Рішення № 13315968, 20.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

20.12.2010Справа №2-22/5706-2010 за позовом ТОВ «Сокіл СКС», м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 45

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 2807,13 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача Груніна О.В., представник, дов від 01.04.2010 року

від відповідача не з'явився

Обставини справи:

Позивач ТОВ «Сокіл СКС» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 2100,00 грн., пеню 607,41 грн., 3% річних 17,26 грн., збитки від інфляції 82,46 грн., всього 2807,13 грн., мотивуючі позовні вимоги неналежним виконанням з боку відповідача умов договору централізованого спостереження та станом системи тривожної сигналізації № 1-01/10 від 04.01.2010 року.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату розгляду справи повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією. Під час розгляду справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за матеріалами, наявними у справі.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

01.09.2010 року між ПП «Витязь-Сервіс» (Первинний кредитор) та ТОВ «Сокіл -СКС» (Новий кредитор) був укладений договір уступки права вимоги, на підставі якого Первинний кредитор за досягнутою раніше усною домовленістю передає Новому кредиторові, а Новий кредитор приймає право вимоги, яка належить Первинному кредиторові, і стає кредитором за Договором Централізованого спостереження за станом системи тривожної сигналізації № 1-01/10 від 04.01.2010 року, укладеному між Первинним кредитором та відповідачем по даній справі.

Про заміну кредитора відповідач був належним чином повідомлений з виставленими вимогами нового кредитора.

Так, 04.01.2010 року між ПП «Витязь-Сервіс» (Виконавець) та відповідачем (Замовник) був укладений Договір централізованого спостереження за станом системи тривожної сигналізації № 1-01/10, на підставі якого Виконавець прийняв під спостереження систему тривожної сигналізації, встановленої в магазині «Прем'єра паркету», розташованої за адресою: м. Сімферополь, вул. Самокіша 5а (Об'єкт).

Відповідно до пункту 2.2 договору, оплата послуг повинна була здійснюватися Замовником щомісячно з 100 % передоплатою до 5 числа за місяць, в якому надаються послуги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Проте, відповідачем були порушені зобов'язання по виконанню даного договору, у звязку з чим за відповідачем числиться заборгованість у розмірі 2100,00 грн.

13.07.2010 року відповідачу було направлено лист вих. № 67 з вимогою виплатити вищезгадану заборгованість з додатком додаткової угоди про розірвання з 01.08.2010 року Договору № 1-01/10 в двох екземплярах.

Проте, заборгованість відповідачем не була погашена, один екземпляр додаткової угоди на адресу виконавця направлений не був.

Таким чином, на момент вирішення спору, сума заборгованості відповідача складає 2100,00 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів сплати заборгованості в сумі 2100,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню 607,41 грн., 3% річних 17,26 грн., збитки від інфляції 82,46 грн.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що у випадку несвоєчасно оплати за виконання виконавцем своїх зобовязань, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої оплати за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак, щодо розрахунку пені, зробленого позивачем, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

При розрахунку суми пені, заявленої до стягнення, позивачем був здійснений розрахунок виходячи з загального періоду нарахування у 290 днів, з 01.02.2010 року по 17.11.2010 року.

Однак, згідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок пені, з урахуванням приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, за 183 дні, тобто за період з 01.02.2010 року по 03.08.2010 року.

Розрахунок пені здійснюється судом за наступною формулою:

Пеня = Сх2УСДхД:100, де:

С сума заборгованості за період,

2УСД подвійна облікова ставка НБУ на день прострочення,

Д кількість днів прострочення.

За період з 01.02.2010 року по 08.06.2010 року ставка НБУ складала 10,25%; з 08.06.2010 року по 08.07.2010 року 9,5%; з 08.07.2010 року по 03.08.2010 року 8,5%.

З 01.02.2010 року по 08.06.2010 року 2100,00 грн. х 0,056164 х 127/100 = 149,79 грн.

З 08.06.2010 року по 08.07.2010 року 2100,00 грн. х 0,052055 х 30/100 = 32,79 грн.

З 08.07.2010 року по 03.08.2010 року 2100,00 грн. х 0,046575 х 26/100 = 25,43 грн.

Таким чином, загальна сума пені, з урахуванням 183 денного періоду нарахування, складає 208,01 грн.

Отже, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, суму пені у розмірі 208,01 грн., в задоволенні частини вимоги про стягнення з відповідача 399,40 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з урахуванням перерахунку пені, зробленого судом.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІПН НОМЕР_1) на користь ТОВ «Сокіл СКС» (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 45, рахунок № 26004054903085 в КРУ «Приватбанк», МФО 384436, ЄДРПОУ 33713632) заборгованість в сумі 2100,00 грн., пеню 208,01 грн., 3% річних 17,26 грн., збитки від інфляції 82,46 грн., всього 2407,73 грн.

3.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІПН НОМЕР_1) на користь ТОВ «Сокіл СКС» (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 45, рахунок № 26004054903085 в КРУ «Приватбанк», МФО 384436, ЄДРПОУ 33713632) 51,00 грн. державного мита.

4.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІПН НОМЕР_1) на користь ТОВ «Сокіл СКС» (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 45, рахунок № 26004054903085 в КРУ «Приватбанк», МФО 384436, ЄДРПОУ 33713632) 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

5.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІПН НОМЕР_1) до Державного бюджету м. Сімферополя (рахунок № 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу: 22090200, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, одержувач: державний бюджет м. Сімферополя) 51,00 грн. недоплаченого державного мита.

6.Видати накази після набрання рішенням чинності.

7.В задоволенні частини вимоги позивача про стягнення з відповідача 399,40 грн. пені - відмовити.

Повне рішення складено 20.12.2010 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКалініченко А.А.