Рішення № 13316070, 08.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.12.10 р. Справа № 22/298

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.

при секретарі судового засідання Кротінової О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства „Зевс”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 31578034,

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг”, м.Луцьк, ЄДРПОУ 34928470, та

відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Центрум”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 32321493,

про стягнення 321367,75 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Лазарева Л.Л. за довіреністю,

від відповідача 1: Звездіна І.Б. за довіреністю,

від відповідача 2: Попруга О.І. за довіреністю, -

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалась перерва з 07.12.2010р. по 08.12.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство „Зевс”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг”, м.Луцьк, та Відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Центрум”, м.Донецьк, про стягнення суми основного боргу у розмірі 321367,75 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на порушення грошових зобовязань Відповідачем 1 за договором переведення боргу №б/н від 27.07.2010р., а також на договір поруки №б/н від 28.07.2010р., укладений між ним та Відповідачем 2.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії договору переведення боргу №б/н від 27.07.2010р., договору поруки №б/н від 28.07.2010р., рішення господарського суду Волинської області від 14.06.2010р. по справі №07/83-38, акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2010р., банківських виписок, довідки №012/2207 від 12.11.2010р., вимоги про сплату суми боргу разом із підтвердженням її відправлення Відповідачу.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.55 Конституції України, ст.ст.16, 520-523, 525-526, 530, 546, 553, 610, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст.2, 12, 15, 22, 32-36, 49, 66-67, 82 Господарського процесуального кодексу України.

22.11.2010р. через канцелярію господарського суду Донецької області представником Позивача надано заяву №09/7-964 від 10.02.2010р. про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг”, м.Луцьк, у загальній сумі 324849,56 грн. (у тому числі 321367,75 грн. основного боргу, 3245,81 грн. сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), що знаходяться на його поточних рахунках №260036575 у ВОД АТ „Райффайзен Банк Аваль”, м.Луцьк, МФО 303569; №260047137 у АТ „Ерсте Банк”, МФО 380009; заборони Товариству з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг” вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу в користування, відчуження на користь третіх осіб (у тому числі шляхом передачі в оренду, заставу, продаж, дарування тощо) належне йому на праві власності рухоме майно, а саме: транспортні засоби моделі ГАЗ-33021 реєстраційні номери: НОМЕР_1 2000 року випуску, НОМЕР_2 2001 року випуску, НОМЕР_3 2004 року випуску, НОМЕР_4 2005 року випуску, вантажний автомобіль JAC виробництво Китай реєстраційний номер НОМЕР_5 2007 року випуску.

Дана заява судом задоволена у повному обсязі, про що 24.11.2010р. винесено відповідну ухвалу.

Разом з тим, за результатами розгляду справи встановлена переплата державного мита у розмірі 32,11 грн. З огляду на наведене, ухвалою господарського суду Донецької області від 08.12.2010р. знято арешт, встановлений ухвалою суду від 24.11.2010р. по справі №22/298, на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг” (43005, м.Луцьк, вул.Клима Савура, 21а; код ЄДРПОУ 34928470), що знаходяться на його поточних рахунках №260036575 у ВОД АТ „Райффайзен Банк Аваль”, м.Луцьк, МФО 303569; №260047137 у АТ „Ерсте Банк”, МФО 380009, на загальну суму 32,11 грн.

У судовому засіданні 07.12.2010р. представником Відповідача 2 надано відзив на позовну заяву №222 від 03.12.2010р., за яким останній проти задоволення позовних вимог до нього заперечує, оскільки вважає договір поруки №б/н від 07.09.2010р. неукладеним, а підстави для виконання обовязків поручителя перед Позивачем за Відповідача 1 відсутніми.

Одночасно, 07.12.2010р. представником Відповідача 1 представлено клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, також враховуючи необхідність ознайомлення із матеріалами справи.

У судовому засіданні Відповідач 1 підтримав наведені вимоги.

Представник Позивача заперечив проти задоволення клопотання Відповідача 1.

Враховуючи приписи ст.22 Господарського процесуального кодексу України та положення Конституції України щодо неможливості позбавлення права наданого особі законами України, суд задовольнив клопотання Відповідача 1, та як зазначено, оголосив перерву у судовому засіданні до 08.12.2010р. о 15год.20хв.

08.12.2010р. представником Товариства з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг” заявлено клопотання про фіксування судового процесу по справі №22/297 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Означене клопотання судом задоволено, фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою технічних засобів, а саме програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду”, диск СD-R, серійний номер 815129МЕ26947.

