Рішення № 13316071, 08.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.12.10 р. Справа № 22/299

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.

при секретарі судового засідання Кротінової О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства „Зевс”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 31578034,

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг”, м.Луцьк, ЄДРПОУ 34928470, та

відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Центрум”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 32321493,

про стягнення 351760,56 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Лазарева Л.Л. за довіреністю,

від відповідача 1: Звездіна І.Б. за довіреністю,

від відповідача 2: Попруга О.І. за довіреністю, -

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалась перерва з 07.12.2010р. по 08.12.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство „Зевс”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг”, м.Луцьк, та Відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Центрум”, м.Донецьк, про стягнення суми основного боргу у розмірі 320354,50 грн., неустойки у сумі 17508,11 грн., інфляційної індексації у розмірі 10612,04 грн. та 3% річних у сумі 3285,91 грн. за договором поставки №010609-13/1п від 01.06.2009р., що разом становить 351760,56 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на неналежному виконанні Відповідачем 1 умов договору поставки №010609-13/1п від 01.06.2009р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для застосування штрафних санкцій, нарахування 3% річних та інфляційних витрат, а також на договір поруки №б/н від 02.06.2009р., укладений між ним та Відповідачем 2.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок суми позовних вимог, копії договору поставки №010609-13/1п від 01.06.2009р. разом із протоколом узгодження розбіжностей до нього та додатковими договорами; видаткових накладних №1ЗЛВ000100 від 27.12.2009р., №1ЗЛЛ000053 від 05.01.2010р., №1ЗЛВ000005 від 16.01.2010р., №1ЗЛВ000006 від 22.01.2010р., №1ЗЛВ000012 від 30.01.2010р., №1ЗЛВ000020 від 13.02.2010р., №1ЗЛВ000025 від 20.02.2010р., №1ЗЛВ000028 від 27.02.2010р., №1ЗЛВ000031 від 06.03.2010р., №1ЗЛВ000032 від 13.03.2010р., №1ЗЛВ000033 від 20.03.2010р., №1ЗЛВ000034 від 27.03.2010р., №1ЗЛВ000036 від 31.03.2010р., №1ЗЛВ000037 від 14.04.2010р., №1ЗЛВ000039 від 24.04.2010р., №1ЗЛВ000040 від 30.04.2010р., №1ЗЛВ000042 від 08.05.2010р., №1ЗЛВ000043 від 15.05.2010р., №1ЗЛВ000044 від 22.05.2010р., №1ЗЛВ000045 від 29.05.2010р., №1ЗЛВ000046 від 12.06.2010р.; товарно-транспортних накладних на переміщення алкогольних напоїв серія 01 ААБВ №004976 від 27.12.2009р., серії 01 ААБА №743153 від 05.01.2010р., серії 01 ААБВ №276897 від 16.01.2010р., серія 01 ААБГ №698502 від 22.01.2010р., серія 01 ААБГ №698699 від 30.01.2010р., серія 01 ААБГ №610312 від 13.02.2010р., серія 01 ААБГ №598282 від 20.02.2010р., серія 01 ААБГ №598453 від 27.02.2010р., серія 01 ААБГ №615644 від 06.03.2010р., серія 01 ААБГ №585335 від 13.03.2010р., серія 01 ААБГ №587762 від 20.03.2010р., серія 01 ААБГ №899065 від 27.03.2010р., серія 01 ААБГ №899031 від 31.03.2010р., серія 01 ААБВ №296346 від 14.04.2010р., серія 01 ААБВ №292385 від 24.04.2010р., серія 01 ААБЕ №183065 від 30.04.2010р., серія 01 ААБЕ №183245 від 08.05.2010р., серія 01 ААБЕ №167423 від 15.05.2010р., серія 01 ААБЕ №140666 від 22.05.2010р., серія 01 ААБЕ №162389 від 29.05.2010р., серія 01 ААБЕ №889167 від 12.06.2010р.; податкових накладних; розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; накладної повернення постачальнику №2064981 від 23.09.2010р.; акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.06.2010р. по 30.06.2010р. за договором №010609-13/1п від 01.06.2009р.; банківських виписок; довідки №012/2207 від 12.11.2010р.; договору поруки №б/н від 02.06.2009р. разом із додатковою угодою до нього.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.55 Конституції України, ст.ст.16, 520-523, 525-526, 530, 546, 553, 610, 612, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.2, 12, 15, 22, 32-36, 49, 66-67, 82 Господарського процесуального кодексу України.

