Рішення № 13317326, 23.12.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.10 Справа № 17/311

За позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кремінському районі Луганської області, м. Кремінна Луганської області

до 1-го відповідача - Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Г.Г. Капустіна»ВАТ «Лисичанськвугілля», м. Привілля Луганської області

до 2-го відповідача - Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля»в особі Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Г.Г. Капустіна», м. Привілля, Луганської області

3-я особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1, м. Кремінна Луганської області

про стягнення 12363 грн. 63 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача: Богуш В.Д. - начальник юридичного відділу, довіреність № 3 від 01.01.10;

від 1-го відповідача: Український А.Б., довіреність № 16 від 01.01.2010;

від 2-го відповідача: Український А.Б., довіреність № 16 від 01.01.2010;

від 3-ї особи: не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачів коштів у сумі 12363,63 грн., з яких 12244,82 грн. переплачених коштів потерпілому та 118,81 грн. комісійні винагороди.

В судовому засіданні 23.12.2010 представником позивача було надано уточнення позовних вимог, згідно якого він просить стягнути з відповідачів на його користь шкоду в сумі 12363,63 грн., з яких 12244,82 грн. зайве сплачені страхові виплати потерпілому та 118,81 грн. комісійна винагорода.

2-й відповідач відзивом та запереченнями на позовну заяву проти вимог позивача заперечує та зазначає, що в довідці від 18.12.2001 № 889 зазначена заробітна плата з урахуванням доплати за нормативний час пересування робітника у шахті від ствола до місця роботи і назад, у зв'язку з тим що відповідно до пункту 7 «Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням»затвердженим постановою КМУ від 26.09.2001 № 1266 середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», та підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян.

У відповідності з п. 2.4. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 11.12.95 р. № 323 до фонду додаткової заробітної плати входять надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством:

- працівникам, постійно зайнятим на підземних роботах, за нормативний час пересування їх у шахті (руднику) від ствола до місця роботи і назад;

- інші надбавки і доплати, передбачені законодавством.

Відповідно до законодавства чинного у 2001 році про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхові внески роботодавцями нараховувалися у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, які підлягали обкладенню прибутковим податком з громадян. Тому при нарахуванні страхових внесків та обчисленні середньої заробітної плати керувалися статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92, згідно з якою додаткова заробітна плата підлягала обкладанню прибутковим податком з громадян, про що також зазначено у Листі Пенсійного фонду України від 05.03.2003 № 04/1563 (доплати працівникам, постійно зайнятим на підземних роботах, за нормативний час пересування їх у шахті (руднику) від ствола до місця роботи й назад включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу, одержаного за місцем основної роботи).

Крім того, 2-й відповідач зазначає, що в акті перевірки № 28 від 2.08.2010 не зазначені необхідні дані, а саме: підстави перевірки; згідно якого направлення на перевірку проводилась перевірка робітниками Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі Фонд), які документи були залучені до перевірки.

Крім того перевірка була проведена 02.08.2010, а надана до суду довідка про середню заробітну плату № 513 видана 6.08.2010, у зв'язку з чим акт перевірки № 28 від 2.08.2010 відповідач вважає незаконним.

Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки. З моменту видачі довідки від 18.12.2001 № 889 пройшло майже 9 років, а з моменту передачі особової справи до відділення ВД Фонду в Кременському районі Луганської області за актом приймання-передачі від 11.11.2002 № 41 - 8 років, тому відповідач просить застосувати згідно ст. 267 ЦК України позовну давність та відмовити у позові.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників, що прийняли участь у судовому засіданні, суд

в с т а н о в и в:

Відкрите акціонерне товариство «Лисичанськвугілля»в особі Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Г.Г. Капустіна» зареєстроване як страхувальник та платник страхових внесків.

Згідно акту про нещасний випадок № 16 від 14.07.2001, встановлено, що з працівником відповідача ОСОБА_1 12.07.2001 стався нещасний випадок.

Згідно виписки з акту огляду МСЕК № 122242 від 21.12.2001 громадянину ОСОБА_1 було встановлено 70% втрати професійної працездатності.

Статтею 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»№1105-XIV від 23.09.1999 визначено, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

В довідці про середню заробітну плату № 889 від 18.12.2001, що видана 2-м відповідачем, було зазначено, що середньомісячна заробітна плата перед настанням страхового випадку становила 355,09 грн.

На підставі цієї довідки Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Лисичанському районі Луганської області було винесено Постанову №36 від 18.01.2002 про призначення потерпілому щомісячних страхових виплат в сумі 199,09 грн.

11.11.2002 громадянин ОСОБА_1 звернувся до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кремінському районі Луганської області з заявою про продовження йому страхових виплат відповідно до його особової справи, переданої даному відділенню за актом приймання передачі № 41 від 11.11.2002.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, виписок по рахунку позивача (т.1, а.с. 25-118) громадянину ОСОБА_1 було 43995,08 грн. щомісячних страхових виплат.

