Рішення № 13315969, 20.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

20.12.2010

Справа №2-22/5707-2010

за позовом – ДП «Дельта – лоцман», 54001, м. Миколаїв, вулю. Лягіна, 27

до відповідача – ТОВ «Інфлот – Україна», м. Керч, вул. Г. Петрова, 2, кв. 279

про стягнення 2687,94 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – Берестовенко Р.Г., представник, дов від 10.02.2010 року

від відповідача – Каратаєва Л.І., представник, дов від 08.02.2010 року

Обставини справи:

Позивач – ДП «Дельта – лоцман» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ТОВ «Інфлот – Україна», просить суд стягнути з відповідача 2687,94 доларів США пені, мотивуючі позовні вимоги порушенням з боку відповідача умов укладеного між сторонами договору № 24/П-07 від 01.05.2007 року.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, просить суд в задоволенні позову відмовити, але вказуючи на те, що, на його думку, обґрунтованою є сума пені у розмірі 2266,62 грн.

В судовому засіданні позивач надав суду заперечення на відзив відповідача на позовну заяву.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

встановив:

01.05.2007 року між ДП «Дельта-лоцман» та ТОВ «Інфлот-Універсал» було укладено договір № 24/П-07 відповідно до п. 1.1 якого позивач по справі взяв на себе зобов'язання за заявками відповідача у встановленому порядку, відповідно до діючих Правил плавання, Обов'язкових постанов, Зводу звичаїв порту тощо (Правила) своєчасно і якісно виконувати лінійні і портові лоцманські проведення суден, надавати послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги СРРС у зонах дії ЦРРС/ПРРС та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морським каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай-Чорне море (БДЛК, ХМК та ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги.

Відповідно до п. 2.1.2. Договору, позивач зобов'язався надавати відповідачу рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок позивача та вимог нього Договору.

Пунктом 2.2.3. Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний здійснювати своєчасну сплату відповідно до умов цього Договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.

Відповідно до статті 106 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами державних морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюється Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України.

Відповідно до статті 115 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України.

Так, наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 № 214 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 374/1399 від 24.07.1996) затверджені збори і плати за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, в тому числі лоцманський збір та збір за користування послугами служби регулювання руху суден.

Відповідно до п. 2.2.4 відповідач повинен сплачувати рахунки відповідача у терміни, визначені цим договором. Пунктом 4.2.2. договору встановлено, що оплата здійснюється відповідачем на протязі 5 банківських днів з дня отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунку.

Відповідно до п. 5.4. Договору, «Агент» несе повну матеріальну відповідальність перед «Підприємством» за повноту та своєчасність оплати наданих послуг по розрахунках як у національній валюті, так і в ВКВ.

Відповідно до укладеного договору на підставі заявок відповідача позивач у квітні-липні 2010 року надав послуги з лоцманського проведення та послуги служби регулювання руху суден суднам під агентуванням ТОВ «Інфлот-Універсал» на загальну суму 427904,31 дол. США.

Для оплати наданих послуг відповідачу було виставлено рахунки, отримання яких підтверджується реєстрами одержаних рахунків, і які відповідачем були оплачені несвоєчасно, всупереч умовам укладеного договору.

Крім того, суд не може погодитись зі твердженнями відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, з огляду на наступне.

ТОВ «Інфлот-Універсал» є належним відповідачем у справі, з огляду на умови укладеного сторонами договору № 24/П-07 від 01.05.2007.

Відповідно до п. 4.12. Положення про державну морську лоцманську службу, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 11 вересня 2000 року № 498 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2000 року за № 717/4938, зобов'язання судновласника щодо оплати лоцманського збору та окремої винагороди на надання лоцманських послуг можуть здійснюватись морським агентом. Останній повинен мати відповідні на те повноваження судновласника і перебувати в договірних відносинах з лоцманською організацією, яка надала ці послуги.

Такі зобов'язання взяв на себе відповідач уклавши з ДП «Дельта-лоцман» договір № 24/П-07 від 24.12.2007, пунктом 2.2.3. якого відповідач зобов'язався робити своєчасну оплату відповідно до умов цього договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну. Оплата здійснюється у порядку визначеному діючим законодавством України в сфері ЗЕД, валютного регулювання та валютного контролю.

Пунктом 2.2.4. Договору, відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати рахунки, виставлені «Підприємством» у терміни, визначені цим Договором.

Відповідно до статті 116 Кодексу торговельного мореплавства, у морському порту або за його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.

Згідно ст. 117 Кодексу торговельного мореплавства України на морського агента покладений обов'язок перераховувати контрагентам вартість витрат, пов'язаних із перебуванням в порту суден.

Звичайні повноваження морського агента можуть бути обмежені судновласником, однак, і за таких обставин будь-яка угода, укладена ним (морським агентом) з третьою особою, яка діяла добросовісно, є дійсною та обов'язковою для довірителя якщо тільки третій особі не було відомо про таке обмеження (ст. 118 КТМ України).

З аналізу наведених норм вбачається, що правовідносини з морського агентування врегульовані Кодексом торговельного мореплавства. Морські агенти діють на підставі договору морського агентування.

Морський агент надає послуги судновласнику шляхом реалізації функцій, покладених на нього законом або договором і тому виступає як самостійний суб'єкт у правовідносинах з третіми особами.

