Ухвала суду № 13317163, 24.12.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

УХВАЛА

24.12.10 Справа № 5/97пд.

За позовом Вищого навчального закладу «Луганський державний інститут житлово-комунального господарства і будівництва», м. Луганськ

до Регіонального відділення Фонду державного майна по Луганській області, м. Луганськ

про визнання договору частково недійсним

Суддя господарського суду Луганської області Пономаренко Є.Ю.

в присутності представників сторін:

від позивача –не прибув;

від відповідача –Гавриш Ю.К., довіреність № 29-01 від 03.11.2010

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду Луганської області від 23.12.2010 справу передано на розгляд судді Пономаренко Є.Ю.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про:

- визнання недійсним з дня укладення договору пункту 3.1 Договору «Орендна плата визначається на підставі методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 зі змінами та доповненнями 7 708 грн. 38 коп. в місяць без урахування ПДВ»

- визнання з дня укладення договору пункту 3.1 Договору у наступній редакції «Орендна плата визначається на підставі методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 зі змінами та доповненнями одну гривню в місяць без урахування ПДВ».

Позивач не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях від 28.10.2010 та від 01.12.2010, зазначаючи як про необґрунтованість позовних вимог по суті так і про те, що господарським судом Луганської області вже вирішено по суті спір між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав.

На адресу суду від позивача надійшла друга заява від 22.12.2010 про зупинення провадження у справі у зв’язку з реорганізацією ВНЗ «Луганський державний інститут житлово-комунального господарства і будівництва».

Клопотання про зупинення провадження у справі судом відхиляються з наступних підстав.

На даний час позивач існує як юридична особа, що підтверджується довідкою державного реєстратора.

За положеннями ч. 2 ст. 79 ГПК України зупинення провадження у справі у випадку заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації є правом, а не обов’язком суду на відміну від положень ч. 1 даної статті.

У даному випадку відсутня будь-яка необхідність у зупиненні провадження у справі.

Реорганізація ВНЗ «Луганський державний інститут житлово-комунального господарства і будівництва»жодним чином не вплине на результат розгляду даної справи. Також, і дане судове рішення (ухвала) не вплине на подальший хід реорганізації, оскільки судом приймається ухвала про припинення провадження у справі, а не рішення, за яким відповідач матиме вчинити на користь позивача певні дії, тощо.

У будь-якому випадку слід зазначити, що за положеннями ст. 25 Господарського процесуального кодексу України заміна сторони її правонаступником можлива як у спірному, тобто в ході розгляду спору до прийняття рішення, так і у вже встановленому рішенням господарського суду правовідношенні.

Отже, при прийнятті цієї ухвали права позивача та його майбутнього правонаступника жодним чином не порушуються.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, суд встановив, що позовні вимоги про визнання недійсним з дня укладення договору пункту 3.1 договору оренди державного майна від 30.05.2001 № 000925/09 та визнання з дня укладення договору пункту 3.1 у визначеній редакції, вже були предметом судового розгляду, за результатами якого ухвалено рішення, що набрало законної сили.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Так, Вищий навчальний заклад «Луганський державний інститут житлово-комунального господарства і будівництва»в березні 2010 року звертався до господарського суду Луганської області з позовною заявою до регіонального відділення Фонду державного майна по Луганській області про визнання недійсним з дня укладення договору пункту 3.1 Договору «Орендна плата визначається на підставі методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 зі змінами та доповненнями 7 708 грн. 38 коп. в місяць без урахування ПДВ»та визнання з дня укладення договору пункту 3.1 Договору у наступній редакції «Орендна плата визначається на підставі методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 зі змінами та доповненнями одну гривню в місяць без урахування ПДВ».

За результатами розгляду вказаного спору по суті судом ухвалено рішення від 26.04.2010 по справі № 10/59пд, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду набрало законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України .

Спір у справі №10/59пд розглядався між тими ж сторонами, що і у даній справі - №5/97пд (позивач - Вищий навчальний заклад «Луганський державний інститут житлово-комунального господарства і будівництва», відповідач –РВФДМУ по Луганській області).

Предметом спору у справі №10/59пд були вимоги про визнання недійсним з дня укладення договору пункту 3.1 Договору та визнання з дня укладення договору пункту 3.1 Договору в визначеній редакції .

Крім сторін та предметів спорів у справах № 10/59пд і №5/97пд співпадають також й підстави позовів.