22.11.2010р. через канцелярію господарського суду Донецької області представником Позивача надано заяву №09/7-962 від 10.02.2010р. про забезпечення позову. З урахуванням уточнень, представлених у судовому засіданні 24.11.2010р., останній просив вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг”, м.Луцьк, у загальній сумі 355 546,20 грн. (у тому числі 320354,50 грн. основного боргу, 17508,11 грн. неустойки, 10612,04 грн. інфляційних витрат, 3285,91 грн. 3% річних, 3545,12 грн. сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), що знаходяться на його поточних рахунках №26001055468203 у Волинськ ГРУ ПАТ КБ „Приватбанк”, м.Луцьк, МФО 303440; №26157000823822 у Волинськ. ГРУ ПАТ КБ „ПриватБанк”, м.Луцьк, МФО 303440; заборони Товариству з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг” вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу в користування, відчуження на користь третіх осіб (у тому числі шляхом передачі в оренду, заставу, продаж, дарування тощо) належне йому на праві власності рухоме майно, а саме: транспортні засоби моделі ГАЗ-33021 реєстраційні номери: НОМЕР_1 2000 року випуску, НОМЕР_2 2001 року випуску, НОМЕР_3 2004 року випуску, НОМЕР_4 2005 року випуску, вантажний автомобіль JAC виробництво Китай реєстраційний номер НОМЕР_5 2007 року випуску.

Дана заява судом задоволена у повному обсязі, про що 24.11.2010р. винесено відповідну ухвалу.

Разом з тим, ухвалою господарського суду Донецької області від 08.12.2010р. знято арешт, встановлений ухвалою суду від 24.11.2010р. по справі №22/299, на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг” (43005, м.Луцьк, вул.Клима Савура, 21а; код ЄДРПОУ 34928470), що знаходяться на його поточних рахунках №26001055468203 у Волинськ ГРУ ПАТ КБ „Приватбанк”, м.Луцьк, МФО 303440; №26157000823822 у Волинськ. ГРУ ПАТ КБ „ПриватБанк”, м.Луцьк, МФО 303440, на загальну суму 579,04 грн.

У судовому засіданні 07.12.2010р. представником Відповідача 2 надано відзив на позовну заяву №221 від 03.12.2010р., за яким останній проти задоволення позовних вимог до нього заперечує, оскільки вважає договір поруки №б/н від 02.06.2009р. неукладеним, а підстави для виконання обовязків поручителя перед Позивачем за Відповідача 1 відсутніми.

Одночасно, 07.12.2010р. представником Відповідача 1 представлено клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, також враховуючи необхідність ознайомлення із матеріалами справи.

У судовому засіданні Відповідач 1 підтримав наведені вимоги.

Представник Позивача заперечив проти задоволення клопотання Відповідача 1.

Враховуючи приписи ст.22 Господарського процесуального кодексу України та положення Конституції України щодо неможливості позбавлення права, наданого особі законами України, суд задовольнив клопотання Відповідача 1, та як зазначено, оголосив перерву у судовому засіданні до 08.12.2010р. о 15год.10хв.

08.12.2010р. представником Товариства з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг” заявлено клопотання про фіксування судового засідання по справі №22/299 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Означене клопотання судом задоволено, фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою технічних засобів, а саме програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду”, диск СD-R, серійний номер 815129LC26799.

Також 08.12.2010р. через канцелярію господарського суду Донецької області надійшов зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг”, м.Луцьк, до Відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю „Центрум”, м.Донецьк, та Відповідача 2, Приватного підприємства „Зевс”, м.Донецьк, про визнання недійсним договору поруки від 02.06.2009р., передачу справи №22/299 за підсудністю до господарського суду Волинської області та скасування ухвали господарського суду Донецької області від 24.11.2010р. по справі 22/299 про забезпечення позову.

