Ухвала суду № 13319519, 30.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2010 р.                               м. Київ                                        К-19261/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                        Голубєвої Г.К.

Суддів                                                  Карася О.В.

Костенка М.І.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:           Міненко О.М.,

розглянувши касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі та Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз”

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2008р.

у справі №11/765/06-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз”

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі,

за участю Прокуратури Запорізької області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” звернулось до суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 14.08.2007 року у даній справі позов задоволено частково; скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.10.2006 року №000601322/0 в частині визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 1931212,96 грн., у тому числі 1037444,96 грн. основного платежу та 893768,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2008р. судове рішення Господарського суду Запорізької області скасовано частково та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.10.2006 року №000601322/0 в частині визначення суми податкового зобов’язання у розмірі 1553983,80 грн., у тому числі 1035989,20 грн. основного платежу та 517994,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині позову відмовлено.

Частково не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, сторони у справі звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами

У касаційній скарзі позивач просить рішення місцевого та апеляційного судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити з огляду на помилкове застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

В свою чергу, відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 13.09.2006р. по 03.10.2006р., уповноваженими фахівцями ДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 30.06.2006р., за результатами якої складений акт від 17.10.2006р. № 37/08-08/03345716.

На підставі акта перевірки відповідачем 27.10.2006р. прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0000601322/0, яким відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР), на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000р. №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі –Закон №2181-III), ВАТ "Запоріжгаз" визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 2681303,00 грн. У тому числі: 1787535,00 грн. основного платежу та 893768,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Податкове зобов’язання у розмірі 1456,00 грн. визначено у зв'язку з несплатою позивачем суми штрафу у розмірі п'яти відсотків на підставі п. 17.2 ст. 17 Закону №2181-III в результаті самостійно виправленої помилки, та застосування на цю суму штрафних (фінансових) санкцій;

Податкове зобов’язання у розмірі 1035989,20 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 517994,60 грн. визначено в результаті неправомірного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості відтоків (понаднормативних втрат) природного газу;

Податкове зобов’язання у розмірі 750090,04 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 375045,02 грн. визначено в результаті неправомірного віднесення до складу податкового кредиту квітня та червня 2005р. податкових накладних, датованих серпнем та груднем 2001р.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо визнання правомірним визначення позивачу суми податкового зобов’язання в результаті віднесення до складу податкового кредиту квітня та червня 2005р. податкових накладних, датованих серпнем та груднем 2001р., оскільки, з огляду на приписи пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, п. 11.11 ст. 11 Закону № 168/97-ВР, право на податковий кредит у позивача виникло на момент здійснення оплати вартості природного газу по податковим накладним від 31.08.2001р. № 3039, від 31.12.2001р. № 6391, та від 31.12.2001р. № 6390. Позивач не скористався визначеною Законом процедурою, зокрема пп. 7.4.5 вказаного Закону, що передбачає попереднє включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними, та не звернувся до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням.

Також, в силу п. 5.1 ст. 5 Закону N 2181-III, законодавством визначена процедура виправлення помилки шляхом подання уточнюючого розрахунку, або зазначення уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, та з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону.

Щодо встановлення правомірності визначення суми податкового зобов’язання у розмірі 1456,00 грн. в результаті несплати суми штрафу у розмірі п'яти відсотків в результаті самостійно виправленої помилки, визначення суми податкового зобов’язання у розмірі 1035989,20 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 517994,60 грн. та щодо встановлення правомірності застосування штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-III протягом дії мораторію у зв’язку з порушенням справи про банкрутство, висновки судів обох інстанцій не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Так, судами під час розгляду справи не встановлено у повній мірі правову природу виникнення сум податкових зобов'язань та штрафних санкцій у межах спірних правовідносин та не витребувано з цією метою відповідні розрахунки.

Також, з урахуванням специфіки спірних правовідносин, для достовірного та повного встановлення обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи, необхідні спеціальні знання, проте судами не було розглянуте питання про доцільність призначення відповідної експертизи.

Зазначаючи, що у разі невиконання підприємством приписів п. 17.2 ст. 17 Закону №2181 сума недоплати штрафу у розмірі п'яти відсотків є сумою податкового зобов'язання, яка визначається контролюючим органом з нарахуванням штрафу у відповідності з пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-III, апеляційний суд не врахував, що такий висновок, з урахуванням специфіки спірних правовідносин, може бути обґрунтованим лише в залежності факту виникнення умов, передбачених п. 17.2 ст. 17 цього Закону від встановлення періоду дії мораторію, що судами зроблено не було.

Щодо висновків судів стосовно правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості відтоків природного газу та послуг з їх транспортування, то суди не врахували наступне.

Відповідно до п. 5.1, підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті Закону.

У п. 1.32 ст. 1 Закону господарську діяльність визначено як будь-яку діяльність особи, спрямовану на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та істотною. Як безпосередню участь слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Господарська діяльність ВАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" полягає в у придбанні та подальшому постачанню природного газу споживачам за регульованим тарифом.

До складу валових витрат належать лише витрати, прямо передбачені Законом, що використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства. Ці вимоги є обов’язковими і для підприємств, мета діяльності яких полягає в постачанні природного газу споживачам.

Визначальною ознакою віднесення понаднормативних втрат природного газу до складу валових витрат вважається його безпосереднє використання у господарській діяльності, а саме: у підготовці, організації та веденні виробництва, продажу продукції (робіт, послуг) та охороні праці.

Приймаючи рішення у даній справі суди попередніх інстанцій, з посиланням на відповідні докази, не встановили обставин, з якими Закон безпосередньо пов'язує право суб'єкта господарювання на віднесення понаднормативних втрат природного газу до складу валових витрат та, відповідно, включення ПДВ у складі таких витрат до податкового кредиту.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення судів у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 –232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі та Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2008 року та постанову Господарського суду Запорізької області від 14.08.2007 року у справі №11/765/06-АП скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 –239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)Голубєва Г.К.

Судді (підпис)Карась О.В.

(підпис)Костенко М.І.

(підпис)Рибченко А.О.

(підпис)Федоров М.О. Ухвала складена у повному обсязі 03.12.2010р.