Виходячи з положень абз. 3 п. 3.7 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/289 від 18.09.1997 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.

Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Тому, в підставу позову не можуть входити такі обставини, які виступають доказами по справі. З ними закон не пов'язує виникнення, зміни чи припинення прав або обов'язків. Вони лише підтверджують наявність чи відсутність юридичних фактів, які входять в підставу позову.

Підстава позову включає в себе ті юридичні факти, які підтверджують наявність чи відсутність спірних правовідносин, а також факти, які підтверджують порушення прав позивача (привід до пред'явлення позову). Юридичні факти, які покладені в підставу позову, свідчать про те, що між сторонами існують правовідношення, внаслідок певних дій відповідача ці відношення стали спірними.

Позовні вимоги до відповідача як у справі № 10/59пд, так і у справі №5/97пд ґрунтувалися на наступних обставинах: між сторонами укладено договір оренди державного майна від 30.05.2001 №00925/09, розмір місячної орендної плати становить 7078,38 грн., без ПДВ (нарахування ПДВ здійснюється відповідно до чинного законодавства України).

При цьому, на думку позивача, встановлення орендної плати у такому розмірі суперечить чинному законодавству, оскільки Луганський державний інститут житлово-комунального господарства і будівництва є бюджетною установою Міністерства освіти і науки та фінансується з державного бюджету України.

Дана обставина зазначалася як у позовній заяві, розглянутій у справі №10/59пд, так і у позовній заяві за результатами якої приймається ця ухвала.

Саме з доведення цих обставин складаються змісти позовів у справах №10/59пд та №5/97пд.

Посилання на правову норму не є підставою позову. Отже, та обставина, що позивач при розгляді спору у справі № 10/59пд посилався на п. 10 Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за оренду державного майна, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 04.01.1995 №786, а у даній справі на п. 2 даної Методики, не свідчить про різні підстави позову.

Фактичні обставини, що насправді є підставами позову, залишилися незмінними (факт укладення договору, факт встановлення при цьому розміру орендної плати, та фактичний статус орендаря –позивача).

Крім того, слід зазначити, що суд, розглядаючи спір самостійно має застосовувати до спірних правовідносин належні правові норми. Більше того, слід враховувати, що предметом спору у даній справі (першою і головною вимогою) є визнання пункту договору недійсним. Отже, суд, незалежно від тих норм на які посилається позивач при обґрунтуванні своїх позовних вимог, має вирішити питання про відповідність законодавству змісту правочину. Тобто, суд перевіряє законність правочину (в особливості положення про недійсність якого заявлена вимога) в цілому вимогам законодавства, а не лише за тими нормами на які посилається позивач. При цьому, слід наголосити, що така перевірка здійснювалася за тими ж фактичними обставинами які існують і у даній справі.

Більше того, у п. 7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004 N 01-8/1270 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України вказано наступне. Згідно з вимогами пункту 1 статті 83 ГПК, якщо у вирішенні спору буде встановлено, що зміст договору суперечить чинному законодавству, то господарський суд повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині (див. також постанови Верховного Суду України від 09.12.2003 зі справи N 32/206 ( v_206700-03 ) та від 20.01.2004 зі справи N 8/113-2003).

Отже, при розгляді спору у справі № 10/59пд про визнання недійсним пункту договору судом встановлено, що зміст договору не суперечить чинному законодавству. Тому, таке питання не може розглядатися знов по суті.

За викладених обставин, у зв’язку з тим, що є рішення господарського суду у справі №10/59пд, яким вирішено господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі п. 2 ч.1 ст.80 ГПК України.

Крім того, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдінг»проти України»одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача у складі: 85 грн. 00 коп. державного мита, а також 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зайве сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 217 грн. 50 коп., перераховані платіжним дорученням від 11.10.2010 № 297, підлягають поверненню позивачу.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. Провадження у справі припинити.

2. Судові витрати у складі: державного мита у сумі 85 грн. 00 коп., а також 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача .

3. Повернути Вищому навчальному закладу «Луганський державний інститут житлово-комунального господарства і будівництва», м. Луганськ, кв. Димитрова, б. 23 «А», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 35628937, зайве сплачені за платіжним дорученням від 11.10.2010 № 297, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 217 грн. 50 коп. Підставою для повернення сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу є дана ухвала, підписана суддею та скріплена печаткою суду.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко