Рішення № 13317468, 02.12.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2010 р. Справа № 43/270-10

вх. № 9225/3-43

Суддя господарського суду Сальнікова Г.І.

при секретарі судовогозасідання Мунжиу О.П.

за участю представників сторін:

прокурора - Галушко Ю.І., посвідчення № 147 від 21.08.2009 р.,

1-го позивача - не з"явився,

2-го позивача - Шовкопляс О.Ю., довіреність № 38-3746/388 від 05.10.2010 року,

відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Заступника прокурора м. Харкова м. Харків в особі Харківської міської ради, м. Харків та КП "Харківські теплові мережі", м. Харків

до ПП "Варіант-Омега", м. Харків

про стягнення 4500,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м. Харкова звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Варіант-Омега" м. Харків заборгованості у розмірі 4500,03 гривень, яка виникла внаслідок невиконання належним чином зобов"язань за тимчасовим договором №10401 від 01 серпня 2004 року.

Ухвалою господарського суду від 25.10.2010 р. розгляд справи було відкладено на 08.11.2010 р.

В судовому засіданні 22 листопада 2010 року прокурор наполягав на позовних вимогах з підстав, зазначених в позовній заяві та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Перший позивач в судове засідання 22 листопада 2010 року не з'явився, відзиву та витребуваних документів до суду не надав, про причини нез’явлення суд не повідомив.

В судовому засіданні 22 листопада 2010 року другий позивач наполягав на позовних вимогах та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 22 листопада 2010 року не з'явився, відзиву та витребуваних документів до суду не надав, про час та місце розгляду справи повідомлявся ухвалою суду, яка була направлена на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві.

Ухвалою господарського суду від 22.11.2010 р. було відкладено розгляд справи на 02.12.2010 р.

В судовому засіданні 02.12.2010 р. прокурор наполягав на позовних вимогах з підстав, зазначених в позовній заяві та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання 02.12.2010 р. 1-ий позивач не з"явився, витребуваних документів не надав та про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

В судовому засіданні 02.12.2010 р. представник 2-го позивача підтримав позовні вимоги прокурора та просив суд їх задовольнити.

В судове засідання 02.12.2010 р. відповідач не з"явився, витребуваних документів не надав та про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, ухвала про порушення провадження у справі, яка була направлена на адресу відповідача, повернулась з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

У відповідності до ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом, та місцезнаходження юридичної особи вказується у його установчих документах. Також місцезнаходження юридичної особи, як адресу органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган), визначається, ст.1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

          У випадку зміни свого місцезнаходження, у відповідності до ч.1 ст.19 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов’язаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі. У разі, якщо подається (надсилається) реєстраційна картка про внесення змін до відомостей про місцезнаходження юридичної особи, до неї додається свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи. Згідно ч. 6 ст.19 вищевказаного Закону, державний реєстратор за відсутності підстав для залишення без розгляду реєстраційної картки про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати її надходження внести до Єдиного державного реєстру запис про внесення змін до відомостей про юридичну особу.

Згідно наданого прокурором витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 46/2-14/6493 від 11.10.2010 року, виданого Головним управлінням статистики у Харківській області, копія якого залучена до матеріалів справи, місцезнаходження відповідача зазначено за адресою: 61024, м. Харків, вул. Чайковського, 14, тобто адресою, яка вказана позивачем у позові, та, за якою судом була направлена ухвала про порушення провадження у справі та призначення її до слухання на 08.11.2010 року. Ніяких записів про зміну місцезнаходження юридичної особи з моменту її державної реєстрації витяг не містить. Тобто суд вважає, що відповідач не виконав обов’язок, покладений на нього Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, та не повідомив державного реєстратора про зміну свого місцезнаходження.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також де, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язок доказування та надання доказів покладений на сторони, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, в зв'язку з чим суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи та подані докази, вислухавши пояснення прокурора, представника 2-го позивача, встановив наступне.

01.08.2004 р. між КП "Харківські теплові мережі" (Енергопостачальна організація) та Приватним підприємством "Варіант-Омега" (споживач), було укладено тимчасовий договір № 10401 про постачання теплової енергії.

Відповідно до п. 1.1. договору Енергопостачальна організація (позивач по справі) бере на себе зобов"язання постачати споживачеві (відповідач по справі) теплову енергію в гарячої воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов"язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно п. 6.3. договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальної організації вартість, зазначеної в додатку 1 до договору теплової енергії, що і є заявкою наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

Позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору в період з листопада 2009 року по квітень 2010 року здійснив відпуск теплової енергії відповідачу та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії за вищевказаний період, що підтверджується матеріалами справи. Факт користування тепловою енергією у приміщенні в якому знаходився відповідач в спірний період за адресою: 61000, м. Харків, вул. Чайковського, 14, що підтверджується актами про включення та відключення опалення.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, відповідач порушив вимоги договору та вимоги ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення де зазначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких підстав суд вважає вимогу прокурора про стягнення з відповідача 4500,03 гривень основного боргу обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509,526,530,610 Цивільного кодексу України, ст.ст 174,193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Варіант-Омега" (61000, м. Харків, вул. Чайковського, 14, код ЄДРПОУ 125181445, р/р 26007301414 у ХФ АКБ "Базис", МФО 351599) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул. Доброхотова, 11, розрахунковий рахунок 26003301968 у Першій філії Публічного АТ "АКБ"Базис", МФО 351599, код ЄДРПОУ 31557119) 4500,03 грн. заборгованості.

Стягнути з Приватного підприємства "Варіант-Омега" (61000, м. Харків, вул. Чайковського, 14, код ЄДРПОУ 125181445, р/р 26007301414 у ХФ АКБ "Базис", МФО 351599) на користь державного бюджету України (одержувач коштів: УДК в м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувач - Головне управління державного казначейства України в Харківській області, МФО 851011) державного мита у сумі 102,00 грн.

Стягнути з Приватного підприємства "Варіант-Омега" (61000, м. Харків, вул. Чайковського, 14, код ЄДРПОУ 125181445, р/р 26007301414 у ХФ АКБ "Базис", МФО 351599) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління Державного Казначейства у м. Харкові, код 24134490, рахунок 31219264700002, банк одержувача - Головне Управління Державного Казначейства України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264) - 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Сальнікова Г.І.

Повний текст судового рішення підписано 02.12.2010 року.