факт надання спірних послуг позивачеві. Так, судовими інстанціями було залишено поза увагою те, що аналіз умов та змісту господарських операцій, здійснених на виконання договору доручення від 11.11.2005 № юр/55-05 та контракту від 18.10.2006 №201/м, дає підстави для висновку про те, що фактично до суми контракту, за яким позивач придбав товар, було включено вартість послуг, наданих державним підприємством «Юрресурс»Державному комітетові України з державного матеріального резерву за вказаним договором доручення (а не позивачу у справі, як помилково зазначили суди). Адже спірні послуги були надані в ході організації проведення конкурсу за дорученням Державного комітету України з державного матеріального резерву, а тому суди неправомірно визначили позивача отримувачем цих послуг.

Наведене, як вірно зазначає ДПІ, виключає і можливість включення ПДВ у складі вартості цих послуг до податкового кредиту Товариства, оскільки в силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла у період виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За таких обставин здійснене відповідачем донарахування позивачеві податкових зобовязань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями слід визнати обґрунтованим.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області задовольнити.

2. Постанову господарського суду Львівської області від 15.11.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2008 у справі №13/265-А (22-а-5061/08) скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак О.М. Нечитайло С.Е. Острович Є.А. Усенко