Ухвала суду № 13318113, 18.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 34/192-А Головуючий у 1-й інстанції: Сташків Р.Б.

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" листопада 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й.,

Суддів: Цвіркуна Ю.І.,

Парінова А.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Дніпровському районі м.Києва на постанову Господарського суду міста Києва від 25 січня 2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»до Державної податкової інспекції в Дніпровському районі м.Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Дніпровському районі м.Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду міста Києва від 25 січня 2007 року у позовні вимоги задоволені.

На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжного доручення до установи банку по сплаті ПДВ, що сплачується до Державного бюджету України за березень 2006 року, за результатами якої складено акт № 1478-45/30579869 від 30.05.06 ; (далі Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що позивач сплатив ПДВ, яке сплачується із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), платіжними дорученнями № 199 від 28.04.2006 та № 427 від 03.05.2006 на рахунок № 31116031600005, з кодом бюджетної класифікації 14010300 (податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів). Дійсний рахунок по сплаті з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - №31117029600005, код 14010100. В порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон № 2181) позивачем допущена несвоєчасна сплата податку на додану вартість за березень 2006 року по строку: 03.05.2006 фактично зараховано 05.05.2006 (169800(+) перерахування з одного бюджетного рахунку на іншій, що підтверджується платіжним дорученням № 338 від 05.05.2006) на суму 169 776 грн..

Відповідно до Акта перевірки та на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, Інспекцією прийнято оспорюване рішення, яким до позивача за затримку на 2 календарні дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 169 776 грн. застосований штраф у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу, що складає 16 977 грн. 60 коп..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.п.5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181 передбачено, що платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

П.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181 передбачено, що сума податку на додану вартість підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України у строки встановлені законом для відповідного звітного періоду. Проте, даною нормою не передбачено на який саме розрахунковий рахунок Державного бюджету України платнику необхідно сплатити суму ПДВ.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Закон № 2181 є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Підпунктом 17.1.7. пункту17.1статті17 Закону № 2181, передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у таких розмірі. при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Підпункт 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону № 2181, визначає, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, податкові розяснення, на які посилається відповідач, згідно положень підпунктів «а», «г», «д»підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону № 2181 повинні надаватися контролюючими органами виходячи із положень підпункту 4.4.1 цього пункту, принципів оподаткування, викладених у Законі України «Про систему оподаткування», та економічного змісту податку, збору (обовязкового платежу), який розглядається.

Колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції, що податкове розяснення не має сили нормативно-правового акта. При оцінці доказів судом, наданих органом стягнення, податкові розяснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками.

Із матеріалів справи видно, що позивачем 28.04.2006 та 03.05.2006 сплатило податок на додану вартість за березень 2006 року на рахунок ВДК у Дніпровському районі м. Києва №31116031600005, код бюджетної класифікації 14010300 в сумі 138 800 грн. та 31 000 грн., відповідно.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних в ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Вимогами ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи викладені в апеляційній скарзі позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно зясував обставини справи, які підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні, постановив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Дніпровському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 25 січня 2007 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Ю.І. Цвіркун

А.Б. Парінов