Враховуючи подання зустрічної позовної заяви після початку розгляду справи №22/299 по суті, що суперечить приписам ст.ст.22, 60 Господарського процесуального кодексу України, а також з огляду на подання зазначеного позову з додержанням вимог, викладених в статтях 54-57 Господарського процесуального кодексу України, та додання до нього матеріалів які є достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду, суд прийняв позов до провадження в рамках окремої справи, про що 08.12.2010р. винесено відповідну ухвалу та порушено провадження по справі №22/317пд.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник Відповідача 1 витребувані судом документи не представив, наполягав на розгляді представленої зустрічної позовної заяви разом із позовною заявою, що є предметом розгляду у даній справі, у одному провадженні.

Представник Відповідача 2 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог Позивача заперечив з підстав, викладених у відзиві №221 від 03.12.2010р.

Суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Вислухавши в судовому засіданні представника Позивача, Відповідача 1 та Відповідача 2, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

01.06.2009р. між Приватним підприємством „Зевс” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг” укладено договір поставки №010609-13/1п, що є чинним на теперішній час, відповідно до п.9.1 даної угоди.

Оцінивши зміст вказаного господарського договору, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України та пункту 1.1 договору (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 01.06.2009р.), Позивач (Постачальник) зобовязується передавати у власність Відповідача (Покупця) товар партіями у відповідності до погоджених Постачальником замовлень Покупця, а Покупець зобовязується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.

Поставка товару, відповідно до п.1.2 договору, здійснюється на підставі накладної згідно погоджених Постачальником замовлень Покупця, що є невідємною частиною договору.

Згідно з видатковими накладними №1ЗЛВ000100 від 27.12.2009р., №1ЗЛЛ000053 від 05.01.2010р., №1ЗЛВ000005 від 16.01.2010р., №1ЗЛВ000006 від 22.01.2010р., №1ЗЛВ000012 від 30.01.2010р., №1ЗЛВ000020 від 13.02.2010р., №1ЗЛВ000025 від 20.02.2010р., №1ЗЛВ000028 від 27.02.2010р., №1ЗЛВ000031 від 06.03.2010р., №1ЗЛВ000032 від 13.03.2010р., №1ЗЛВ000033 від 20.03.2010р., №1ЗЛВ000034 від 27.03.2010р., №1ЗЛВ000036 від 31.03.2010р., №1ЗЛВ000037 від 14.04.2010р., №1ЗЛВ000039 від 24.04.2010р., №1ЗЛВ000040 від 30.04.2010р., №1ЗЛВ000042 від 08.05.2010р., №1ЗЛВ000043 від 15.05.2010р., №1ЗЛВ000044 від 22.05.2010р., №1ЗЛВ000045 від 29.05.2010р., №1ЗЛВ000046 від 12.06.2010р., податковими накладними, що оформлені під час здійснення наведених господарських операцій, а також з урахуванням коригувальних накладних, наявними у матеріалах справи, Позивач протягом дії договору передав Відповідачу 1 товар на загальну суму 611131,80 грн. Останнім його прийнято без будь-яких зауважень, що підтверджується підписами уповноважених осіб сторін на обумовленій документації.

Повноваження особи, яка здійснювала приймання товару з боку Покупця підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, представленими Позивачем суду.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обовязкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Видаткові та податкові накладні містять посилання на спірний правочин, як на правову підставу їх виставлення.

Одночасно, як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2010р. Відповідачем 1 повернуто Позивачу товар на суму 300,00 грн., про що була складена накладна на повернення №2064981 від 23.09.2010р., за видатковою накладною №1ЗЛВ000100 від 27.10.2009р. повернуто товар на суму 125,00 грн.; за видатковою накладною №1ЗЛВ000005 від 16.01.2010р. - на суму 75,00грн.; за видатковою накладною №1ЗЛВ000028 від 27.02.2010р. - на суму 50,00 грн.; за видатковою накладною №1ЗЛВ000031 від 06.03.2010р. - на суму 50,00 грн.

Враховуючи викладене, здійснено коригування на загальну суму 18631,80 грн. та повернення товару на суму 300,00 грн., внаслідок чого фактично поставлено товару Відповідачу 1 на загальну суму 592200,66 грн.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд дійшов висновку, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім саме в межах договору поставки №010609-13/1п від 01.06.2009р.

