Постанова № 13315513, 17.11.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 листопада 2010 р. № 2-а- 2187/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д. ,

при секретарі судового засідання - Тайцеві А.Л.,

за участі: представника позивача - Даншиної Г.О.,

представника відповідача - Пономарьової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комітет об'єднаних аудиторів" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Комітет обєднаних аудиторів», звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 00000611505/0 від 08.02.2010р. про визнання податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 50050,50 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова проведено невиїзну документальну перевірку декларації з податку на додану вартість за березень-квітень 2009 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Комітет обєднаних аудиторів» в розрізі контрагентів, а саме по взаємовідносинам з ПП «Бізнесінвестактив». За результатами перевірки складено акт № 275/15-509/35698428 від 27.01.2010 року. На підставі зазначеного акту винесено податкове повідомлення-рішення від 08.02.2010 року № 00000611505/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 50050,50 гривень із них за основним платежем 33367,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 16683,50 грн. Позивач не згоден з висновками акту перевірки та вважає, що вони не відповідають дійсному стану справ і суперечать вимогам чинного законодавства України. Зазначена сума в податковому повідомлені-рішенні є такою, що визначена неправомірно, а податкове повідомлення-рішення є незаконним і підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити позов. Також позивачем було подано до суду доповнення до позову в яких ТОВ «Комітет обєднаних аудиторів» просив скасувати податкову вимогу № 2/306 від 08.04.2010 року.

В судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, вважав його безпідставним та необґрунтованим, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем порушено вимоги п.п. 7.2.4 п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова проведено невиїзну документальну перевірку декларації з податку на додану вартість за березень-квітень 2009 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Комітет обєднаних аудиторів» в розрізі контрагентів, а саме по взаємовідносинам з ПП «Бізнесінвестактив».

За результатами перевірки складено акт № 275/15-509/35698428 від 27.01.2010 року. На підставі зазначеного акту винесено податкове повідомлення-рішення від 08.02.2010 року № 00000611505/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 50050,50 гривень із них за основним платежем 33367,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 16683,50 грн.

Перевіркою встановлено порушення п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2, ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями. Встановлено завищення задекларованої суми податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Бізнесінвестактив» в результаті чого донараховано податок на додану вартість у розмірі 50050,50 грн.

08.04.2010 року відповідачем винесено другу податкову вимогу № 2/306 від 08.04.2010 року.

На підставі наданих позивачем до суду документів встановлено, що 17.02.2009 року між ТОВ «Комітет обєднаних аудиторів» та Приватним підприємством «Бізнесінвестактив» укладено договір № б/н на виконання робіт, а саме: надання консультаційних послуг по веденню бухгалтерського обліку на підприємствах і розробці методичних рекомендацій по розробці та оформленню аудиторських висновків. За результатами виконання робіт по договору сторонами 01.04.2009 року підписано Акт №2 здачи-приймання робіт по договору № б/н від 17.02.2009 року та виписана податкова накладна №3406 від 01.04.2009 року на суму 50200,00 грн. в т.ч. ПДВ 8366,67 грн.

Також 31.03.2009 року підписано Акт №1 здачи-приймання робіт по договору № б/н від 17.02.2009 року та виписана податкові накладні № 2981 від 30.03.2009 року на суму 80000,00 грн. в т.ч. ПДВ 13333,33 грн. та №3255 від 31.03.2009 року на суму 70000,00 грн. в т.ч. ПДВ 11666,67 грн.

Сплата повної вартості згідно вказаного договору підтверджується платіжними дорученнями з призначенням платежу за консультаційні послуги згідно угоди № б/н від 17.02.2009 року: від 30.03.2009 року на суму 80000,00 грн., від 31.03.2009 року на суму 42200,00 грн., від 05.05.2009 року на суму 46000,00 грн.

Згідно ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідальність за нарахування, утримання та сплату податку несе платник податку.

Чинним законодавством України не передбачена відповідальність за зобовязаннями та податковим кредитом контрагентів.

Також слід зазначити, що розрахунки по взаємовідносинам ТОВ «Комітет обєднаних аудиторів» та ПП «Бізнесінвестактив» проведені в повному обсязі.

