Рішення № 13316377, 07.12.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.10                                                                                 Справа № 18/251

                    Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом дочірньої компанії «Газ України» НАК «Нафтогаз України», м. Київ

до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Луганськ

про стягнення 23.258.789,04 грн.

за участю представників:

від позивача:           Кухтик М.В. за дов. від 11.01.2010;

від відповідача:           Кузьмін Ю.Л. за дов. від 03.08.2010;

                              Солодовник В.С. за дов. від 01.11.2010.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 23.258.789,04 грн. по оплаті вартості природного газу, поставленого відповідачу у січні 2009 р. по акту прийому-передачі від 30.04.2009.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 03.11.2010 № 24/1-2047 визнав позов частково на суму 5.753.566,60 грн. Проти решти позову відповідач заперечує посилаючись на неправильний розрахунок ціни газу (неправильно визначену ціну газу).

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

          16.03.2009 позивач звернувся до відповідача з листом від № 31/39-2292, яким пропонував укласти договір поставки природного газу для компенсації обсягів розбалансування газорозподільних підприємств від 30.01.2009 № 06/09-204. До листа був доданий проект договору, підписаний позивачем та скріплений його печаткою.

          Відповідачем вказаний договір був підписаний з протоколом розбіжностей. Розбіжності стосувалися обсягу та обліку природного газу, який буде поставлятися, його ціни та порядку і умов проведення розрахунків.

          Листом від 09.04.2009 № 13/1-1046 відповідач направив позивачу примірник підписаного та скріпленого печаткою договору від 30.01.2009 № 06/09-204 з протоколом розбіжностей, та просив підписати зазначений протокол і один його примірник направити відповідачу.

          Позивач не погодився з думкою відповідача, викладеною у протоколі розбіжностей та протоколом узгодження розбіжностей від 24.04.2009 пропонував підписати договір у своїй редакції.

          Листом від 19.05.2009 № 11-1370 відповідач повідомив позивача про те, що підписання вищевказаного договору є недоцільним, так як згідно ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України його (відповідача) пропозиції вважаються прийнятими в зв’язку з тим, що позивач не передав неврегульовані розбіжності до суду.

При цьому, за думкою відповідача зазначений договір в силу Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом (затверджених постановою НКРЕ України від 22.08.2005) є обов’язковим для сторін.

          Позивач у позовній заяві вказав, що у січні 2009 року він поставив відповідачу природний газ для покриття (компенсації) обсягів негативного розбалансування газу в обсязі 9411,408 тис. куб. м. на загальну суму 23.258.789,04 грн., що підтверджується актом передачі-приймання природного газу від 30.04.2009, який підписано повноважними представниками сторін за позовом та скріплено печатками підприємств.

          Позивач зазначив, що в зв’язку з недосягненням згоди за всіма істотними умовами договору, договір поставки природного газу для компенсації обсягів розбалансування газорозподільних підприємств від 30.01.2009 № 06/09-204, не був укладений.

          Поставка газу у січні 2009 року на суму 23.258.789,04 грн. здійснювалася на підставі договору, укладеного у спрощений спосіб (шляхом оформлення акту передачі-приймання природного газу від 30.04.2009, в якому були визначені усі істотні умови договору: предмет, обсяги поставленого газу та його вартість).

          Строк договору не був визначений сторонами договору, тому, позивач на підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України направив відповідачу письмову вимогу про оплату природного газу від 08.10.2010 № 31/10-10843, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 08.10.2010 та фіскальним чеком пошти від 08.10.2010 № 5190.

          Відповідач у відповідь на вказану вимогу позивача листом від 21.10.2010 № 24/2-1920 визнав наявність боргу в сумі 23.258.789,04 грн. та просив позивача розглянути можливість розстрочення сплати вказаної суми на прийнятний для позивача період.

          Відповідач вартість природного газу позивачу не сплатив.

          На підставі вказаних доводів позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача вартості природного газу в сумі 23.258.789,04 грн., який поставлений відповідачу у січні 2009 р. по акту прийому-передачі від 30.04.2009.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 03.11.2010 № 24/1-2047 визнав позов частково на суму 5.753.566,60 грн. Проти решти позову відповідач заперечує посилаючись на неправильний розрахунок ціни газу (неправильно визначену ціну газу).

