Рішення № 13315951, 20.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

20.12.2010Справа №2-22/5704-2010 за позовом ЗАТ «Єврофінанс», м. Київ, вул. І. Дубового, 14

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 25069,51 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача Цапенко С.С., представник, дов від 29.04.2010 року

від відповідача не з'явився

Обставини справи:

Позивач ЗАТ «Єврофінанс» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, просить суд стягнути з відповідача заборгованість по щомісячним лізинговим платежам в сумі 22092,20 грн., 3% річних 378,79 грн., збитки від інфляції 932,28 грн., пеню 1666,24 грн., всього 25069,51 грн., мотивуючі позовні вимоги неналежним виконанням з боку відповідача умов договору фінансового лізінгу № LA 09000021 від 10.03.2009 року.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату розгляду справи повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією. Під час розгляду справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за матеріалами, наявними у справі.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

10.03.2009 року між позивачем (Лізингодавець) та відповідачем (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № LA09000021 строком на 24 місяці, згідно якого Позивач передав у фінансовий лізинг, а Відповідач прийняв предмет лізингу - транспортний засіб «ЗАЗ Lanos TF55YО» вартістю 51000,01 грн., що підтверджується актом приймання-передачі 15.04.2009 року.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 16 цього Закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Пунктом 3 договору встановлено, що всі платежі згідно цього договору мають бути нараховані та сплачені в українській гривні з урахуванням умов, вказаних у цьому договорі та Додатку № 2 до цього договору. Всі платежі можуть бути змінені Лізингодавцем у відповідності до умов, вказаних у цьому договорі та Додатку № 2.

Згідно пп. 3.2.2. Закону України «Про податок на додану вартість» комісія, що перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, оподатковується ПДВ.

Пп. 3.4. договору сторони погодили розміри одноразових платежів: перший платіж 15300,00 грн., останній платіж 0,00 грн. і розміри щомісячних лізингових платежів з ПДВ: відшкодування вартості предмета лізингу 1487,50 грн., банківські відсотки та комісія 1370,10 грн., які відповідач згідно приписів пп. 8.2. Додатку № 2 до договору зобов'язаний був сплачувати протягом 5 днів з дати виставлення відповідних рахунків Позивачем, але не пізніше 7 числа кожного місяця. Неодержання рахунку Лізингоодержувачем не звільняє його від зобов'язання своєчасно здійснювати лізингові платежі згідно договору.

У Додатку № 4 до договору сторони затвердили графік погашення фінансового лізингу і визначили, що у разі зміни облікової ставки НБУ згідно пп. 3.2.2. Закону України «Про податок додану вартість» розмір ПДВ при перевищенні суми комісії понад подвійної облікової ставки НБУ повинен бути донарахований Лізингодавцем до суми лізингового платежу та сплачений Лізингоодержувачем.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Підпунктом 8.7. Додатку № 2 до договору встановлено, що датою сплати будь-якого платежу є дата фактичного надходження коштів на поточний рахунок Лізингодавця.

Однак, відповідач не виконав умов договору, а саме: протягом строку його дії сплату рахунків здійснював частково, нерегулярно, тощо.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що Лізингодавець має відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.

Згідно пп. 10.2. Додатку № 2 до договору та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізінгодавець мас право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізінгу від Лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

У зв'язку із систематичними порушеннями зобов'язань по сплаті лізингових платежів відповідачем позивач відмовився від договору, повідомивши відповідача про його розірвання з 06.04.2010 року.

Відповідач повернув предмет фінансового лізингу, на підставі чого був складений акт повернення предмета лізингу від 06.04.2010 року, п. 6 якого було визначено, що щомісячний лізинговий платіж буде нарахований 25 числа поточного лізингового періоду (місяця) та обов'язковий до сплати Лізингоодержувачем.

Отже, внаслідок невиконання Відповідачем своїх зобов'язань по сплаті щомісячних лізінгових платежів заборгованість складає: 22092.20 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви рахунками-фактурами: 2247,85 грн. - СФ-0008940, СФ-0008941 від 23.10.2009; 2887,35 грн. - СФ-0009874, СФ-0009875 від 25.11.2009; 2887,35 грн. - СФ-010763, СФ-010764 від 25.12.2009; 2887,35 грн. - СФ-0000289, СФ-0000290 від 25.01.2010; 2887,35 грн. - СФ-0001146, СФ-0001147 від 25.02.2010; 2887,35 грн. - СФ-0002032, СФ-0002033 від 25.03.2010; 3057,35 грн. - СФ-0002876, СФ-0002877 від 23.04.2010; 2350,25 грн. - СФ-0003409 від 30.04.2010.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів сплати заборгованості по щомісячним лізинговим платежам в сумі 22092,20 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних 378,79 грн., збитки від інфляції 932,28 грн., пеню 1666,24 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, суд звертає увагу на те, що розрахунок пені, зроблений позивачем, відповідачем приписам статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, оскільки зроблений за період 6 місяців (182 дня) по кожному з прострочених платежів, згідно відповідних виставлених рахунків, з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у такий період прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІПН НОМЕР_1) на користь ЗАТ «Єврофінанс» (м. Київ, вул. І. Дубового, 14, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 30726921) заборгованість по щомісячним лізинговим платежам в сумі 22092,20 грн., 3% річних 378,79 грн., збитки від інфляції 932,28 грн., пеню 1666,24 грн., всього 25069,51 грн.

3.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІПН НОМЕР_1) на користь ЗАТ «Єврофінанс» (м. Київ, вул. І. Дубового, 14, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 30726921) 250,70 грн. державного мита.

4.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІПН НОМЕР_1) на користь ЗАТ «Єврофінанс» (м. Київ, вул. І. Дубового, 14, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 30726921) 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати накази після набрання рішенням чинності.

Повне рішення складено 20.12.2010 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКалініченко А.А.