Ухвала суду № 13319804, 07.12.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" грудня 2010 р.                               м. Київ                                        К-35241/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                        Голубєвої Г.К.

Суддів                                                  Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судових засідань:           Міненко О.М.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.07.2009 року

та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.04.2009 року

по справі № 2-а-1018/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ерлайт”

до: 1) Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька,

2) Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Ерлайт” звернулось до місцевого адміністративного суду про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька № 0001922340/0 від 16.12.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1085353 грн. та відшкодування заборгованості по ПДВ з бюджету у сумі 1085353 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.04.2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.07.2009 року по даній справі задоволено позовні вимоги; визнане недійсним спірне податкове повідомлення-рішення та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з ПДВ в загальній сумі 1085353 грн., з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР), п.4 ст. 11, ст. 86, ст. 159 КАС України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за серпень 2008 року, складено довідку від 14.11.2008 року № 3418/23-3/30487486, в якій зазначено про підтвердження відображеного ТОВ “Ерлайт” у декларації за серпень 2008 року бюджетного відшкодування у сумі 1498820 грн. та зазначено, що підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування на суму 1085353 грн. неможливо, оскільки на момент закінчення перевірки не отримані всі відповіді на запити про підтвердження податкового кредиту.

За результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за серпень 2008 року, яка утворилась за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувались в період з 01.07.2008р. до 31.08.2008р., складено акт від 11.12.2008р. №3687/23-3/30487486, в якому зазначено, що у порушення п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР ТОВ “Ерлайт” завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2008р. на 1085353 грн., у зв'язку з чим контролюючим органом 16.12.2008р. прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001922340/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1085353 грн. та зобов’язано сплатити суму податку у розмірі 1085353 грн.

Податкова інспекція зробила такий висновок на основі того, що в ході відпрацювання постачальника позивача –ПП “Масса” з метою встановлення кінцевого виробника товарів, по яких ПДВ у сумі 1369396,27 грн. було віднесено ТОВ “Ерлайт” у липні 2008р. до податкового кредиту, в т.ч. оплачену постачальнику на 1307089,84 грн., отримана відповідь ДПІ у Калиніському районі м. Донецька від 07.11.2008р. про те, що ПП “Масса” неможливо перевірити та підтвердити оплату ПДВ кінцевому виробнику товарів, у зв’язку з тим, що вказане підприємство за юридичною адресою не знаходиться.

В той же час судами встановлено, що згідно листа від 18.12.2008 р. № 737/1 вбачається, що ТОВ "Ерлайт" повідомив ПП "Масса" про те, що 10.12.2008 р. ДПІ Кіровському районі м. Донецька проводилась позапланова невиїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за серпень 2008 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2008 р. по 31.08.2008 р. Позивач просив ПП "Масса" терміново до 22.12.2008 р. надати на його адресу копії документів, засвідчених печаткою ПП "Масса", які підтверджують взаємостосунки за період березень-травень 2007 р. липень-листопад 2007 р. (включно), січень-травень 2008 р. (включно): договори, податкові накладні, товаротранспортні накладні, платіжні документи, акти прийому-передач, довіреності тощо.

З матеріалів справи вбачається, що ПП "Масса" виконало вимогу позивача, надавши всі необхідні документи, засвідчені своєю печаткою.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно п. 1.8. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (станом на момент здійснення спірних правовідносин) податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, має від’ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем-1 та підтверджується дослідженими судами матеріалами справи. При цьому будь-які порушення такими контрагентами вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку –покупця отримати бюджетне відшкодування, за умови дотримання останнім цих вимог.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.07.2009 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.04.2009 року по справі № 2-а-1018/09/0570 - без змін.

Справу № 2-а-1018/09/0570 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписКостенко М.І.

підписМаринчак Н.Є.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О. Ухвала складена у повному обсязі 10.12.2010р.