Рішення № 13317164, 23.12.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.10 Справа № 15/95

За позовом

Дочірнього підприємства «Газ України»Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

до Луганського національного аграрного університету, м. Луганськ

про стягнення 1 092 401 грн. 46 коп.

Суддя господарського суду Луганської області

Пономаренко Є.Ю.

За участю:

від позивача - Татусь О.А., головний юрисконсульт, довіреність № 7/10 від 11.01.2010;

від відповідача - Дорошенко Б.М., юрисконсульт, довіреність № 01/1033 від 27.05.2010.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача за договором про переведення боргу від 19.11.2009 № 14/09-1842:

- боргу в сумі 828 618 грн. 37 коп.;

- пені в сумі 135 922 грн. 32 коп.;

- інфляційних нарахувань в сумі 93 910 грн. 00 коп.;

- 3% річних в сумі 33 951 грн. 07 коп.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, зазначивши, що відповідачем повністю погашено основний борг в сумі 828 618 грн. 37 коп.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 20.12.2010, та вказав, що платіжними дорученнями від 30.11.2010, 01.12.2010 та 03.12.2010 погашено основний борг в сумі 828 618 грн. 37 коп., та просив розстрочити виконання рішення на термін до 31.12.2011 в рівних частинах.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Між дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», як кредитором, комунальним підприємством «Облтепло», як первісним боржником, та відповідачем, як новим боржником, 19.11.2009 було укладено договір про переведення боргу № 14/09-1842, за яким за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника частину боргу в сумі 1 912 688 грн. 75 коп..

Відповідно до п. 3.2 новий боржник зобов’язується протягом п’яти календарних днів з моменту укладання договору перерахувати грошові кошти кредитору.

Так, станом на день звернення позивача до суду з позовом основний борг становив 828 618 грн. 37 коп.

На день прийняття рішення основний борг за договором повністю погашений відповідачем. Так, за платіжними дорученнями від 30.11.2010, 01.12.2010 та 03.12.2010 сплачено 200 000 грн. 00 коп., 400 000 грн. 00 коп. та 228 618 грн. 37 коп. відповідно, тобто після подачі позову до суду.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Статтею 520 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинно виконуватися у встановлений строк.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Основний борг за договором повністю погашено відповідачем після подачі позову до суду, що підтверджується платіжними дорученнями від 30.11.2010, 01.12.2010 та 03.12.2010, за якими сплачено 200 000 грн. 00 коп., 400 000 грн. 00 коп. та 228 618 грн. 37 коп. відповідно.

У зв’язку зі сплатою суми боргу після звернення з позовом до суду, в частині стягнення основного боргу у сумі 828 618 грн. 37 коп. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми.

Вимоги по стягненню 3 % річних та інфляційних втрат в розмірі 33 951 грн. 07 коп. та 93 910 грн. 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявлених до стягнення сумах.

На підставі п. 4.1 договору позивачем нараховано пеню в сумі 135 922 грн. 32 коп. Вимога по стягненню пені підлягає задоволенню частково, оскільки обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню у даній справі, є 135 836 грн. 18 коп.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача підлягають стягненню пеня у сумі 135 836 грн. 18 коп., інфляційні втрати у сумі 93 910 грн. 00 коп. та 3% річних у сумі 33 951 грн. 07 коп. У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 86 грн. 14 коп. слід відмовити за необґрунтованістю. Провадження по справі щодо вимог про стягнення основного бору підлягає припиненню.

Клопотання відповідача, за яким він просить розстрочити виконання рішення на термін до 31.12.2011 в рівних частинах, судом відхиляється з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Тому, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.

При цьому, слід також враховувати, що за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст.625 ЦК України, за невиконання грошового зобов’язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку.

Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов’язання.

Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов’язання за будь-яких обставин.

Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов’язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тяжкий його фінансовий стан також не є підставою розстрочення виконання рішення.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, про що зазначено, зокрема, у постанові від 24.03.2009 по справі №10/1994.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно задоволених вимог у складі: 10 923 грн. 16 коп. державного мита, а також 235 грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (з віднесенням на відповідача витрат за вимогою про стягнення основного боргу, провадження за якою було припинено відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Зайве сплачене державне мито у сумі 00 грн. 99 коп., перераховане платіжним дорученням від 18.11.2010 № 1539 підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Луганського національного аграрного університету, м. Луганськ, Агроуніверситет, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00493669, на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Шолуденка, б. 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31301827: пеню у сумі 135 836 грн. 18 коп., інфляційні втрати у сумі 93 910 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 33 951 грн. 07 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 10 923 грн. 16 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235 грн. 98 коп. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження у справі щодо вимог про стягнення основного боргу у сумі 828 618 грн. 37 коп. припинити.

4. У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 86 грн. 14 коп. відмовити.

5. Повернути Дочірній компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Шолуденка, б. 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31301827 зайво сплачене за платіжним дорученням від 18.11.2010 № 1539 державне мито у сумі 00 грн. 99 коп. Підставою для повернення сплаченого державного мита є дане рішення, підписане суддею та скріплене печаткою суду.

В судовому засіданні 23.12.2010 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 27.12.2010.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко