Ухвала суду № 13318084, 30.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8599/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" листопада 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

суддів:

при секретарі:

за участюФедорової Г.Г.,

Глущенко Я.Б., Вівдиченко Т.Р.,

Скирді Б.К.

представників позивача Гулейкова І.Ю., Ушакова О.М.,

представників відповідача Красулі Н.М., Грембовського В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Соломянському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2010 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Група»до Державної податкової інспекції в Соломянському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт група»(далі позивач, ТОВ «Стандарт група») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Солом'янському районі м. Києва (далі відповідач, ДПІ в Соломянському районі) в якому, з урахуванням поданих позивачем уточнень, просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ в Солом'янському районі м. Києва від 22.10.2009 року № 0003712308/0 та № 0003722308/0; від 22.01.2010 року № 0003712308/1 та № 0003722308/1; від 22.04.2010 року № 0003712308/2 та № 0003722308/2; № 0003712308/3 та № 0003722308/3 про визначення сум податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість та розмірів нарахувань штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2010 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт група»задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Солом'янському районі м. Києва від 22 жовтня 2009 року № 0003712308/0 та № 0003722308/0; від 22 січня 2010 року № 0003712308/1 та № 0003722308/1; від 22 квітня 2010 року № 0003712308/2 та № 0003722308/2; № 0003712308/3 та № 0003722308/3.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт група", згідно Свідоцтва про реєстрацію субєкта підприємницької діяльності юридичної особи, зареєстроване Залізничною районною державною адміністрацією м. Києва 22.12.2000 р. (код ЄДРПОУ 31281167) та із 17.01.2001 року перебуває на обліку в ДПІ у Залізничному районі м. Києва як платник податків за № 1851.

В період з 25.08.2009 року по 05.10.2009 рік службовими особами ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Стандарт група" з питань дотримання вказаним підприємством вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 pік, валютного законодавства за період з 17.01.2001 року по 30.06.2009 pік.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог:

- пп. 4.1.6. п.4.1. ст. 4, пп.5.3.9. п.5.3., 5.9. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 1 352 701,00 грн., в тому числі: за І квартал 2008 року на 86 223,00 грн., за II квартал 2008 року на 667 226,00 грн., за ІІІ квартал 2008 року на 594 357,00 грн., за IV квартал 2008 року на 4 895,00 грн.;

- пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 060 682,00 грн., в тому числі: за березень 2008 року на 66 667,00 грн., за квітень 2008 року на 31 028,00 грн., за травень 2008 року на 9 427,00 грн., за червень 2008 року на 486 466,00 грн., за липень 2008 року на 133 325,00 грн., за серпень 2008 року на 53 333,00 грн., за вересень 2008 року на 280 436,00 грн..

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт від 12.10.2009 p. № 12682/23-08/31281167, на підставі якого останнім були прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.10.2009 р. № 0003722308/0 про визначення ТОВ «Стандарт група" податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1 591 023,00 грн., з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 530 341,00 грн. та від 22.10.2009 р. № 0003712308/0 про визначення ТОВ «Стандарт група" податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 2 705 402,00 грн. (в т ому числі штрафні (фінансові) санкції - 1 352 701,00 грн.).

Не погоджуючись в вищевказаними податковими повідомленнями-рішення, позивач розпочав процедуру їх адміністративного оскарження.

За результатом розгляду первинної скарги позивача, ДПІ у Соломянському районі м. Києва прийняла рішення від 21.12.2009 року № 30914/10/25-010, яким первинну скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення рішення ДПІ в Соломянському районі м. Києва від 22.10.2009 р. № 0003722308/0 та від 22.10.2009 р. № 0003712308/0 - без змін. У звязку з цим, ДПІ в Соломянському районі м. Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.01.2010 року № 0003712308/1 та № 0003722308/1.