31.05.2010 Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України було винесено наказ № 395 про запобігання службовим злочинам і порушенням при призначенні, перерахуванні та здійсненні страхових виплат, яким наказано начальникам управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в АРК, областях, містах Києві та Севастополі провести до 01.09.2010 перевірку всіх справ про страхові виплати, які призначені після 01.04.2001, відповідно до вимог діючого законодавства, що регулюють роботу Фонду з питань відшкодування шкоди.

Як зазначає позивач, на підставі цього наказу, 10.06.2010 головним спеціалістом по відшкодуванню шкоди потерпілим ОСОБА_5 було складено акт самоперевірки № 1, де зазначено, що при перевірці особової справи № 702 ОСОБА_1 виявлено, що розрахунковий період середньої заробітної плати взято з 01.04.2001 по 30.05.2001, тобто за 2 місяці перед травмою, а слід рахувати за 6 місяців перед травмою за період з 01.01.2001 по 30.06.2001, згідно постанови КМУ № 1266 від 26.09.2001.

За результатами самоперевірки було зроблено висновок про необхідність звернення з запитом до підприємства для надання довідки про середню заробітну плату за період з 01.01.2001 по 30.06.2001 та зробити перерахунок страхових виплат.

2-м відповідачем було надано нову довідку про середню заробітну плату № 513 від 06.08.2010, згідно якої середня заробітна плата за місяць складала 273,37 грн., а за весь період складала 850,33 грн.

В актом № 28 від 02.08.2010 обґрунтування видачі довідки про середню заробітну плату за період з 01.01.2001 по 30.06.2001 потерпілого ОСОБА_1 зазначено, що на виконання вимог п. 26 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 № 1266 із змінами, проведено перевірку достовірності відомостей, зазначених у довідці та встановлено, що середньоденна заробітна плата за вказаний період складає 13,08 грн., всього за цей період 850,33 грн.. Данні вказані у довідці підприємства за період з 01.01.2001 по 30.06.2001 відповідають фактичним нарахування заробітної плати. Вказаний акт підписаний також з боку керівництва 2-го відповідача.

У звязку з тим, що первісно 2-м відповідачем було надано невірні відомості щодо заробітної плати 3-ї особи, позивач звернувся до нього з претензією, в якій вимагав повернення надлишкових сплачених страхових сум в розмірі 12244,82 грн.

Однак, відповідач претензію не визнав та відмовився сплачувати вказану суму у звязку з тим, що правомірно включив до розміру середньої заробітної плати, з якої сплачувались внески, доплати працівникам, постійно зайнятим на підземних роботах, за нормативний час пересування їх у шахті (руднику) від ствола до місця роботи й назад.

У звязку з зазначеним, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з 2-го відповідача майнової шкоди в сумі 12363,63 грн., з яких 12244,82 грн. зайве сплачені страхові виплати потерпілому та 118,81 грн. комісійна винагорода банку за перерахування внесків.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі позивачами та відповідачами можуть бути підприємства та організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності.

Згідно положення про відокремлений підрозділ «Шахта ім. Г.Г. Капустіна»ВАТ «Лисичанськвугілля», підрозділ не є юридичною особою, (а.с.131). Тобто, 1-й відповідач на час розгляду справи не має статусу юридичної особи, а тому не може бути стороною у господарському процесі.

За таких обставин, відповідно до п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі у відношенні до 1-го відповідача - відокремлений підрозділ «Шахта ім. Г.Г. Капустіна»ВАТ «Лисичанськвугілля», підлягає припиненню.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»№1105-XIV від 23.09.1999 (із змінами та доповненнями) страхувальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому або Фонду соціального страхування від нещасних випадків внаслідок невиконання своїх обов'язків із страхування від нещасного випадку, відповідно до закону.

Згідно зі статтю 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема розшифровок заробітної плати від 18.12.2001 № 888 та № 124 від 12.07.2010, що надавались одночасно з довідками про середню заробітну плату, в першій довідці до заробітної плати, з якої сплачувались внески до Фонду та яка приймається для розрахунку середньої заробітної плати, 2-м відповідачем було включено доплати працівникам, постійно зайнятим на підземних роботах, за нормативний час пересування їх у шахті (руднику) від ствола до місця роботи й назад (далі - ходові). У новій довідці ходові вже не були включені до заробітної плати, з якої сплачувались внески до Фонду та яка приймається для розрахунку середньої заробітної плати.

2-й відповідач посилається на те, що правомірно включив ходові до заробітної плати, з якої сплачувались внески до Фонду та яка приймається для розрахунку середньої заробітної плати, оскільки вони входять до додаткової заробітної плати та обкладаються податком на прибуток громадян.

Однак, суд дійшов протилежного висновку з огляду на наступне.