Також 08.12.2010р. через канцелярію господарського суду Донецької області надійшов зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг”, м.Луцьк, до Відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю „Центрум”, м.Донецьк, та Відповідача 2, Приватного підприємства „Зевс”, м.Донецьк, про визнання недійсним договору поруки від 28.07.2010р., передачу справи №22/298 за підсудністю до господарського суду Волинської області та скасування ухвали господарського суду Донецької області від 24.11.2010р. по справі 22/298 про забезпечення позову.

Враховуючи подання зустрічної позовної заяви після початку розгляду справи №22/298 по суті, що суперечить приписам ст.ст.22, 60 Господарського процесуального кодексу України, а також з огляду на подання зазначеного позову з додержанням вимог, викладених в статтях 54-57 Господарського процесуального кодексу України, та додання до нього матеріалів, які є достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду, суд прийняв позов до провадження в рамках окремої справи, про що 08.12.2010р. винесено відповідну ухвалу та порушено провадження по справі №22/316пд.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник Відповідача 1 витребувані судом документи не представив, наполягав на розгляді представленої зустрічної позовної заяви разом із позовною заявою, що є предметом розгляду у даній справі, у одному провадженні.

Представник Відповідача 2 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог Позивача заперечив з підстав, викладених у відзиві №222 від 03.12.2010р.

Суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

27.07.2010р. між Позивачем, Відповідачем 1 та Товариством з обмеженою відповідальністю „СТМ-Сучасні торгівельні мережі” укладений договір переведення боргу №б/н, за умовами якого, Позивач виступив Кредитором , Відповідач 1 Новим боржником, а Товариство з обмеженою відповідальністю „СТМ-Сучасні торгівельні мережі” Первісним боржником.

Відповідно до ст.520 Цивільного кодексу України, боржник у зобовязанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Форма правових дій відносно заміни боржника у зобовязанні, за визначеннями ст.521 Цивільного кодексу України, встановлюється у відповідності до положень ст.513 даного кодексу, у тій ж формі, що й правові дії, на підставі яких виникло основне зобовязання.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктами 1, 2 ст.207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони та якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Як вбачається з розділу договору „Реквізити та підписи сторін”, договір про переведення боргу №б/н від 27.07.2010р. підписаний всіма учасниками правовідносин переведення боргу та скріплений печатками підприємств.

Так, згідно п.1 даного правочину, Первісний боржник передає, Новий боржник приймає на себе зобовязання Первісного і стає боржником перед Кредитором згідно договору поставки №40109-01/1 від 04.01.2009р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „СТМ-Сучасні торгівельні мережі” та Приватним підприємством „Зевс” на загальну суму 369860,80грн.

Згідно п.4 договору, Товариство з обмеженою відповідальністю „Зевс” не заперечує проти переведення боргу, визначеного в п.1 даного правочину.

Зазначеним договором про переведення боргу регулюються відносини, повязані із зміною зобовязаної сторони Первісного боржника у зобовязанні, що, як вбачається, виникає із договору поставки №40109-01/1 від 04.01.2009р., згідно якому Первісний боржник зобовязаний сплатити борг у розмірі 369860,80 грн.

Факт наявності заборгованості у Первісного боржника перед Позивачем за наведеним договором поставки встановлений рішенням господарського суду Волинської області від 14.06.2010р. по справі №07/83-38.

З аналізу вказаних норм законодавства та дослідивши укладений правочин вбачається, що спірний договір є чинним та таким, що породжує права та обовязки сторін. Отже, переуступка боргу є такою, що відбулась.

За визначеннями п.3 договору переведення боргу, сторони домовились, що Новий боржник (Відповідач 1) зобовязується перерахувати на поточний рахунок Кредитора (Позивача), вказаний у п.16 даного договору (р/р26008001000013 у ТОВ „Українській фінансовий світ”, МФО377777), суму заборгованості у розмірі 369860,80 грн. з врахуванням податку на додану вартість за наступним графіком:

61643,50 грн. 31.08.2010р.;

61643,50 грн. 30.09.2010р.;

61643,50 грн. 31.10.2010р.;

61643,50 грн. 30.11.2010р.;

61643,50 грн. 31.12.2010р.;

61643,30 грн. 31.01.2011р.

Пунктом 5 договору встановлено зобовязання Нового боржника забезпечити своєчасну сплату суми боргу, згідно з умовами, визначеними п.3 цього правочину.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведеними нормами матеріального права кореспондується стаття 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Як вбачається з виписок банку з особового рахунку, 06.09.2010р. Відповідач 1 перерахував грошові кошти на рахунок Позивача у якості погашення заборгованості згідно договору про переведення боргу у розмірі 18493,05 грн. та 27.09.2010р. у сумі 30000,00 грн.

Проте, виходячи зі змісту позовної заяви, а також довідки Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Український фінансовий світ” №012/2207, грошові надходження Приватному підприємству „Зевс” від Товариства з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг” за період з 28.09.2010р. по 12.11.2010р. не відбувались.