За результатом розгляду повторної скарги позивача, ДПА у місті Києві прийняла рішення від 10.03.2010 року № 1367/10/25-114, яким повторна скарга позивача була залишена без задоволення, а податкові повідомлення рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 22.10.2009 р. № 0003722308/0 та від 22.10.2009 р. № 0003712308/0 - без змін. У звязку з цим, ДПІ в Соломянському районі м. Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.04.2010 року № 0003712308/2 та № 0003722308/2.

За результатом розгляду послідуючої скарги позивача, ДПА України прийняла рішення від 26.05.2010 року № 5030/6/25-0115, яким скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкові повідомлення рішення ДПІ в Соломянському районі м. Києва від 22.10.2009 р. № 0003722308/0 та від 22.10.2009 р. № 0003712308/0 - без змін. У звязку з цим, ДПІ у Соломянському районі м. Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003712308/3 та № 0003722308/3.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п. 5.1 ст. 5 згаданого Закону, валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій під час здійснення підприємством господарської діяльності. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

-неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

-облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

-здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Зазначені обставини відповідачем не доведені ні в суді першої інстанції ні в даному судовому засіданні.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні субєктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).

При дослідженні матеріалів даної справи колегією суддів встановлено, що між ТОВ «Стандарт Група»(Генпідрядник) та ТОВ «Гранд Технолоджи»(Субпідрядник) було укладено договори підряду № 04/0608 від 04.06.2008 року, № 12/060 від 12.06.2008 року, № 02/0708 від 02.07.2008 року, предметом яких було будівництво каналізаційної мережі та прокладання водопровідної мережі на обєкті будівництва «Житловий будинок з підземним паркінгом по вулиці Мельникова, 18-А в м. Києві. Факт виконання сторонами умов зазначених договорів підтверджується актами приймання виконаних робіт.

На виконання умов договору підряду № 04/0608 від 04.06.2008 року свідчать наступні акти приймання виконаних робіт, а саме: за червень 2008 року № 1 на суму 1136531,63 грн., (у тому числі ПДВ 189421,94 грн.), за серпень 2008 року № 2 на суму 1185262,86 грн. (у тому числі ПДВ 197543,73 грн.) та актами приймання-передачі обладнання і матеріалів в монтаж від 30.06.2008 року на суму 33995,85 грн. та на суму 26595,40 грн..

На виконання умов договору підряду № 12/060 від 12.06.2008 року свідчать наступні акти приймання виконаних робіт, а саме: за червень 2008 року № 1 на суму 597000,00 грн. (у тому числі ПДВ 99500,00 грн.), за липень 2008 року № 2 на суму 145230,54 грн. ( у тому числі ПДВ 24205,09) та актами приймання-передачі обладнання та матеріалів в монтаж від 30.06.2008 року на суму 113119,98 грн., від 31.07.2008 року на суму 44599,07 грн..

На виконання умов договору підряду № 02/0708 від 02.07.2008 року свідчать наступні акти приймання виконаних робіт, а саме: за липень 2008 року № 1 на суму 573000,00 грн. (у тому числі ПДВ 95500,00 грн.), за виключенням послуг ген підряду на суму 23874,60 грн.; за серпень 2008 року № 2 на суму 320000,00 грн. (у тому числі ПДВ 53333,33 грн.), за виключенням послуг ген підряду на суму 13334,79 грн.; за вересень 2008 року № 3 на суму 1682617,55 грн. (у тому числі ПДВ 280436,26 грн.), за виключенням послуг ген підряду на суму 70109,06 грн. та за актом приймання-передачі обладнання та матеріалів в монтаж від 30.09.2008 року на суму 443362,69 грн..