          За думкою відповідача ціна газу повинна визначатися за ціною газу для населення, а не як для промислових споживачів.

Відповідач вважає, що договір поставки природного газу для компенсації обсягів розбалансування газорозподільних підприємств від 30.01.2009 № 06/09-204 був укладений з урахуванням розбіжностей відповідача (протокол розбіжностей) в силу ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України, так як вказаний договір є обов’язковим для сторін.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав:

Згідно ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Відповідач обґрунтовуючи свої доводи про те, що договір поставки природного газу є обов’язковим для сторін, послався на Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом (затверджених постановою НКРЕ України від 22.08.2005).

Разом з цим, вказані Ліцензійні умови затверджені не Законом України і тому застосування ч. 7 ст. 181 ГК України у даному випадку є безпідставним.

Таким чином, відповідач належним чином не обґрунтував та не довів, що договір поставки природного газу є обов’язковим.

Законами України прямо не встановлено, що договір поставки природного газу є обов’язковим для сторін.

Таким чином, вказаний договір не є обов’язковим і тому, положення ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України не застосовуються до договору поставки природного газу для компенсації обсягів розбалансування газорозподільних підприємств від 30.01.2009 № 06/09-204.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК України).

Із договору поставки природного газу для компенсації обсягів розбалансування газорозподільних підприємств від 30.01.2009 № 06/09-204 та протоколу розбіжностей до нього, який складено відповідачем, вбачається, що сторони не досягли згоди щодо усіх його істотних умов у передбачених законом порядку та формі, зокрема не досягли згоди щодо предмету договору (обсяг газу) та його ціни.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо (ч. 1 ст. 181 ГК України).

Таким чином, суд вважає, що договір поставки природного газу … від 30.01.2009 № 06/09-204 у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, сторонами не був укладений.

Разом з цим, сторони уклали договір поставки природного газу у спрощений спосіб шляхом оформлення акту передачі-приймання природного газу від 30.04.2009, який підписано повноважними представниками сторін за позовом та скріплено печатками підприємств.

Вказаним актом сторони узгодили предмет договору та його ціну.

Строк договору не був визначений сторонами договору, тому, позивач на підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України направив відповідачу письмову вимогу про оплату природного газу від 08.10.2010 № 31/10-10843, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 08.10.2010 та фіскальним чеком пошти від 08.10.2010 № 5190.

          Відповідач визнав укладення договору у спрощений спосіб (шляхом оформлення акту передачі-приймання природного газу від 30.04.2009), що підтверджується відповіддю відповідача від 21.10.2010 № 24/2-1920 (на вимогу позивача від 08.10.2010 № 31/10-10843), якою відповідач визнав наявність боргу в сумі 23.258.789,04 грн. та просив позивача розглянути можливість розстрочення сплати вказаної суми на прийнятний для позивача період.

Відповідно до п. 1.4. Положення «Про порядок обліку обсягів розбалансування природного газу,затвердженого наказом Мінпаливенерго від 25.02.2004 № 112 (із змінами та доповненнями станом на 30.04.2009) з 01.01.2009 вартісна оцінка обсягів розбалансування газу в газорозподільних мережах здійснюється щомісяця за ціною, що відповідає граничному рівню ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання, установленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням витрат Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на реалізацію природного газу, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифу на його транспортування магістральними трубопроводами та податку на додану вартість.

Таким чином, позивач правильно визначив ціну поставленого відповідачу природного газу (як для промислових споживачів).

Доводи відповідача про те, що вартість поставленого газу повинна визначатися за ціною газу для населення є безпідставними і суперечать вищевказаному Положенню.

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 23.258.789,04 грн. підлягають задоволенню.

          Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати на держмито в сумі 25500 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Луганськ, вул. Т.Г. Шевченка, 102, ідентифікаційний код 05451150, на користь дочірньої компанії «Газ України» НАК «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827, борг в сумі 23.258.789,04 грн. по оплаті вартості природного газу, витрати на державне мито в сумі 25500 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.; наказ видати.

07 грудня 2010 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 13 грудня 2010 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               В.В. Корнієнко