Тобто, за викладених обставин вбачається неналежне виконання обовязку щодо сплати платежів №1,2 та невиконання Відповідачем 1 подальших зобовязань, обумовлених договором переведення боргу, щодо сплати платежів, визначених п.3 вказаного правочину.

Отже, станом на дату подання позовної заяви (18.11.2010р.) вбачається наявність боргу у розмірі 321367,75грн.

Доказів сплати Відповідачем 1 сум, означених у графіку, наведеному у п.3 договору переведення боргу, суду не надано та вказані обставини у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, не спростовані.

Приймаючи до уваги мету встановлення правовідносин із Відповідачем 1, а також приписи ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, несплата визначеної суми останнім має наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, що підлягають захисту, відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України.

Пунктом 6 договору переведення боргу від 27.07.2010р. передбачено право Кредитора (Позивача) достроково предявити вимогу до Нового боржника про оплату всієї суми переведеного боргу разом із нарахованою на переведення боргу неустойкою, визначеною умовами основного договору поставки та законодавством України, якщо Первісний боржник або ж Новий боржник (Відповідач 1), зокрема, накопичує новий борг (не сплачує поточні платежі у строки та розмірах, визначених основним договором) або не сплачує чергову частку розстроченого боргу.

За приписами наведеного пункту договору, Новий боржник зобовязаний наступного робочого дня, що слідує за днем отримання такої вимоги, задовольнити її у повному обсязі, перерахувавши на рахунок Кредитора невнесену суму розстроченого переведеного боргу, суму нарахованої на неї неустойки тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та фактичних обставин, що не спростовані у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, має місце випадок, обумовлений у п.6 договору переведення боргу.

Матеріали справи містять копію вимоги про сплату суми боргу у розмірі 321367,75 грн. (сума визначена з урахуванням здійснених Відповідачем 1 проплат та є дійсною) за договором переведення боргу від 27.07.2010р., що свідчить про реалізацію права, наданого Позивачу, у відповідності до зазначеного п.6 договору.

Факт відправлення Відповідачу 1 зазначеного документу підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком №9780 від 29.10.2010р. та описом вкладення у цінний лист, засвідчений підписом працівника пошти та відбитком календарного штемпеля, датованого 29.10.2010р., у якому визначена повна адреса та найменування адресату Товариства з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг”, а також перелік кореспонденції, що надсилається останньому, у тому числі і обумовлена вимога.

З огляду на приписи ст.32-38 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає зазначені документи належними доказами надіслання вимоги та доданих до неї документів Відповідачу 1 29.10.2010р.

Так, датою відправлення вимоги є 29.10.2010р. Враховуючи поштовий перебіг, встановлений у відповідності до п.п.4.1.2 наказу Міністерства транспорту та звязку України №1149 від 12.12.2007р. „Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів” у кількості Д+3 (де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання) днів, датою отримання вимоги Відповідачем 1 про перерахування всієї несплаченої суми розстроченого переведеного боргу у розмірі 321367,75 грн. є 02.11.2010р.

При цьому, Відповідачем 1 не заперечувався факт отримання даної вимоги Позивача.

Проте, грошове зобовязання Відповідача 1 перед Позивачем на суму 321367,75 грн., у супереч умовам договору, ст.ст.525, 526, 530 Цивільного кодексу України, на момент прийняття рішення суду не виконане.

Приймаючи до уваги викладені обставини, право Позивача на дострокове стягнення всієї несплаченої суми переведеного боргу, несплату спірної суми Відповідачем 1, вимоги Приватного підприємст?ва „Зевс” до Товариства з обмеж?еною відповідальністю „Пакко Холдинг” щодо стягнення зазначеної суми боргу є доведеними, правомірними, такими, що не супер?ечать законодавству, не порушують прав і ох?оронюваних законом інтересі?в інших осіб та підлягають зад?оволенню.

За приписом ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

28.07.2010р. між Позивачем та Відповідачем 2 був підписаний договір поруки, за умовами якого Відповідач 2 частково відповідає перед Кредитором за несвоєчасне виконання Відповідачем 1 обовязків з оплати товару за договором поставки №40109-01/1 від 04.01.2009р., що виникли на підставі договору переведення боргу від 27.07.2010р.

Відповідно до п.2.1 договору поруки, під основним договором в цьому правочині сторони розуміють договір переведення боргу від 27.07.2010р., укладений між Позивачем, Відповідачем 1 та Товариством з обмеженою відповідальністю „СМТ-Сучасні торгівельні мережі” (Первісний боржник).

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір є укладеним.

