Ухвала суду № 13319678, 30.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2010 року                               м. Київ                              К-57827/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                    Федорова М.О.

суддів:                    Голубєвої Г.К.

                    Карася О.В.

                    Костенка М.І.

                    Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Чорноморському районі на постанову Донецького окружного адміністративного суду 12.06.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.09.2010

у справі          № 2а-5108/09/0570

за позовом          Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” в особі відокремленого підрозділу „Шахта„Жовтневий рудник”

до          Державної податкової інспекції в Чорноморському районі

про                    визнання недійсними податкових повідомлень –рішень

ВСТАНОВИВ:

          Державне підприємство „Донецька вугільна енергетична компанія” в особі відокремленого підрозділу „Шахта„Жовтневий рудник” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Чорноморському районі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0002281503/1 від 12.01.2009 в сумі 148,52 грн., № 0002271503/1 від 12.01.2009 в сумі 594,10 грн., № 0002261503/1 від 12.01.2009 в сумі 12386,83 грн.

          Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.06.2009 позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.09.2009 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.06.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.06.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.09.2009, ухвалити нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції, відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання несвоєчасної сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності та складений акт № 735/15-3/33577425 від 20.10.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002271503/0 від 14.11.2008 року на суму 594,10 грн., № 0002281503/0 від 14.11.2008 на суму 148, 52 грн., № 0002261503/0 на суму 12386, 83 грн.

Позивачем в адміністративному порядку оскаржені в адміністративному порядку вище зазначені податкові повідомлення-рішення, наслідками розгляду яких відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002281503/1 від 12.01. 2009 в сумі 148,52 грн., № 0002271503/1 від 12.01.2009 в сумі 594,10 грн., № 0002261503/1 від 12.01.2009 в сумі 12386,83 грн.

Відповідно до ст. 14 Закону України „Про плату за землю”, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.

Як на підставу здійснення відповідачем самостійного перерозподілу (зарахування) сплачених позивачем сум у погашення податкового боргу за інші податкові періоди ніж ті, що визначив платник у платіжних документах, податковий орган, посилається на п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно по п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зазначена норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. У будь-якому випадку ця норма не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно у відповідності до вищенаведених вимог Законів України спрямував власні кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, або іншими законами з питань оподаткування.

Натомість до визначеної законом компетенції податкового органу відноситься здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу платника податків шляхом вчинення безпосередньо податковим органом як органом стягнення дій, передбачених пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, п. 10.1 ст. 10, пп. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Чорноморському районі на постанову Донецького окружного адміністративного суду 12.06.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.09.2010

у справі № 2а-5108/09/0570 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Чорноморському районі відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду 12.06.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.09.2010 у справі № 2а-5108/09/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

          О.В. Карась

М.І. Костенко

А.О. Рибченко Суддя М.О. Федоров