В своїх доводах відповідач посилається на наявність листа ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.09.2009 року № 21505/7/23-1210, з якого зокрема вбачається, що за даними інформаційної бази АІС «Податки»ТОВ «Гранд Технолоджи» знаходилося на загальній системі оподаткування, зареєстровано платником ПДВ, з 25.07.2008 року анульовано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100065970 від 20.09.2007 року та з 17.07.2009 року анульовано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 1001130590 від 25.07.2008 року. На даний час дане підприємство за визначеною в документах юридичною адресою не знаходиться, фактична адреса ТОВ «Гранд Технолоджи»не встановлена. Із жовтня 2008 року підприємство до податкового органу не звітує. Разом з цим, відповідач посилається на наявність висновку почеркознавчої експертизи від 03.06.2009 року № 272, яким було встановлено невідповідність підписів громадянина ОСОБА_9 тим, що містяться у спірному договорі та на всіх первинних документах ТОВ «Гранд Технолоджи», які були підписані ним від імені директора вказаного Товариства.

Крім цього, колегією суддів встановлено, що між ТОВ «Стандарт Група»(Генпідрядник) та ТОВ «Арма-Строй»(Субпідрядник) було укладено договори підряду № 04/0308 від 04.03.2008 року; № 08/0408 від 08.04.2008 року; № 06/0608 від 06.06.2008 року, предметом яких було облаштування каналізаційних штолень по вул. Круглоунівситетській, 5/7 в м. Києві на території ЗАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод».

На виконання умов договору підряду № 04/0308 від 04.03.2008 року свідчать наступні акти приймання виконаних робіт, а саме: від 31.03.2008 року № 1 за березень 2008 року на суму 400000,00 грн. (у тому числі ПДВ 66666,67 грн., за виключенням послуг генпідряду в сумі 16666,67 грн.); від 30.04.2008 року № 2 за квітень 2008 року на суму 186167,69 грн. (у тому числі ПДВ 31027,95 грн.), за виключенням послуг генпідряду в сумі 7756,99 грн., актами приймання-передачі обладнання та матеріалів в монтаж на суму 16731,56 грн. та на суму 22432,22 грн..

На виконання умов договору підряду № 08/0408 від 08.04.2008 року свідчать наступні акти приймання виконаних робіт, а саме: від 30.05.2008 року № 1 за травень 2008 року на суму 56564,08 грн., за виключенням послуг генпідряду в сумі 1964,03 грн. та актом приймання-передачі обладнання та матеріалів в монтаж на суму 1732,57 грн..

В своїх доводах відповідач посилається на наявність листа ДПІ у Печерському районі м. Києва від 09.09.2009 року № 11888/7/23-0802, з якого зокрема вбачається, що за даними інформаційної бази АІС «Податки»ТОВ «Арма-Строй»знаходилося на загальній системі оподаткування, зареєстровано платником ПДВ від 07.02.2007 року за № 43822, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100061438 від 20.08.2007 року анульовано 08.09.2008 року, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100137993 від 08.09.2008 року анульовано 17.07.2009 року. На даний час Товариство за вказаною в документах юридичною адресою не знаходиться, його фактична адреса не встановлена. Із жовтня 2008 року підприємство до податкового органу не звітує. Разом з цим відповідач посилається на те, що громадянин ОСОБА_10, який іменується директором ТОВ «Арма-Строй», не має жодного відношення до створення та діяльності вказаного підприємства, оскільки погодився на проведення відповідних реєстраційних дій за винагороду.

На думку відповідача, вказані докази свідчать про нікчемність укладених між сторонами правочинів, оскільки ТОВ «Гранд Технолоджи»та ТОВ «Арма-Строй» були створені громадянами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 умисно за грошову винагороду, з метою корисливих спонукань та приховування незаконної діяльності, а також без наміру займатися підприємницькою діяльністю.