Згідно із ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Одночасно, виходячи з приписів ст.ст.553 -559 Цивільного кодексу України, слід зауважити, про відсутність необхідності попереднього погодження із боржником укладання договору поруки.

За висновками суду, договір поруки від 28.07.2010р. між Позивачем та Відповідачем 2, як будь-який правочин поруки, обовязково має містити умови щодо предмету договору та інших суттєвих умов, які сторони визначили як обовязкові.

Дослідивши зміст зазначеного договору поруки, суд вважає, що сторони не дійшли згоди щодо предмету договору, оскільки пунктом 1.1 цього правочину визначено: Відповідач 2 частково відповідає перед Кредитором за несвоєчасне виконання Новим боржником зобовязань з оплати за договором переведення боргу. При цьому, розміру цієї частини договір поруки не містить, тому неможливо встановити обсяг забезпечення виконання, який прийняв на себе поручитель.

З урахуванням викладеного, договір поруки від 28.07.2010р. не містить у собі умов щодо предмету поруки.

Згідно зі ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, у разі недосягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору, такий правочин буде тільки підтвердженням наміру сторін укласти відповідний договір.

Неукладений сторонами договір є неіснуючим у часі, просторі та по відношенню до невизначеного кола осіб.

Таким чином, внаслідок неузгодженості сторонами умов щодо предмету поруки, за висновками суду, договір поруки від 28.07.2010р. є неукладеним.

Обґрунтовуючи позов в частині вимог до Відповідача 2, Позивач посилається на наявність в нього обовязку як поручителя виконати зобовязання Відповідача 1 за договором переведення боргу від 27.07.2010р.

Проте, як вказувалось вище, внаслідок неузгодження сторонами істотних умов договору поруки від 28.07.2010р., відсутні договірні відносини, на підставі яких виникли відповідні права та обовязки сторін.

Інших доказів наявності обовязку Відповідача 2 сплатити Позивачу грошові кошти в сумі 321367,75 грн. до матеріалів справи не надано.

Враховуючи викладене, виходячи з того, що суд не має права виходити за межі позовних вимог, крім випадків, обумовлених ст.83 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги про стягнення з Відповідача 2 на користь Позивача суми боргу у розмірі 321367,75 грн., заявлені на підставі договору від 28.07.2010р., є неправомірними та підлягають залишенню без задоволення.

При розгляді справи судом встановлено, що Позивачем заявлено до стягнення 321367,75 грн.

Виходячи зі змісту ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993р. “Про державне мито”, із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку державного мита в розмірі 1% ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, за даним позовом повинно бути сплачено державне мито в сумі 3213,70грн.

Однак, Позивачем згідно з платіжним дорученням №17я057 від 11.11.2010р. сплачено державне мито в розмірі 3245,81 грн.

За таких обставин, у відповідності до ст.47 Господарського процесуального кодексу України надлишково сплачене державне мито в розмірі 32,11 грн. підлягає поверненню з державного бюджету України.

У відповідності із ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача 1 у повній сумі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Приватного підприємства „Зевс”, м.Донецьк, до Відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг”, м.Луцьк, та Відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Центрум”, м.Донецьк, про стягнення суми боргу у розмірі 321367,75 грн. задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг” (43005, м.Луцьк, вул.Клима Совура, 21а, ЖДРПОУ 34928470, р/р26004070297671 Львівська обласна філія АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 325019) на користь Приватного підприємства „Зевс” (83102, м.Донецьк, вул.Куйбишева, 73, ЄДРПОУ 31578034, р/р26008001000013 у ПАТ „Комерційний Банк „Український фінансовий світ”, МФО 377777) суму боргу у розмірі 321367,75 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг” (43005, м.Луцьк, вул.Клима Совура, 21а, ЖДРПОУ 34928470, р/р26004070297671 Львівська обласна філія АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 325019) на користь Приватного підприємства „Зевс” (83102, м.Донецьк, вул.Куйбишева, 73, ЄДРПОУ 31578034, р/р26008001000013 у ПАТ „Комерційний Банк „Український фінансовий світ”, МФО 377777) відшкодування сплаченого державного мита в сумі 3 213,70 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.Повернути надлишково сплачене державне мито з державного бюджету м.Донецька Приватному підприємству „Зевс” (83102, м.Донецьк, вул.Куйбишева, 73, ЄДРПОУ 31578034, р/р26008001000013 у ПАТ „Комерційний Банк „Український фінансовий світ”, МФО 377777) у розмірі 32,11 грн.

6.Видати довідку.

7.В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства „Зевс”, м.Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Центрум”, м.Донецьк, про стягнення суми боргу у розмірі 321367,75 грн. відмовити.

8.У судовому засіданні 08.12.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

9.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Іванченкова О.М.

Повний текст рішення підписано 13.12.2010р.