Зазначені обставини у порядку, встановленому статтями 32-38 Господарського процесуального кодексу України, не спростовані.

Отже, з огляду на викладене, Позивачем належним чином доведено факт виконання обовязку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України на суму 592200,66 грн.

Пунктом 5.3 спірної угоди (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 01.06.2009р.) визначено порядок розрахунків, відповідно до якого оплата за поставлений товар здійснюється протягом 55 календарних днів від дня прийняття товару Покупцем шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок Постачальника.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведеними нормами матеріального права кореспондується стаття 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України).

Як вбачається, Відповідачем 1 в порушення прийнятих на себе за договором поставки зобовязань, вартість отриманого товару сплачена частково у сумі 271846,16грн.

З огляду на дане, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України грошове зобовязання Покупця перед Постачальником на суму 320654,50 грн. у встановлені договором строки не виконано.

Одночасно, наявність заборгованості у період з 01.06.2010р. по 30.06.2010р. за договором №010609-13/1п від 01.06.2009р. у сумі 320654,28 грн. Відповідачем 1 відображена у акті звірки взаємних розрахунків станом на 01.07.2010р.

Доказів сплати боргу Відповідачем суду не надано та наведені обставини у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, не спростовані.

Крім того, відсутність платежів з боку Відповідача 1 підтверджується довідкою ПАТ „КБ „Український фінансовий світ” №012/2207 від 12.11.2010р.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 320354,50 грн. підлягають задоволенню.

За приписами п.8.2.1 договору, за порушення термінів розрахунків, передбачених п.5.3 даного договору, Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Прострочення Відповідачем 1 грошового зобовязання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обовязок сплатити суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 17508,11грн. неустойки, 10612,04 грн. інфляційної індексації та 3285,91 грн. 3% річних.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, суд дійшов висновку про невідповідність порядку нарахування пені у частині визначення періоду положенням ст.232 Господарського кодексу України, п.6 якої передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Періодом прострочення Позивачем визначені останні шість місяців до подання позовної заяви до господарського суду Донецької області.

З огляду на приписи п.6 ст.232 Господарського кодексу України та враховуючи останній день нарахування пені, визначений Позивачем, як 10.11.2010р., за здійсненим перерахунком даних позовних вимог, розмір пені, що підлягає задоволенню становить суму у розмірі 16966,87 грн.

Позовні вимоги, щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних підлягають задоволенню у розмірі, визначеному Позивачем.

За приписом ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

02.06.2009р. між Позивачем та Відповідачем 2 був підписаний договір поруки, за умовами якого Відповідач 2 частково відповідає перед Кредитором за несвоєчасне виконання Відповідачем 1 обовязків з оплати товару за договором поставки №010609-13/1п від 01.06.2009р., з урахуванням змін та доповнень (додатків).

Відповідно до п.2.1 договору поруки, під основним договором в цьому правочині сторони розуміють договір поставки №010609-13/1п від 01.06.2009р., укладений між Позивачем та Відповідачем 1.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір є укладеним.

Згідно із ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Одночасно, виходячи з приписів ст.ст.553 -559 Цивільного кодексу України, слід зауважити, про відсутність необхідності попереднього погодження із боржником укладання договору поруки.

За висновками суду, договір поруки від 02.06.2009р. між Позивачем та Відповідачем 2, як будь-який правочин поруки, обовязково має містити умови щодо предмету договору та інших суттєвих умов, які сторони визначили як обовязкові.

Дослідивши зміст зазначеного договору поруки, суд вважає, що сторони не дійшли згоди щодо предмету договору, оскільки пунктом 1.1 цього правочину визначено: Відповідач 2 частково відповідає перед Кредитором за несвоєчасне виконання Боржником (Відповідачем 1) зобовязань з оплати товару за договором поставки №010609-13/1п від 01.06.2009р. При цьому, розміру цієї частини договір поруки не містить, тому неможливо встановити обсяг забезпечення виконання, який прийняв на себе поручитель.

З урахуванням викладеного, договір поруки від 02.06.2009р. не містить у собі умов щодо предмету поруки.

