Ухвала суду № 13317852, 23.12.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"23" грудня 2010 р. справа № 9/94

За позовом гр. ОСОБА_5 м. Чернівці

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональний центр “Мікрохірургія ока” м. Чернівці

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача гр. ОСОБА_2 м. Чернівці

про визнання рішення учасника недійсним

Суддя Ніколаєв Михайло Ілліч

За участю представників сторін:

Від позивача ОСОБА_3 представник

Від відповідача Решетов В.В. представник В С Т А Н О В И В :

Громадянин ОСОБА_5 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональний центр “Мікрохірургія ока” м. Чернівці про визнання недійсним рішення учасника №3 від 11.08.2008 року, яким участь позивача у товаристві припинено у звязку із зверненням частки на його частку в статутному капіталі, скасовано установчий договір, затверджено статут товариства в новій редакції та вирішено внести відповідні зміни до державного реєстру і здійснити державну реєстрацію змін до статуту.

Крім того, позивач звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом накладення заборони державним реєстраторам виконкому Чернівецької міської ради проводити державну реєстрацію змін до установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональний центр “Мікрохірургія ока” до набрання рішенням по даній справі законної сили.

Заява обґрунтована тим, що позивач є учасником товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональний центр “Мікрохірургія ока”, частка якого в статутному фонді товариства складає 50%. Проте, відповідач неправомірно позбавив позивача статусу учасника товариства, що завдало останньому суттєвої майнової шкоди та звернувся до державних реєстраторів з реєстраційною картою на проведення державної реєстрації відповідних змін до установчих документів товариства.

При цьому позивач вважав, що невжиття заходів щодо забезпечення позову зробить в подальшому неможливим виконання рішення суду та може призвести до подальшого порушення його прав як учасника товариства з часткою 50%, оскільки в разі реєстрації змін до статуту на підставі спірного рішення від 11.08.2008 року управління товариством буде здійснюватись одноособово іншим учасником ОСОБА_2

Ухвалою суду від 01.12.2010 року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 10.12.2010 року.

Також, ухвалою суду від 01.12.2010 року заяву про забезпечення позову задоволено та заборонено державним реєстраторам виконавчого комітету Чернівецької міської ради проводити державну реєстрацію змін до установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональний центр “Мікрохірургія ока” (м. Чернівці вул. Гагаріна,21/Б код 22838442).

10.12.2010 року від представника відповідача надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову.

В обґрунтування поданої заяви представник позивача посилається на те, що заборона державної реєстрації змін до установчих документів не стосується предмету спору, оскільки державна реєстрація покликана забезпечити обізнаність третіх осіб (не учасників товариства) про прийняті товариством рішення. При цьому спірне рішення №3 жодним чином не порушує права позивача, адже на момент винесення даного рішення позивач вже припинив свою участь у товаристві, а відтак вказаною ухвалою фактично блокується робота підприємства та зупиняється виконання рішення зборів учасників, оскільки момент внесення додаткових коштів для формування статутного капіталу відповідно до рішення №3 залежить саме від моменту державної реєстрації змін до статуту.

У судовому засіданні 10.12.2010 року оголошено перерву до 13.12.2010 року, а у судовому засіданні 13.12.2010 року до 23.12.2010 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду заяви суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволення поданої заяви щодо скасування заходів забезпечення позову виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66-67 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 47 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.08 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) товариства, зокрема шляхом заборони вчиняти дії лише щодо того пакета акцій, який безпосередньо пов'язаний із предметом спору.

У разі, якщо необхідність вжиття заходу до забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що у випадку невжиття такого заходу йому буде завдано значної шкоди, він повинен обґрунтувати можливість завдання такої шкоди, її розмір, зв'язок можливої шкоди з предметом спору, а також необхідність і достатність для її запобігання вжиття саме цього заходу до забезпечення позову.

Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову" судам роз'яснено про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем, з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів (п. 4 Постанови Пленуму ВСУ № 9).

Також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 N 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Пунктом 10 Розяснень Вищого господарського суду України від 23.08.94 р. N 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»передбачено, що враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинились до застосування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про господарські товариства»акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту, повне і командитне товариство - засновницького договору. Установчі документи товариства у випадках, передбачених чинним законодавством, погоджуються з Антимонопольним комітетом України.

Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Згідно статті 6 Закону України «Про господарські товариства»товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Статтею 7 Закону України «Про господарські товариства»встановлено, що Зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства.

Згідно статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 210 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно статті 89 Цивільного кодексу України зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, - з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

Згідно статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональний центр “Мікрохірургія ока” в редакції, що затверджена загальними зборами від 23.07.2003 року, учасниками відповідача є гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_5, частки яких у статутному фонді є рівними та складають 50%, що в грошовому еквіваленті становить 600000 грн.

11.08.2008 року учасником Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональний центр “Мікрохірургія ока” прийнято рішення №3, яким участь ОСОБА_5 у товаристві припинено у звязку із зверненням частки на його частку в статутному капіталі, скасовано установчий договір від 29.07.2003 року, затверджено статут товариства в новій редакції та вирішено внести відповідні зміни до державного реєстру і здійснити державну реєстрацію змін до статуту.

Відповідно до нової редакції статуту, що затверджена спірним рішенням учасника №3, товариство має єдиного учасника, яким є ОСОБА_2

Як вбачається з копії реєстраційної картки на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, відповідач просить провести державну реєстрацію змін відомостей про засновника товариства, яким зазначив гр. ОСОБА_2

У свою чергу позивач, звертаючись з позовом до господарського суду, вважає, що рішення учасника відповідача від 11.08.2008 року №3 суперечить вимогам закону та статуту товариства, грубо порушує його корпоративні права, а відтак звернувся з позовом до суду про визнання даного рішення недійсним.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010 року по справі №60086/09/9104 визнано нечинним рішення державного реєстратора про залишення документів Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональний центр “Мікрохірургія ока” без розгляду та зобовязано державного реєстратора провести державну реєстрацію статуту відповідача в новій редакції. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, між засновниками відповідача жодного спору, який би вирішувався у порядку господарського судочинства, не дань розгляду справи немає.

За таких обставин справи, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності скасування вжиття відповідних заходів, та виходячи з того, що між учасниками товариства існує спір про наявність у позивача корпоративних прав щодо участі в управлінні товариством, а проведення державним реєстратором державної реєстрації змін до установчих документів відповідача на підставі спірного рішення від 11.08.2008 року, яке оскаржується позивачем, фактично призведе до позбавлення позивача статусу учасника товариства відповідача з часткою у 50% та може завдати йому майнової шкоди в разі прийняття іншим учасником Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональний центр “Мікрохірургія ока” рішення про продаж майнових активів товариства, чим суттєво утруднить виконання рішення господарського суду по справі №9/94, тож потреба у забезпеченні позову не відпала, а відтак суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 66-68, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову відмовити.

Суддя М.І.Ніколаєв