Ухвала суду № 13319835, 01.12.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" грудня 2010 р. м. КиївК-8719/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2007 та постанову Господарського суду Тернопільської області від 13.11.2006

у справі № 7/241-3495

за позовом Приватного підприємства «Тернопільмясо»

до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 13.11.2006, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2007, позов ПП «Тернопільмясо»задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 09.08.2006 №0000262304/0/49984, №0000141703/0/49981 та рішення про застосування штрафних санкцій №0000532303/0/49979.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову комплексну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2005 по 31.03.2006, за результатами складено акт № 13826/23-422/33622226 від 03.08.2006.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість за листопад місяць на суму 763 грн.; пп.4.2.1 п.4.2, пп.4.3.36 п.4.3 ст.4, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп.19.2 п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»у звязку з неутриманням податку з доходів фізичних осіб за 2005 рік, внаслідок чого донараховано 595,41 грн. податку; п.1 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»- проведення торгівельної діяльності (реалізація продукції власного виробництва) через касу підприємства за готівкові кошти без придбання відповідного торгового патенту в лютому та березні 2006 року, вартість якого становить 80 грн.

На підставі акта перевірки 09.08.2006 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0000262304/0/49984, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1144,50 грн., у т.ч. 763 грн. основний платіж та 381,50 грн. штрафні (фінансові) санкції;

№ 0000141703/0/49981, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1786,23 грн., у т.ч. 595,41 грн. - основний платіж та 1190,82 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

рішення № 0000532303/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 320 грн.

Відповідно до п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), до 01.01.2007 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукцію, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Встановлення порядку нарахування і використання зазначених коштів віднесено даною нормою закону до повноважень Кабінету Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України на виконання п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»12.05.1999 прийнято постанову № 805, якою затверджено «Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі».

Пунктом 5 зазначеного Порядку встановлено, що оплата особистим селянським господарствам вартості проданих ними переробному підприємству молока та мяса в живій вазі і виплата їм дотацій здійснюється готівкою безпосередньо з каси переробного підприємства або згідно з договорами доручення через сільськогосподарські підприємства, інші організації чи сільські (селищні) ради.

Приймання закупленого молока та мяса в живій вазі, згідно п.4 Порядку, здійснюється за квитанціями форми ПК-2 та ПК-3а, де окремим рядком зазначаються суми дотацій, що належать сільгосптоваровиробнику.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивачем документально підтверджено закупівлю у фізичних осіб, через заготівельника ОСОБА_4, мяса в живій вазі та сплату 4580,05 грн., у т.ч. 763,33 грн. дотацій.

Згідно пп.4.3.36 п..4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції вирощеної ним, не оподатковуються.

За не доведення відповідачем того, що придбане позивачем мясо в живій вазі вирощене не товаровиробниками, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для визначення зобовязання з податку на додану вартість та з податку з доходів фізичних осіб, на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, є правильними.

Як передбачено п.1 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»передбачено, що патентуванню підлягає торгівельна діяльність (роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері), що здійснюється субєктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків.

Визначення пунктів продажу та їх перелік наведено у п.3 ст.3 цього Закону.

Відповідно до п.п.6, 10 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»без придбання торгового патенту субєкти підприємницької діяльності здійснюють торгівельну діяльність виключно з використанням встановлених даним законом видів товарів вітчизняного виробництва, до яких належать яловичина та свинина, та при реалізації товарів власного виробництва фізичним особам, які перебувають з ними в трудових відносинах.

Згідно довідки Головного Управління статистики в Тернопільській області позивач включений до ЄДРПОУ з присвоєнням йому ідентифікаційного коду 33622226, за видами діяльності, відповідно до Державного класифікатора України, затвердженого і введеного в дію наказом Держкомстандарту України від 22.10.1996 №441, під кодами 51.23.0 оптова торгівля мясом і мясопродуктами, 51.11.10 виробництво мяса і субпродуктів, здійснення якої позивачем підтверджено актом перевірки.

З огляду на викладене, вірними є висновки судів попередніх інстанцій, що встановлений відповідачем під час перевірки факт реалізації позивачем в січні та березні 2006 року через касу підприємства за готівкові кошти продукції власного виробництва на суму 129743,07 грн. не потребує придбання патенту, у звязку з чим відсутні підстави для прийняття рішення №0000532303/0/49979 від 09.08.2006.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції відхилити, а ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2007 та постанову Господарського суду Тернопільської області від 13.11.2006 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

О.І.Степашко