Ухвала суду № 13319657, 23.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" листопада 2010 р. м. КиївК-24276/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Костенка М.І.

Рибченка А.О.

секретар судового засіданняГорбенко К.Л.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 23.11.2010 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Донецька на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.06.2010

у справі№ 2а-15071/09/0570

за позовомПП "Український продукт"

доДержавної податкової інспекції в Ленінському районі м. Донецька

проскасування рішення про застосування штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Украинський продукт" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про скасування рішення №0002172343 від 21.08.2009 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 196644 грн. 90 коп. за порушення вимог п. 2.2, п. 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні".

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.11.2009 у справі № 2а-15071/09/0570 (суддя Абдукадирова К.Е.) в задоволенні позовної заяви відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.06.2010, скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанцій відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду та залишите в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Фахівцями ДПА у Кіровоградській області здійснена перевірка господарської одиниці складу, розташованого за адресою: м. Кіровоград, вул. Повітряно флотська, 2а, з питань контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складений акт від 24.07.2009 року.

Перевірка здійснена на підставі направлення від 20.07.2009 року № 587.

В акті зафіксовано, що під час перевірки встановлені порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004р. № 637, а саме, у книзі обліку розрахункових операцій неоприбуткована готівка на підставі фіскальних звітних чеків від 22.07.2009 року № 711 на суму 19739 грн. 79 коп. та 19589 грн. 19 коп., всього на суму 39328 грн. 98 коп.

ДПІ у Ленінському районі м. Донецька на підставі акту перевірки №487/11/28/23/30998591 прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №0002172343 від 21.08.2009.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, сума готівкових коштів відображені у книзі обліку згідно Z-звітів від 22.07.2009 року та від 23.07.2009 року з оформленням прибуткових касових ордерів від 22.07.2009 року № 474 та № 475 на суму 19379 грн. 74 коп. та 19589 грн. 10 коп. та зараховані на розрахунковий рахунок в установі банку згідно квитанцій від 23.07.2009 року № 1584 на суму 19739 грн. 74 коп. та від 24.07.2009 року № 1470 на суму 19589 грн. 10 коп.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував тим, що при проведенні перевірки та приймаючи рішення про застосування штрафних санкцій відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством України по факту встановлених порушень.

Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем ведеться облік по своєчасному та повному оприбуткуванню готівки в касі з додержанням вимог, встановлених законом. Крім того, відповідачем порушено норми діючого законодавства щодо строку прийняття рішення про застосування фінансових санкцій та всупереч ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення податкового органу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки фахівці ОДПІ дійшли висновку про порушення товариством вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320, відповідно до якого вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

На виконання зазначеної норми Закону позивачем сума готівкових коштів відображені у книзі обліку згідно Z-звітів від 22.07.2009 року та від 23.07.2009 року з оформленням прибуткових касових ордерів від 22.07.2009 року № 474 та № 475 на суму 19379 грн. 74 коп. та 19589 грн. 10 коп. та зараховані на розрахунковий рахунок в установі банку згідно квитанцій від 23.07.2009 року № 1584 на суму 19739 грн. 74 коп. та від 24.07.2009 року № 1470 на суму 19589 грн. 10 коп.

Отже суд другої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем ведеться облік по своєчасному та повному оприбуткуванню готівки в касі з додержанням вимог, встановлених зазначеною нормою Закону, тому правомірно задовольнив вимоги ПП «Український продукт».

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо порушення відповідачем норм діючого законодавства відносно строку прийняття рішення про застосування фінансових санкцій рішення про застосування фінансових санкцій, яке прийнято на підставі акту перевірки від 24.07.2009.

Відповідно до Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205, затверджений Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Згідно п.4.11 вказаного Порядку, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

В своїй касаційній скарзі податковий орган звертає увагу на те, що акт перевірки зареєстровано 03.08.2009, а 13.08.2009 на вказаний акт надійшло заперечення.

При цьому відповідач наголошує, що оскаржуване рішення прийнято у межах строку передбаченого Порядком, тобто 3 днів, оскільки воно прийнято 18.08.2009, а 15,16 серпня припадало на вихідні дні.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 101 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Статтею 103 Кодексу адміністративного судочинства України, яка кореспондується зі статтею 253 Цивільного кодексу України, передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Отже розглянути заперечення і надати відповідь податковий орган повинен був 17.08.2009.

Відтак суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що відповідачем порушені вимоги законодавства щодо строку прийняття рішення про застосування фінансових санкцій, оскільки останнім днем його прийняття є 20.08.2009.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у звязку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Донецька на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.06.2010 у справі № 2а-15071/09/0570 слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.06.2010 у справі № 2а-15071/09/0570 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К.Голубєва

О.В. Карась

М.І.Костенко

А.О.Рибченко