Так, по-перше, згідно з пунктом 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі - Порядок), розрахунковим періодом для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень), робота яких пов'язана із сезонним характером виробництва, та добровільно застрахованих осіб) є останні 6 календарних місяців (з 1 до 1-го числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.

Однак, в довідці № 889 від 18.12.2001 зазначено тільки 2 місяці: квітень і травень.

Пунктом 7 Порядку встановлено, що середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», та підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.4.2 Інструкції Головної державної податкової інспекції України «Про прибутковий податок з громадян», в редакції станом на дату складання довідки №889 від 18.12.2006, до компенсаційних виплат, що не включаються до місячного сукупного оподатковуваного доходу в розмірі фактичних витрат, відносяться: суми доплат за нормативний час пересування працівників, постійно зайнятих на підземних роботах у шахтах (рудниках), від стволу до місця роботи і назад.

Таким чином, 2-м відповідачем було неправомірно в першій довідці до заробітної плати, з якої сплачувались внески до Фонду та яка приймається для розрахунку середньої заробітної плати, включено суми доплат за нормативний час пересування працівників, постійно зайнятих на підземних роботах у шахтах (рудниках), від стволу до місця роботи і назад.

2-й відповідач також посилається на те, що акт перевірки № 28 датований 02.08.2010, тоді як довідка про середню заробітну плату датована 06.08.2010, у звязку з чим, акт є недійсним.

Однак, з пояснень позивача вбачається, що дата 02.08.2010 була помилково зазначена в акті № 28, з огляду на те, що 2-м відповідачем первісно було надано довідку про середню заробітну плату ОСОБА_1 для допомоги по тимчасовій непрацездатності від 12.07.2010 № 125, в якій містились такі ж самі відомості, що і в довідці № 513 від 06.08.2010. Перевірка здійснювалась на підставі довідки від 06.08.2010.

Суд враховує дані пояснення позивача, крім того, сам факт надлишкового включення ходових до розміру середньої заробітної плати, з якої сплачуються внески, та заподіяння шкоди позивачу в сумі 12244,82 грн., від цього не змінюється.

Керуючись ст. 267 Цивільного Кодексу України, 2-й відповідач просить суд застосувати до заявлених позовних вимог строк позовної давності і відмовити у задоволенні позову в звязку з пропуском встановленого законом строку для захисту порушених прав.

Статтями 256-257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до пункту 26 Порядку, робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування мають право перевіряти обґрунтування видачі довідок про середню заробітну плату, достовірність зазначених у них відомостей на підприємствах, в установах чи організаціях або шляхом звірення бази даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду з базою даних Державної податкової адміністрації.

Тобто, позивач міг би дізнатись про невірні дані у довідці від 18.12.2006 № 889, якщо би реалізував своє право та провів відповідну перевірку.

Враховуючи те, що довідка датована 18.12.2006, постанова № 36 про призначення потерпілому щомісячних страхових виплат в сумі 199,09 грн. датована 18.01.2002, а перша виплата відбулась у лютому 2002 року, то трирічна позовна давність станом на дату звернення до суду з позовом 13.10.2010 по сплаті зайве нарахованих страхових внесків з 21.11.2001 по вересень 2007 року сплинула.

Згідно частин 3-4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на зазначене, до стягнення з 2-го відповідача підлягає шкода спричинена зайве сплаченими страховими внесками в сумі 4340,14 грн.

Стосовно вимог про стягнення 118,81 грн. компенсаційної винагороди, яка жодним чином не обґрунтована в позовній заяві, то суд дійшов висновку про відмову в позові в цій частині, з огляду на те, що між витратами по перерахуванню через відділення Ощадбанку № 6783/34 щомісячної страхової виплати потерпілому ОСОБА_1 та протиправними діями 2-го відповідача не вбачається прямого причинного звязку, існування якого обовязковою умовою для відшкодування майнової шкоди.

У звязку з викладеним, позов слід задовольнити частково за рахунок 2-го відповідача в сумі 4340,14 грн., в решті вимог слід відмовити за пропуском позовної давності, з віднесенням судових витрат на позивача та 2-го відповідача пропорційно задоволених позовних вимог, згідно зі ст. 49 ГПУ України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат, то в цій частині питання по судових витратах судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля»в особі Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Г.Г. Капустіна», м. Привілля, Луганської області, ідентифікаційний код 26349214, на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кремінському районі Луганської області, м. Кремінна Луганської області, пр-т Леніна, буд. 1, ідентифікаційний код 25926922, шкоду в сумі 4340,14 грн.; витрати по сплаті держмита у сумі 43,40 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 82,85 грн., видати наказ.

3.В решті вимог до 2-го відповідача відмовити.

4.Стосовно 1-го відповідача провадження у справі припинити.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 28.12.2010.

Суддя О.С. Фонова