Рішення № 13316066, 07.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.12.10 р.                     Справа № 22/283                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Комунального підприємства маріупольської міської ради „Маріупольтепломережа”, м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 33760279,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка”, м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 32939365,

про стягнення 121678,48 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство маріупольської міської ради „Маріупольтепломережа”, м.Маріуполь Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка”, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення суми боргу у розмірі 121678,48 грн., у тому числі 62236,18грн. основної заборгованості та 59442,30 грн. пені.

Позовні вимоги Позивача ґрунтуються на простроченні грошового зобов’язання Відповідачем, яке виникло з договору №2 на поставку теплової енергії, внаслідок чого утворилась заборгованість та підстави для нарахування штрафних санкцій.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок заборгованості за теплову енергію, копію договору №2 на відпуск теплової енергії Товариству з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка” від котельної західної від 01.10.2005р. разом із дислокацією до нього, актів на включення центрального опалення від 16.10.2009р., від 04.11.2009р. та від 16.11.2009р., рахунків-фактур №11-600171/01 від 26.11.2009р., №12-600171/01 від 24.12.2009р., №01600171/01 від 25.01.2010р., №02-600171/01 від 23.02.2010р., №03-600171/01 від 24.03.2010р., №04-600171/01 від 26.04.2010р., додаткового реєстру рахунків, як підтвердження направлення них Відповідачу.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.525, 526, 550, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 49, 61, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України, Законом України „Про теплопостачання” та Законом України „Про житлово-комунальні послуги”.

У судовому засідання 23.11.2010р. представником Позивача надано суду акт звірки взаєморозрахунків №600171 від 19.11.2010р., підписаний лише з боку останнього, пояснення щодо відсутності на розгляді у іншому суді даних позовних вимог.

01.12.2010р. представником Комунального підприємства маріупольської міської ради „Маріупольтепломережа” представлено копію листа №2884/04 від 12.10.2010р., акту звірки взаєморозрахунків №600171 від 01.10.2010р.

Представники сторін у судове засідання 07.12.2010р. не з’явились. Відповідачем не представлено витребуваних судом документів, причин неявки не повідомлено.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві та доданих до неї документах, та на адресу, визначену у свідоцтві про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи, суд дійшов висновку, що останній про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

01.10.2005р. між Комунальним підприємством маріупольської міської ради „Маріупольтепломережа” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка” укладено договір на відпуск теплової енергії №2.

За умовами наведеного правочину, Позивач подає теплову енергію для об’єктів Відповідача, перелічених у додатках до наведеного договору з відповідним тепловим навантаженням.

Згідно п.5.1 договору, Відповідач за отриману теплову енергію здійснює оплату за фіксованими тарифами, затвердженими Маріупольськім виконкомом міської ради, у строк до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, які установлені із розрахунку спожитої теплової енергії протягом всього опального періоду.

Відповідно до п.5.3 договору, у разі зміни тарифів, нові є обов’язковими для сторін з моменту введення їх у дію.

При цьому, за визначеннями п.5.5 договору, при наявності боргу у споживача постачальник має право зарахувати кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, поставлену у попередні періоди, незалежно від зазначеного у платіжному доручення призначенню платежу.

Орієнтована вартість теплової енергії, що постачається споживачу за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладання договору, обумовлена у п.5.1 договору.

Узгоджений обсяг навантаження теплової енергії споживачу наведен у дислокації до договору.

Одночасно, за твердженнями Позивача, що не спростовані у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, за Відповідачем рахується заборгованість за теплову енергію, надану у період з листопада 2009р. по квітень 2010р., у загальному розмірі 62236,18 грн.

За результатами розгляду матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача про стягнення основної суми боргу підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 Цивільного кодексу України),

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення щодо виконання зобов’язань містить Господарський кодекс України. Згідно ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу в розмірі 62236,18 грн. суду не представив.

Таким чином, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України грошове зобов’язання Відповідача перед Позивачем на суму 62236,18 грн. на момент прийняття рішення суду не виконане.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги про стягнення заборгованості з оплати використаної теплової енергії у сумі 62236,18 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

За визначеннями п.5.2 договору, у разі несплати рахунку у встановлений строк споживачу нараховується пеня, згідно Закону України №543/96 ВР від 22.11.1996р., у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня. Споживачу – суб’єкту підприємницької діяльності пеня нараховується у відповідності до Закону України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги” №686-IXV від 20.05.1999р. у розмірі 1% за кожний день прострочення.

Так, Позивачем, приймаючи до уваги наявність порушення Відповідачем умов договору у частині оплати наданих рахунків за спожиту теплову енергію та керуючись п.5.2 правочину, ст.1 Закону України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги” №686-IXV від 20.05.1999р., нараховані штрафні санкції у розмірі 59442,30 грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог з урахуванням приписів п.6 ст.232 Господарського кодексу України, який передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, суд встановив нарахування штрафних санкцій за кожною несплаченою сумою за відповідним рахунком, який містять матеріали справи, з наступного дня коли зобов’язання повинно бути виконано по 11.06.2010р., що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

При цьому, розраховуючи загальний розмір цих позовних вимог, суд встановив, що він складає 66340,50 грн.

Між тим, за визначеннями Позивача, ця сума дорівнює 59442,30 грн.

Оскільки підстав для виходу за межі позовних вимог судом не вбачається, пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за договором №2 від 01.10.2005р., нарахована у відповідності до ст.1 Закону України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги” та п.5.2 правочину, підлягає задоволенню у розмірі, визначеному Позивачем.

Враховуючи, що причиною виникнення спору є протиправне порушення Відповідачем умов правочину, а також норм Цивільного кодексу України, які регулюють загальні умови виконання зобов’язань, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державно мито та витрати на інформаційне–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Відповідача.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Комунального підприємства маріупольської міської ради „Маріупольтепломережа”, м.Маріуполь Донецької області, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка”, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення суми боргу у розмірі 121678,48 грн., у тому числі 62236,18грн. основної заборгованості та 59442,30 грн. пені задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка” (87500, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Металургів, б.58, кв.2, ЄДРПОУ 32939365, банківські реквізити не відомі) на користь Комунального підприємства маріупольської міської ради „Маріупольтепломережа” (87518, Донецька область, м.Маріуполь, Жовтневий район, вул.Грізодубової, б.1, ЄДРПОУ 33760279, р/р26003480234000 у філії ЗАТ „Донгорбанк”, МФО 334970) 121678,48 грн., у тому числі 62236,18грн. основної заборгованості та 59442,30 грн. пені.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка” (87500, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Металургів, б.58, кв.2, ЄДРПОУ 32939365, банківські реквізити не відомі) на користь Комунального підприємства маріупольської міської ради „Маріупольтепломережа” (87518, Донецька область, м.Маріуполь, Жовтневий район, вул.Грізодубової, б.1, ЄДРПОУ 33760279, р/р26003480234000 у філії ЗАТ „Донгорбанк”, МФО 334970) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 1 216,78 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

4.Видати наказ після набрання рішення законної сили.

5.У судовому засіданні 07.12.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Іванченкова О.М.                               

Повний текст підписано 13.12.2010р.