Рішення № 13317085, 20.12.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.10 Справа № 16/117

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об‘єднання", м. Луганськ

до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №2 управління житлово - комунального господарства», м. Антрацит Луганської області

про стягнення 19978грн. 38коп.

Суддя Шеліхіна Р.М.

при секретарі судового засідання Маценко О.В.

За участю представників сторін:

Від позивача –не прибув,

Від відповідача –не прибув,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми боргу за спожиту активну електричну енергію в сумі 19330,22грн. відповідно до договору про постачання електричної енергії від 24.04.10 №42, 3%-річних у сумі 90,77грн., пені у сумі 557,39грн. за період з 12.05.10. по 01.08.10.

Позивач заявою від 20.12.10 підтримав позовні вимоги і просить суд вирішити спір без його участі. До заяви додано акт звірення взаємних розрахунків від 20.12.10, яким сторони узгодили борг відповідача на користь позивача в сумі 19330,22грн. за спожиту активну електричну енергію.

Відповідач надіслав на адресу суду заяву від 23.11.10. №504, в якій вказав, що борг в сумі 19978,38грн. за спожиту електроенергію не має можливості оплатити у зв’язку з накладеним арештом на банківські розрахунки.

Таким чином, відповідач підтвердив факт заборгованості на користь позивача у розмірі 19330,22грн.

Між сторонами у справі укладено договір на постачання електроенергії від 24.04.10 №42 (з додатковими угодами), на підставі якого постачальник електроенергії (позивач) зобов’язався забезпечувати передачу електроенергії в межах величин, дозволених споживачу (відповідачу) до використання, а споживач зобов’язався оплачувати використання електромереж позивача на підставі пред’явленого останнім рахунку протягом 5 днів, як встановлено в додатку до договору «Порядок розрахунків», пункт 8.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором про надання послуг і відповідає інституту правових норм глави 63 Цивільного кодексу України (ст.ст.901-903).

На виконання умов вказаного договору позивач забезпечив передачу електроенергії відповідачеві в період квітень-червень 2010 року, про що відповідачу надіслано рахунки для оплати вартості спожитої активної електроенергії. Даний факт підтверджено матеріалами справи.

Відповідач в порушення умов укладеного з позивачем договору на постачання електроенергії від 24.04.10 №42 не оплатив у повному обсязі позивачу активну електроенергію за вказаний термін, у зв’язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду і просить стягнути на свою користь борг в сумі 19330,22грн. за активну електроенергію (у відповідності до умов договору).

Крім того, за несвоєчасне виконання обов’язків по оплаті спожитої електроенергії, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних у сумі 90,77грн., пені у сумі 557,39грн. за період з 12.05.10. по 01.08.10.

Відповідач проти позову не заперечив, вимог позивача не оспорив.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об’єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані ними докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до норми ст.19 Основного закону держави –Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору. Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинно виконуватися у встановлений договором строк.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Договором на постачання електроенергії від 24.04.10 №42, укладеним сторонами по справі, визначено порядок виконання відповідачем зобов’язань по сплаті вартості отриманих послуг і, відповідно, строку права вимоги у позивача.

Матеріалами справи підтверджено належним чином факт забезпечення передачі електроенергії позивачем відповідачеві протягом періоду квітень-червень 2010 року і заборгованість відповідача на суму 19330,22грн.

Позивач належним чином довів суду факт надіслання відповідачу рахунків на оплату використаної відповідачем як абонентом електроенергії на вказану суму боргу 19330,22грн.

Таким чином, позивач виконав свої обов’язки перед відповідачем у відповідності до умов договору на постачання електроенергії від 24.04.10 №42 та вимог закону.

Статті 901-903 ЦК України зобов’язують відповідача виконати обов’язок по оплаті послуг у відповідності до умов договору.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При розгляді справи суд встановив, що відповідач не виконав свої обов’язки перед позивачем по оплаті поставленої електроенергії на суму 19330,22грн., чим порушив умови укладеного з позивачем договору на постачання електроенергії від 24.04.10 №42 в частині оплати спожитої активної електроенергії та оплати по перетіканню реактивної електроенергії і вимоги закону. У встановлений пунктом 8 Порядку розрахунків, що є додатком до укладеного договору, строк – 5 днів з дня отримання відповідних рахунків від позивача на сплату спірних сум - зобов’язання відповідачем по оплаті боргу за активну електроенергію та оплаті рахунків за реактивну енергію не було виконане і відповідач заборгував за спожиту електроенергію 19330,22грн.

Стягнення пені 557,39грн. за період з 12.05.10. по 01.08.10., 3 % річних у сумі 90,77грн. обґрунтовані і дані вимоги відповідають чинному законодавству, у т.ч. ст.232 ГК України, ст. 625 ЦК України, згідно яких боржник (відповідач), який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора (позивача) зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних та інфляційних нарахувань з простроченої суми за весь час прострочення, а також неустойку за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у вигляді пені.

Пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань підлягає до задоволення згідно розділу 4 укладеного договору в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який пеня нараховується.

За таких підстав з відповідача слід стягнути борг в сумі 19330,22грн., пеню у сумі 557,39грн. за період з 12.05.10. по 01.08.10., 3 % річних у сумі 90,77грн. на користь позивача за договором на постачання електроенергії від 24.04.10 №42 (з додатковими угодами) та позов слід задовольнити, оскільки позивачем доведено належним чином обставини правовідносин сторін за вказаним договором і заборгованість відповідача в заявленій сумі.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.173,193,230-232 ГК України, ст.ст.526,625,629,901-903 ЦК України, керуючись ст.ст.22,33,34,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №2 управління житлово - комунального господарства», м. Антрацит Луганської області, вул. ім. Петровського, 17, ід. Код 05466312 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ Луганське енергетичне об’єднання ”, м. Луганськ, квартал ім. Гайового, 35 «а», на п/р 260393189060 в ЛОУ Ощадбанку борг за спожиту активну електроенергію в сумі 19330,22грн. Видати наказ.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №2 управління житлово - комунального господарства», м. Антрацит Луганської області, вул. ім. Петровського, 17, ід. Код 05466312 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ Луганське енергетичне об’єднання ”, м. Луганськ, квартал ім. Гайового, 35 «а»на п/р 2600518645 в ЛОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ вартість пеню у сумі 557,39грн., 3 % річних у сумі 90,77грн., витрати по державному миту в сумі 199,78грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн. Видати наказ.

Рішення підписане 24.12.10

Суддя Р. Шеліхіна