Ухвала суду № 13319812, 07.12.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" грудня 2010 р. м. КиївК-4502/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідачаГолубєвої Г.К.

СуддівКостенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Міненко О.М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2007 року

та постанову Господарського суду Харківської області від 22.11.2006 року

у справі №АС-42/501-06

за позовом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Лінк"

2) Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат”

за участю Прокурора Харківської області

про визнання недійсними господарських зобовязань, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2006 року Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова звернулась до суду з позовом, в якому позивач просив визнати недійсними господарські зобов'язання 1-відповідача - ТОВ "Україна Лінк" та 2-відповідача -ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", які виникли на підставі вчиненого між ними 17.09.2002р. укладеного договору №К131 купівлі-продажу 160 векселів та укладеної 27.12.2004р. додаткової угоди до договору №К131, які виконані сторонами на загальну суму 10783774,00 грн., як таких, що суперечать інтересам держави та суспільства, застосувати наслідки в порядку, передбаченому ст.207, 208 Господарського Кодексу України.

Постановою Господарського суду Харківської області від 22.11.2006 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2007 року у даній справі у задоволенні позову відмовлено з огляду на безпідставність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в ході проведення позивачем планової комплексної документальної перевірки ТОВ "Україна Лінк" з питань дотримання підприємством норм податкового та валютного законодавства при проведенні фінансово-господарської діяльності, встановлено, що 17.09.2002р. між відповідачами був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів №К131. На підставі договору доручення № К130 від 16.09.2002р. вказаний договір купівлі-продажу укладено від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Лінк" ТОВ фірмою "Незалежність", яке мало ліцензію Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку серії АА №318613 від 21.12.2001р. на здійснення операцій з цінними паперами.

За умовами договору купівлі-продажу цінних паперів №К131 від 17.09.2002р. ТОВ "Україна Лінк" передало у власність ВАТ "Північний ГЗК" 160 простих векселів (векселедавець -ВАТ "Північний ГЗК") загальною вартістю 35 496 791,47 грн., продаж здійснено за номінальною вартістю. Передача векселів продавцем покупцю підтверджена актом приймання-передавання від 17.09.2002р.

Договір №К131 передбачав грошову форму оплати за цінні папери у сумі 35496791,47 грн. у безготівковому порядку протягом двох банківських днів з моменту підписання договору.

ВАТ "Північний ГЗК" не виконав свої зобов'язання по оплаті цінних паперів. За позовом ТОВ "Україна Лінк" рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2002р. заборгованість у вказаній сумі було стягнуто з ВАТ "Північний ГЗК" на користь ТОВ "Україна Лінк".

Але, вищевказане рішення суду виконане не було у зв'язку з порушенням Господарським судом Дніпропетровської області у відношенні ВАТ "Північний ГЗК" справи про банкрутство №Б15/107/03. Після припинення справи про банкрутство ухвалою від 27.12.2004р. заява з кредиторськими вимогами ТОВ "Україна Лінк" до ВАТ "Північний ГЗК" Господарським судом Дніпропетровської області повернута без розгляду.

27.12.2004р. між ТОВ "Україна Лінк" та ВАТ "Північний ГЗК" укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу цінних паперів №К131 від 17.09.2002р., згідно з якою сторонами змінено форму і порядок розрахунків, а саме: передбачена часткова оплата грошовими коштами у сумі 24 713 017,47 грн. та часткова оплата простим векселем на суму 10 783 774,00 грн.

На виконання вищевказаної додаткової угоди ВАТ "Північний ГЗК" платіжним дорученням №786 від 28.12.2004р. перерахувало ТОВ "Україна Лінк" 24713017,47 грн. Згідно з актом приймання-передавання №6/12 від 27.12.2004р. ВАТ "Північний ГЗК" видав (емітував) ТОВ "Україна Лінк" простий вексель №65306834660086 від 27.12.2004р. на суму 10783774,00 грн.

Позивач у позовній заяві помилково зазначив, що ТОВ "Україна Лінк" та ВАТ "Північний ГЗК" при здійсненні розрахунків за договором купівлі-продажу цінних паперів №К131 від 17.09.2002р. та додатковою угодою №1 від 27.12.2004р. порушили ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", яка передбачає право видавати векселі лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, роботи, послуги, так як додаткова угода від 27.12.2004р. була укладена на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2002р. Даним рішенням оскаржувана угода була визнана дійсною та було стягнуто з ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ТОВ "Україна Лінк" 35496791,47 грн. заборгованості по спірній угоді. Наведене підтверджується листом № 5989/7/08-06-228 від 23.05.2006р. на адресу начальника ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, в якому вказано, що згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2002р. ВАТ "Північний ГЗК" свою заборгованість перед ТОВ "Україна Лінк" за отримані векселі погасило. Тому, при подачі позову до суду позивачу було відомо, що вексель на суму 10783774,00 грн. був виданий на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2002р., а також про те, що угода повністю виконана обома сторонами та є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (2003 р.), цей кодекс набирає чинності з 01.01.2004р.

Пунктом 4 цього розділу також передбачено, що ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Крім того, з 01.01.2004р. набрав чинності Господарський кодекс України.

Приписами пункту 4 розділу IX "Прикінцеві положення" цього кодексу також визначено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.

До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Відносини між сторонами по оскаржуваній угоді виникли 17.09.2002р. і закінчилися після вступу в законну силу рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2002р., тому відносини по господарським зобовязанням між сторонами не існували на момент та після набрання чинності Цивільного кодексу України 2003 року. Викладене також є підставою для відмови у позові про визнання угоди недійсною за ч. 1, 2, 5 ст. 203, ст. 215, ст. 224 ЦК України (в редакції 2003р.), ст. ст. 207, 208 ГК України, так як на момент існування спірних господарських зобовязань діяв ЦК УРСР в редакції 1963р., про що обґрунтовано зазначено судами.

Крім того, як правильно зазначено судами, Цивільний кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2004р., не містить такі публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 ЦК УРСР. За змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України Кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він помякшує або скасовує відповідальність особи.

Положення ст. ст.207 та 208 ГК застосовуються з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і ви знання такого правочину не дійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст.10 закону “Про державну податкову службу в Україні”, можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Наявність умислу по угоді, стосовно дійсності якої виник спір, входять до предмету доказування в судовому процесі. Без встановлення в судовому процесі обставин щодо стану невиконання підприємством конституційного обов'язку сплачувати податки, встановлені законом, за результатами господарської діяльності в цілому та конкретної цивільно-правової угоди (правочину), зокрема, не може бути підставою для визнання такої угоди недійсною.

Разом з тим, судами встановлено, що по оскаржуваній угоді відповідачами були нараховані і сплачені податки, що підтверджується деклараціями, актом перевірки №6110/2200/30989372 від 25.11.2005р. про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Україна Лінк".

За наведених обставин, як обґрунтовано зазначено судами, позивачем не надані докази наявності вини відповідачів у формі умислу.

На підставі викладеного, ДПІ у Дзержинському районі безпідставно подано до суду позов про визнання договору між відповідачами недійсним та таким, що укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Суди також обґрунтовано відмовили позивачу в позові про застосування наслідків, передбачених ч. 1 ст. 208 ГК України, і стягнення 10 783 774,00 грн. в доход бюджету, оскільки частиною 1 ст. 208 ГК передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст. 41 Конституції, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, як такі, що відповідають визначенню ч.1 ст. 238 ГК. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2007 року та постанову Господарського суду Харківської області від 22.11.2006 року у справі №АС-42/501-06 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписКостенко М.І.

підписМаринчак Н.Є.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О. Ухвала складена у повному обсязі 09.12.2010р.