Крім того відповідач зазначає, що видаткові накладні по вказаним підприємствам, (копії яких містяться в матеріалах даної справи), були підписані особами, які не мала права підпису та не були наділені повноваженнями на здійснення відповідних господарських операцій від імені ТОВ «Гранд Технолоджи»та ТОВ «Арма-Строй», а тому ТОВ «Стандарт Група» безпідставно віднесло до складу валових витрат суму грошових коштів, яка не підтверджена первинними документами (видатковими накладними), обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія суддів не погоджується з твердженнями відповідача та зазначає, що відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення та досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Аналізуючи наявні в справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що спірні договори підряду № 04/0608 від 04.06.2008 року, № 12/060 від 12.06.2008 року, № 02/0708 від 02.07.2008 року, що були укладені між ТОВ «Стандарт Група» та ТОВ «Гранд Технолоджи», а також договори підряду № 04/0308 від 04.03.2008 року; № 08/0408 від 08.04.2008 року; № 06/0608 від 06.06.2008 року, що були укладені між ТОВ «Стандарт Група»та ТОВ «Арма-Строй»є такими, що не суперечать інтересам держави та суспільства, на момент їх укладення сторони були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, взяті на облік як платники податків, а тому володіли необхідним обсягом цивільної правоздатності та дієздатності, вільно здійснювали своє волевиявлення що в свою чергу свідчить про настання певних правових наслідків.

Відповідачем не було надано доказів визнання недійсним саме в судовому порядку свідоцтва платника податку ТОВ «Гранд Технолоджи»та ТОВ «Арма-Строй», а також інших реєстраційних і первинних бухгалтерських документів вказаних підприємств. Також не надано витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із зазначенням запису про припинення ТОВ «Гранд Технолоджи»та ТОВ «Арма-Строй» як юридичних осіб.

Відповідно до підпункту “б” пункту 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається, зокрема, у випадку, якщо ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу субєкта господарювання).

У такому разі, ухвалення судом рішення про припинення юридичної особи платника податку на додану вартість, у тому числі у звязку з недійсністю його установчих документів, не означає автоматичної втрати такою особою статусу платника податку на додану вартість та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Отже, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що доводи відповідача про те, що оспорювані господарські зобовязання ТОВ «Стандарт Група»з ТОВ «Гранд Технолоджи» та ТОВ «Арма-Строй»були вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, належними доказами не підтверджуються.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено наявність у ТОВ «Стандарт Група»з ТОВ «Гранд Технолоджи» та ТОВ «Арма-Строй»умислу при укладенні ними договорів підряду № 04/0608 від 04.06.2008 року, № 12/060 від 12.06.2008 року, № 02/0708 від 02.07.2008 року (укладені між ТОВ «Стандарт Група»та ТОВ «Гранд Технолоджи») та № 04/0308 від 04.03.2008 року; № 08/0408 від 08.04.2008 року; № 06/0608 від 06.06.2008 року (укладені між ТОВ «Стандарт Група»та ТОВ «Арма-Строй»), як таких, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства або порушують публічний порядок. Таким чином, спірні угоди були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, зобовязання за ними виконані належним чином, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні.

При цьому, належними доказами, які підтверджують правомірність віднесення позивачем витрат на оплату підрядних робіт, є акти приймання виконаних робіт за договорами підряду, що були укладені між позивачем та ТОВ «Гранд Технолоджи»і ТОВ «Арма-Строй», які водночас свідчать про виконання сторонами умов зазначених договорів. Наявність цих документів відповідачем не заперечується.

Висновок експерта № 272 від 03.06.2009 року, як доказ відповідача щодо нікчемності спірних правочинів у розумінні статті 228 КАС України, висновків суду першої інстанції не спростовує.

Будь-яких інших беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про неправомірність включення підприємством відповідних сум до складу валових витрат, в матеріалах справи не міститься та відповідачем не надано, а згідно ч. 2 ст. 71 КАС України саме на нього покладено обовязок по доведенню правомірності прийнятого ним рішення.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Соломянському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2010 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

суддя:

суддя:

Г.Г. Федорова

Я.Б. Глущенко

Т.Р. Вівдиченко

Повний текст ухвали складено та підписано 03.12.10 р.