Ухвала суду № 13318114, 30.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4987/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" листопада 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

суддів:

при секретарі:

за участю:Федорової Г.Г.,

Вівдиченко Т.Р., Глущенко Я.Б.,

Скирді Б.К.,

представника позивача Дячука В.М.,

представника відповідача Величко Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2010 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліміт»до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000082301/0/1413 від 23 лютого 2010 року, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліміт»(далі позивач, ТОВ «Ліміт») звернулося до Київського окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області (далі відповідач, ДПІ в Обухівському районі Київської області), в якому, з урахуванням поданих позивачем уточнень, просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі Київської області № 0000082301/0/1413 від 23 лютого 2010 року про визначення ТОВ «Ліміт» податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 60672,00 грн., у тому числі штрафні (фінансові) санкції в розмірі 30336,00 грн., а всього на загальну суму 91008,00 грн..

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2010 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліміт»задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі Київської області № 0000082301/0/1413 від 23 лютого 2010 року.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Ліміт» є юридичною особою, зареєстрованою Обухівською районною державною адміністрацією Київської області 23.11.1993 року (ідентифікаційний код 19419049), що підтверджується наявною в справі копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 525374 (а.с. 9 ).

Згідно довідки АБ № 248009 з ЄДРПОУ, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників, надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту, будівництво будівель, діяльність у сфері інжинірингу, дослідження і розробки в галузі природничих наук (а.с. 8).

В період з 19.01.2010 року по 28.01.2010 рік службовими особами відповідача була проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ «Ліміт»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області за період з 01.02.2009 року по 31.03.2009 рік.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «Ліміт»було занижено податок на додану вартість за лютий 2009 року на суму 37828,00 грн. та березень 2009 року в сумі 22844,00 грн., а всього на загальну суму 60672,00 грн..

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт від 03.02.2010 року № 170/2301/19419049, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 лютого 2010 року № 0000082301/0/1413, за яким ТОВ «Ліміт» визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в загальному розмірі 91 008,00 грн.

Позивач не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням розпочав процедуру його адміністративного оскарження (а.с. 18-20).

За результатами розгляду скарги позивача, ДПІ в Обухівському районі Київської області прийнято рішення від 15.03.2010 року № 443/10/25-9/018, скаргу позивача було залишено без розгляду, у звязку з пропуском позивачем визначеного законом строку для її подання (а.с. 21-23).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідачем було винесене в порушення вимог діючого законодавства, оскільки ТОВ «Ліміт»не було допущено порушення вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів, дослідивши матеріали вказаної справи, погоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так, з акту виїзної позапланової перевірки вбачається, що ТОВ «Ліміт»було укладено договір на охорону обєкта шляхом патрулювання УДСО ГУМВС України в Київській області № 2849/07 від 24.10.2007 року, відповідно до п. 1 якого, «Охорона»- УДСО ГУМВС України в Київській області бере на себе обовязок здійснювати охорону земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться в межах Козинської селищної ради Київської області шляхом патрулювання, з метою попередження злочинів та правопорушень, охорони громадського порядку, а «Замовник»- ТОВ «Ліміт»зобовязується оплатити дані послуги.

Відповідач в своїх запереченнях вказує на те, що ТОВ «Ліміт»в порушення вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не було здійснено заходів по своєчасному отриманню податкових накладних, не подано заяву зі скаргою на постачальника та не надано підтвердження отримання податкової накладної від постачальника із порушенням встановлених термінів (а.с. 10-16).

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР).

Згідно з пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченої (нарахованої) в складі ціни за товари (роботи, послуги), згідно пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

В даному випадку необхідно враховувати і положення ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181-ІІІ ), яким визначено строки давності та їх застосування. Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів), а оскільки сума ПДВ, віднесена за податковою накладною до податкового кредиту впливає безпосередньо на розмір податкових зобов'язань платника, строки позовної давності також поширюються і на податкову накладну.

Таким чином, у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 Закону № 2181-ІІІ).

Як вбачається з листа ДПА України від 11.08.2003 року № 6936/6/15-2415-9, у разі коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну із запізненням, то він з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових сум податкових зобов'язань, встановлених ст. 15 Закону. № 2181-ІІІ (не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації звітного періоду), не позбавляється права на включення вказаної в ній суми ПДВ до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана.

Згідно листа ДПА України від 11.08.2004 року № 15316/7/15-2417 (із змінами та доповненнями), у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулася оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

У відповідності до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст.7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Колегія суддів погоджується з твердженням позивача про те, що законодавець не встановлює зазначену вимогу як беззаперечний обов'язок платника податку, а визначає це лише як його право. Крім того, недотримання ТОВ «Ліміт» порядку, передбаченого пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення витрат до податкового кредиту, оскільки згідно до пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього Закону, платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності податкової накладної на момент перевірки.

В даному випадку мало місце отримання ТОВ «Ліміт» податкових накладних після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отриманнятоварів(робіт, послуг), суми податку по яких, увідповідності з вищезазначеними положеннями законодавства, включені до складу податкового кредиту у тому податковому періоді, у якому ці податкові накладні були отримані.

Отримання податкових накладних у лютому, березні 2009 року підтверджується наявними в справі реєстрами отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «Ліміт» за лютий та березень 2009 року (а.с. 65-66). При цьому, чинне законодавство не встановлює обов'язок платника податків здійснювати будь-який інший спосіб ведення обліку щодо дати отримання податкових накладних.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо протиправності спірного податкового повідомлення-рішення № 0000082301/0/1413 від 23 лютого 2010 року, яке було прийнято відповідачем в порушення вимог діючого законодавства України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2010 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Суддя:

Суддя:

Г.Г. Федорова

Т.Р. Вівдиченко

Я.Б. Глущенко

Повний текст ухвали складено та підписано 03.12.10 р.