Ухвала суду № 13319671, 30.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2010 р. м. КиївК-13608/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Костенка М.І.

Рибченка А.О.

в порядку письмового провадження розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.03.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.07.2008

у справі № 2а-1464/08

за позовомДержавного підприємства „Торезантрацит”

доДержавної податкової інспекції у м. Торезі

провизнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Торезантрацит” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Торезі про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002101510/0 від 06.08.2007 на суму 456958,19 грн., № 0002091510/0 від 06.08.2007 на суму 53889, 67 грн., № 0002081510/0 від 06.08.2007 на суму 32439, 86 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.03.2008 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.07.2008 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.03.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати Донецького окружного адміністративного суду від 20.03.2008 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.07.2008, прийняти нове судове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не зявились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої та апеляційної інстанції, відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати плати за користування надрами, збору за геологорозвідувальні роботи, податку на додану вартість позивачем та складено акт № 778/15-0/32366906 від 26.07.2007.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 та п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у частині несвоєчасної сплати плати за користування надрами, збору за геологорозвідувальні роботи та податку на додану вартість.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0002101510/0 від 06.08.2007, яким позивача зобовязано сплатити штраф у розмірі 50% від суми податкового зобовязання з податку на додану вартість, тобто у сумі 456958,19 грн., № 0002091510/0 від 06.08.2007, яким позивача зобовязано сплатити штраф у розмірі 50% від суми податкового зобовязання зі збору на геологорозвідувальні роботи 53889,67 грн., № 0002081510/0 від 06.08.2007, яким позивача зобовязано сплатити штраф у розмірі 50% від суми податкового зобовязання зі збору за користування надрами загальнодержавного значення, тобто у сумі 32439, 86 грн. Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, факт подання податкових декларацій з податку на додану вартість, а також відповідних розрахунків плати за користування надрами та збору за геологорозвідувальні роботи сторонами не заперечувалось, а позивач здійснював сплату податку на додану вартість, за геологорозвідувальні роботи, плату за використання природних ресурсів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що пункт 7.7 статті 7 Закону України „Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами” не дає податковому органу право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.03.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.07.2008 у справі № 2а-1464/08 слід залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну Державної податкової інспекції у м. Торезі залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.03.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.07.2008 у справі № 2а-1464/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

О.В. Карась

М.І. Костенко

А.О.Рибченко