Згідно зі ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, у разі недосягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору, такий правочин буде тільки підтвердженням наміру сторін укласти відповідний договір.

Неукладений сторонами договір є неіснуючим у часі, просторі та по відношенню до невизначеного кола осіб.

Таким чином, внаслідок неузгодженості сторонами умов щодо предмету поруки, за висновками суду, договір поруки від 02.06.2009р. є неукладеним.

Обґрунтовуючи позов в частині вимог до Відповідача 2, Позивач посилається на наявність в нього обовязку як поручителя виконати зобовязання Відповідача 1 за договором поставки №010609-13/1п від 01.06.2009р.

Проте, як вказувалось вище, внаслідок неузгодження сторонами істотних умов договору поруки від 02.06.2009р., відсутні договірні відносини, на підставі яких виникли відповідні права та обовязки сторін.

Інших доказів наявності обовязку Відповідача 2 сплатити Позивачу грошові кошти в сумі 351760,56 грн. до матеріалів справи не надано.

Враховуючи викладене, виходячи з того, що суд не має права виходити за межі позовних вимог, крім випадків, обумовлених ст.83 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги про стягнення з Відповідача 2 на користь Позивача суми боргу у розмірі 351760,56 грн., заявлені на підставі договору від 02.06.2009р., є неправомірними та підлягають залишенню без задоволення.

При розгляді справи судом встановлено, що Позивачем заявлено до стягнення 351760,56 грн.

Виходячи зі змісту ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993р. “Про державне мито”, із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку державного мита в розмірі 1% ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, за даним позовом повинно бути сплачено державне мито в сумі 3517,60 грн.

Однак, Позивачем згідно з платіжним дорученням №17я097 від 12.11.2010р. сплачено державне мито в розмірі 3549,64 грн.

За таких обставин, у відповідності до ст.47 Господарського процесуального кодексу України надлишково сплачене державне мито в розмірі 32,03 грн. підлягає поверненню з державного бюджету України.

У відповідності із ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача 1 пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Приватного підприємства „Зевс”, м.Донецьк, до Відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг”, м.Луцьк, та Відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Центрум”, м.Донецьк, про стягнення 351760,56 грн., у тому числі основного боргу у розмірі 320354,50 грн., неустойки у розмірі 17508,11 грн., інфляційної індексації у розмірі 10612,04 грн. та 3% річних у сумі 3285,91 грн. за договором поставки №010609-13/1п від 01.06.2009р. задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг” (43005, м.Луцьк, вул.Клима Совура, 21а, ЖДРПОУ 34928470, р/р26004070297671 Львівська обласна філія АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 325019) на користь Приватного підприємства „Зевс” (83102, м.Донецьк, вул.Куйбишева, 73, ЄДРПОУ 31578034, р/р26008001000013 у ПАТ „Комерційний Банк „Український фінансовий світ”, МФО 377777) 351219,32 грн., у тому числі основного боргу у розмірі 320354,50 грн., неустойки у розмірі 16 966,87 грн., інфляційної індексації у розмірі 10612,04 грн. та 3% річних у сумі 3285,91 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг” (43005, м.Луцьк, вул.Клима Совура, 21а, ЖДРПОУ 34928470, р/р26004070297671 Львівська обласна філія АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 325019) на користь Приватного підприємства „Зевс” (83102, м.Донецьк, вул.Куйбишева, 73, ЄДРПОУ 31578034, р/р26008001000013 у ПАТ „Комерційний Банк „Український фінансовий світ”, МФО 377777) відшкодування сплаченого державного мита в сумі 3512,20 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,64 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.Повернути надлишково сплачене державне мито з державного бюджету м.Донецька Приватному підприємству „Зевс” (83102, м.Донецьк, вул.Куйбишева, 73, ЄДРПОУ 31578034, р/р26008001000013 у ПАТ „Комерційний Банк „Український фінансовий світ”, МФО 377777) у розмірі 32,03 грн.

6.Видати довідку.

7.В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства „Зевс”, м.Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Центрум”, м.Донецьк, про стягнення суми боргу у розмірі 351760,56 грн. відмовити повністю.

8.У судовому засіданні 08.12.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

9.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Іванченкова О.М.

Повний текст підписано 13.12.2010р