Статтею 4 Кодексу торговельного мореплавства України передбачається що до цивільних, адміністративних, господарських та інших правовідносин, що виникають із торговельного мореплавства і не врегульовані цим Кодексом, відповідно застосовуються правила цивільного, адміністративного, господарського та іншого законодавства України.

Так, відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, а також мають право врегулювати в договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати відносини на свій розсуд.

Таким чином, сторони, уклавши договір, відповідно до якого Позивач по справі взяв на себе зобов'язання за заявками відповідача надавати послуги з лоцманського проведення суден та послуги з регулювання руху суден, а Відповідач зобов'язався прийняти і оплатити надані послуги, врегулювали свої відносини на власний розсуд. При цьому договором визначено, що споживачем послуг Позивача є «судновласник» (в розумінні ст. 20 КТМУ).

Відповідно до статті 630 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, ТОВ «Інфлот-Універсал» є належним Відповідачем по справі і належним суб'єктом відповідальності.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Кредитор не має нести негативні наслідки відносин між боржником та його контрагентами (в тому числі судновласниками або обслуговуючими банками).

А відсутність у боржника необхідних коштів, незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об'єктивні обставини чи суб'єктивна недбалість боржника), а також несвоєчасне виконання платіжних доручень банком відповідача, не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Пунктом 7 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із статтею 618 Цивільного кодексу України боржник відповідає за порушення виконання іншими особами, на яких було покладено його виконання, якщо договором, або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Таким чином, за неналежне виконання зобов'язання контрагентами боржника (судновласником) відповідальність у будь-якому разі несе боржник - відповідач.

Зазначена позиція окрім цього підтверджується рішенням господарського суду Автономної республіки Крим від 29.10.2009 по справі № 2/29-4579-2009 за позовом до Державного підприємства «Дельта-лоцман» до ТОВ «Інфлот-Універсал», залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2010 року.

З цих же підстав не може бути прийнятий до уваги «контр розрахунок» відповідача.

Так, умовами укладеного договору встановлено, що остаточний розрахунок здійснюється «Агентом» на протязі п'яти банківських днів з дати отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунках (п. 4.2.2 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 197 Господарського кодексу України господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.

Згідно зі ст. 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання за грошовим зобов'язанням провадиться за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання.

Такими чином, зобов'язання з оплати коштів є виконаним з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок кредитора (ДП «Дельта-лоцман»).

Крім того, статтею 1072 встановлено черговість списання грошових коштів з банківського рахунку, відповідно до якої банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

Тобто, подання відповідачем платіжних доручень банку про перерахування коштів відповідачу не може вважатись виконанням зобов'язання, до тих пір, поки ці кошти не зараховані на рахунок кредитора. Так, платіжні доручення відповідача на оплату коштів могли не виконуватись банком через відсутність коштів, черговість виконання вимог або з інших підстав.

При цьому, як зазначалось вище відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зазначене також підтверджується судовими рішеннями по справі № 2/29-4579-2009, про які йшлося вище.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших нормативних актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

При цьому, визначені статтями 193, 216, 218 Господарського кодексу України обставини не були встановлені судом, оскільки відповідач не довів здійснення дій, що свідчать вжиття всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даним умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Штрафними санкціями згідно ст. 230 ГК України у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 5.3. Договору, за несвоєчасну оплату рахунків Відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення.

Відповідно до розрахунку загальна сума нарахованої позивачем за несвоєчасну оплату рахунків пені складає 2687,94 дол. США.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів сплати пені в сумі 2687,94 дол. США.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ТОВ «Інфлот – Україна» (м. Керч, вул. Г. Петрова, 2, кв. 279, рахунок № 260083711701 в КФ ПІБ, МФО 324548, ЄДРПОУ 32197531) на користь ДП «Дельта – лоцман» (54001, м. Миколаїв, вулю. Лягіна, 27, рахунок № 26007001010084 в філії ВАТ «Державний Експортно – Імпортний банк України» в м. Миколаїв, МФО 326739, ЄДРПОУ 25374003) 2687,94 доларів США пені.

3. Стягнути з ТОВ «Інфлот – Україна» (м. Керч, вул. Г. Петрова, 2, кв. 279, рахунок № 260083711701 в КФ ПІБ, МФО 324548, ЄДРПОУ 32197531) на користь ДП «Дельта – лоцман» (54001, м. Миколаїв, вулю. Лягіна, 27, рахунок № 26007001010084 в філії ВАТ «Державний Експортно – Імпортний банк України» в м. Миколаїв, МФО 326739, ЄДРПОУ 25374003) 26,88 доларів США державного мита.

4. Стягнути з ТОВ «Інфлот – Україна» (м. Керч, вул. Г. Петрова, 2, кв. 279, рахунок № 260083711701 в КФ ПІБ, МФО 324548, ЄДРПОУ 32197531) на користь ДП «Дельта – лоцман» (54001, м. Миколаїв, вулю. Лягіна, 27, рахунок № 26007001010084 в філії ВАТ «Державний Експортно – Імпортний банк України» в м. Миколаїв, МФО 326739, ЄДРПОУ 25374003) 236,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази після набрання рішенням чинності.

Повне рішення складено 20.12.2010 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.