Ухвала суду № 13310885, 30.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8106/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Степанюк А.Г.

Суддя-доповідач: Заяць В.С.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" листопада 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Зайця В.С.,

Суддів: Бараненка І.І.,

Борисюк Л.П.,

при секретарі: Франчук О.П.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 червня 2010 року по справі за позовом Українсько-американсько-швейцарського товариства з обмеженою відповідальністю «Канком»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва, третя особа Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001172203/1 від 18.06.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 червня 2010 року позов задоволено.

На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам у справі, допущені порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 52/22-03/19367453 від 22.02.2010 року, яким зафіксовані порушення позивачем вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки до валових доходів за 2 кв. 2009 року не віднесено суму поворотної фінансової допомоги, отриманої від фізичних осіб у розмірі 6720184 грн.

На підставі висновків даного акту перевірки 05.03.2010 року ДПІ у Печерському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення №0001172203/0 від 05 березня 2010 року на суму 3122 763,00 грн., у тому числі донараховано зобовязання з податку на прибуток в сумі 1721 887,00 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1400 876,00 грн.

Листом від 18.03.2010 року № 339/03 позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення. За результатами розгляду даної скарги ДПІ у Печерському районі м. Києва прийняте рішення про її часткове задоволення та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.03.2010 року № 0001172203/0 в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції в сумі 19876,00 грн., яке надіслано позивачу листом від 13.05.2010 року № 22564/10/25-011.

У відповідності до положень абз. 2 п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого ДПА України від 21.06.2001 року № 253 ДПІ у Печерському районі м. Києва направило позивачу нове податкове повідомлення-рішення від 18.06.2010 року № 0001172203/1 (далі оскаржуване рішення) про донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 3102887,00 грн., у тому числі: основний платіж 1721887,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 1381000,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відступлення ВАТ «Родовід Банк»поручителям права вимоги за кредитним договором не є об'єктом оподаткування податком на прибуток, оскільки таке відступлення не може вважатися «валовим доходом», у зв'язку з тим, що, зокрема, відступлення права вимоги не призводить до збільшення власного капіталу позивача. Крім іншого, суд першої інстанції вважає, що юридична природа зобовязання позивача за кредитним договором №22.1/18-КЛТ-06 у світлі ст. ст. 553 та 556 ЦК України не змінилась.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія вважає за можливе погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу України», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

З метеріалів справи вбачається, що в акті перевірки зафіксовано порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п.5.3.2 , абз. 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 , п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого, на думку відповідача, було занижено податок на прибуток на суму 1721887 грн.

01 лютого 2006 року позивачем з ВАТ «Родовід Банк»було укладено кредитний договір № 22.1/18-КЛТ-06 (надалі кредитний договір). Видача кредиту здійснювалась окремими траншами на підставі додаткових угод, що укладалися у відповідності до п.2.3. до кредитного договору.

Вбачається, що за ініціативою ВАТ «Родовід Банк»та без згоди позивача, 20 лютого 2009 року заборгованість позивача по кредитному договору було повністю погашено за рахунок депозитних вкладів шести фізичних осіб - «майнових поручителів». Це дало підставу відповідачеві зазначити в акті перевірки (а.с. 8), що: «У разі якщо зобов'язання за кредитним договором боржника перед банківською установою були погашені поручителем згідно з укладеним договором поруки, то зобов'язання, що виникли у боржника перед поручителем (кредитом), уже не є фінансовим кредитом. Такі зобов'язання слід відображати у податковому обліку боржника за правилами, встановленими п. 1.22 cт. 1 та пп.. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР для відображення сум поворотної фінансової допомоги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що для описаного вище та викладеного в акті висновку відповідача підстави відсутні.

Зокрема, відповідно до п.п. 1.11.1 п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», фінансовий кредит - кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.

З огляду на визначання терміну «фінансовий кредит», заміна первинного кредитора не є кваліфікуючою умовою та не впливає на правовий статус вже наданого кредиту. Тобто, заміна первинного кредитора новим кредитором, яка відбулась після надання таким первинним кредитором позичальнику фінансового кредиту, не впливає та не змінює податкового статусу коштів, отриманих позичальником.

У відповідності до положень ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Частинами 2 та 3 ст. 556 ЦК України передбачено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

Крім того, відповідно до підпункту 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Українсько-американсько-швейцарського товариства з обмеженою відповідальністю «Канком»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 червня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: ______В.С. Заяць

Судді: ______І.І. Бараненко

______Л.П. Борисюк