Рішення № 13315970, 21.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

21.12.2010Справа №2-22/5795-2010 за позовом Прокурора Центрального району м. Сімферополя, м. Сімферополь, вул. К. Маркса, 6 в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15

до відповідачів 1. Кримського республіканського сільськогосподарського підприємства «Озеленитель», м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 41/1

2. Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про визнання недійсним договору

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача - Глущишина А.С., представник, дов від 23.09.2010 року

від відповідачів - 1. Щепилина С.М., представник, дов від 24.11.2010 року; 2. не з'явився

від прокуратури - Сокол О.В., посвідчення

Обставини справи:

Прокурор Центрального району м. Сімферополя в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідачів - Кримського республіканського сільськогосподарського підприємства «Озеленитель», Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, просить суд визнати недійсним укладений між Кримським республіканським сільськогосподарським підприємством «Озеленитель» та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 договір № 1 від 01.07.2010 року про спільне співробітництво, мотивуючі позовні вимоги тим, що укладений між відповідачами спірний правочин порушує припис чинного законодавства України.

Відповідач - Фізична особа підприємець ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату розгляду справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Слід зауважити, що під час розгляду справи відповідачі не надали суду письмових відзивів на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку прокурора та представників сторін та думку прокурора, суд

встановив:

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Так, відповідно до приписів ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину.

Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

01.07.2010 року між Кримським республіканським сільськогосподарським підприємством «Озеленитель» та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 укладено договір № 1 про співробітництво, а.с. 7-8.

Згідно п. 1.1. договору, Кримське республіканське сільськогосподарське підприємство «Озеленитель» приймає на себе зобовязання погодити надання Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 частини території (паркової зони) парку імені Треньова (м. Сімферополь, вул. Самокиша/ пр. Кірова) для розміщення пяти атракціонів, згідно доданої схеми розміщення обєктів (атракціонів), на плитковому мощені або частині ґрунтового покриття знищеного газону, а Фізична особа підприємець ОСОБА_1 приймає на себе зобовязання, протягом всього строку дії договору, інвестувати грошові кошти або виконати роботи з поточного утримання та ремонту елементів зовнішнього благоустрою парку імені Треньова, згідно погоджених Кримським республіканським сільськогосподарським підприємством «Озеленитель» кошторисів.

Пунктом 2 договору встановлено, що Кримське республіканське сільськогосподарське підприємство «Озеленитель» зобовязується протягом 5 днів з моменту підписання даного довгоору погодити надання Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 частини території (паркової зони) парку імені Треньова (м. Сімферополь, вул. Самокиша/ пр. Кірова) для розміщення пяти атракціонів.

Отже, слід зауважити, виходячи зі змісту укладеного між відповідачами спірного правочину, предметом такого є передача певної земельної ділянки у користування Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 для використання її у своїй підприємницькій діяльності.

Так, укладений відповідачами спірний договір фактично вчинено для приховання іншого правочину, який вчинений відповідачами, а саме: договір найму (оренди) земельної ділянки, за яким наймодавець (Кримське республіканське сільськогосподарське підприємство «Озеленитель») зобов'язується передати наймачеві (Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1) земельну ділянку на встановлений строк у володіння та користування за інвестування грошових коштів або виконання робіт з поточного утримання та ремонту елементів зовнішнього благоустрою парку імені Треньова, згідно погоджених Кримським республіканським сільськогосподарським підприємством «Озеленитель» кошторисів.

Слід звернути увагу на те, що згідно до ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно до ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Таким чином, законодавчо чітко визначено, що земельні ділянки, що передаються у оренду, повинні перебувати у власності орендодавця як такого.

Враховуючи той факт, що під час розгляду даної справи жодним з відповідачів не було надано суду доказів оформлення у встановленому законодавством порядку права власності на землю, суд зауважує, що земельна ділянка, передана фактично у користування Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, є власністю територіальної громади міста Сімферополя в особі Сімферопольської міської ради.

Статтею 5 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Орендарями земельних ділянок можуть бути: а) районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом; б) сільські, селищні, міські, районні та обласні ради, Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом; в) громадяни і юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об'єднання та організації, а також іноземні держави.

Як встановлено приписами ст. 6 Закону орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону.

Але, відповідачами під час укладення спірного правочину взагалі не були дотримані обовязкові приписи, встановлені чинним законодавством України, дотримання яких необхідне для отримання певної земельної ділянки у орендне користування.

Так, статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Але, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, укладений між відповідачами договір є удаваним, який вчинено для приховання іншого правочину.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідачів.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним укладений між Кримським республіканським сільськогосподарським підприємством «Озеленитель» (м. Сімферополь. вул. Севастопольська, 41/1, рахунок № 26003301045804 КФ ТАВ ВТБ Банк, МФО 684618, ЄДРПОУ 05450506) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІПН НОМЕР_1) договір № 1 від 01.07.2010 року про співробітництво

3.Стягнути з Кримського республіканського сільськогосподарського підприємства «Озеленитель» (м. Сімферополь. вул. Севастопольська, 41/1, рахунок № 26003301045804 КФ ТАВ ВТБ Банк, МФО 684618, ЄДРПОУ 05450506) до Державного бюджету м. Сімферополя (рахунок № 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу: 22090200, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, одержувач: державний бюджет м. Сімферополя) 42,50 грн. державного мита.

4.Стягнути з Кримського республіканського сільськогосподарського підприємства «Озеленитель» (м. Сімферополь. вул. Севастопольська, 41/1, рахунок № 26003301045804 КФ ТАВ ВТБ Банк, МФО 684618, ЄДРПОУ 05450506) до Державного бюджету м. Сімферополя (одержувач: 22050000, державний бюджет м. Сімферополя, рахунок № 31218259700002 в УДК в м. Сімферополь ГУ ДКУ в АР Крим, ЗКПО 34740405, МФО 824026, призначення платежу: за інформаційне забезпечення розгляду справи в Господарському суді АР Крим) 118,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

5.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІПН НОМЕР_1) до Державного бюджету м. Сімферополя (рахунок № 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу: 22090200, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, одержувач: державний бюджет м. Сімферополя) 42,50 грн. державного мита.

6.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІПН НОМЕР_1) до Державного бюджету м. Сімферополя (одержувач: 22050000, державний бюджет м. Сімферополя, рахунок № 31218259700002 в УДК в м. Сімферополь ГУ ДКУ в АР Крим, ЗКПО 34740405, МФО 824026, призначення платежу: за інформаційне забезпечення розгляду справи в Господарському суді АР Крим) 118,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.12.2010 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКалініченко А.А.