Відповідно до пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Також суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів) передбачено ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Статтею 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення.

Посилання податкової інспекції на ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-ХІІ від 04.12.1990 року не мають під собою правового підґрунтя. Як зазначено в акті від 03.08.09 року Дергачівською МДПІ проведено документальну невиїзну перевірку підприємства.

Відповідно до приписів Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Виходячи з норм Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» податковий орган в ході проведення камеральної перевірки не має законних підстав вимагати у платника податків надання будь-яких пояснень чи документів, а також досліджувати будь-які інші документи.

Позивачем повідомлено про те, що перед початком взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Комітет обєднаних аудиторів» перевірялись статутні документи ПП «Бізнесінвестактив», а саме було встановлено, що 01.10.2008 року підприємство зареєстроване виконавчим комітетом Херсонської міської ради, має статут зареєстрований 01.10.2008 року № запису 14991020000010194.

Згідно довідки про взяття на облік платника податків ПП «Бізнесінвестактив» перебуває на обліку ДПІ у м.Херсоні з 02.10.2008 року за № 27944.

Також було перевірено Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №100146050, згідно якого встановлено індивідуальний податковий номер контрагента № 361302421037.

Також позивачем надано до матеріалів справи постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2010 року по справі № 1244/10/2070 у відношенні ПП «Бізнесінвестактив» якою скасовано Акт Державної податкової інспекції у м.Херсоні від 06.03.2009 року № 82/15-2 з дати складання. Також судом зазначено, що ПП «Бізнесінвестактив» знаходився на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в ДПІ у місті Херсоні, якою 17.10.2008р. на ім'я ПП "Бізнесінвестактив" було видано свідоцтво платника ПДВ №100146050 на бланку серії НБ №057953 з індивідуальним податковим номером 361302421037. Дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про неспроможність доводу відповідача, ДПІ у м. Херсоні про відсутність ПП "Бізнесінвестактив" за місцезнаходженням як передбаченої п.п."ґ" п.9.8 ст.9 Закону України «Про ПДВ» підстави для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Спірне рішення у формі акту №82/15-2 від 06.03.2009р. було прийнято ДПІ у м.Херсоні більш ніж як за рік до запровадження законодавцем такої підстави для анулювання реєстрації платника ПДВ, як відсутність юридичної особи та фізичної особи за її місцезнаходженням. Згідно Довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відносно ПП "Бізнесінвестактив", було встановлено, що довідка містить запис від 06.03.09 (тобто на день складання спірного акту) про підтвердження відомостей про юридичну особу - ПП "Бізнесінвестактив".

Щодо вимоги про скасування податкової вимоги, суд зазначає, що ДПІ у Київському районі м.Харкова направлена на адресу позивача друга податкова вимога № 2/306 від 08.04.2010 року. У вказаному рішенні податкового органу вказано, що станом на 08.04.2010 року за підприємством лічиться податковий борг за узгодженими податковими зобовязаннями у сумі 50050,50 грн., що не відповідає дійсним обставинам справи. Даною податковою вимогою ДПІ у Київському районі м. Харкова порушує приписи чинного законодавства України.

Порядок формування та направлення податкових вимог визначено Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування.

Згідно з приписами п.п. 1.3 ст.1 вказаного Закону «податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання».

Зобовязання у сумі 50050,50 грн. виникло за результатами перевірки ТОВ «Комітет обєднаних аудиторів» (акт № 275/15-509/35698428 від 27.01.2010 р.). Сума податкового зобовязання визначена податковим повідомленням-рішенням № 00000611505/0 від 08.02.2010 року на час винесення вимоги не була узгодженою, оскільки підприємство скористалося правом оскарження рішення у судовому порядку наданим чинним законодавством України, зокрема, п.п.5.2.5. п.5.2 ст.5 Закону № 2181, яким передбачено, що: «з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню». А саме на адміністративне оскарження законом передбачений десятиденний строк на звернення зі скаргою.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено шестимісячний строк.

Також слід звернути увагу на приписи п.п.5.2.4. п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким передбачено, що « при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення».

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав у податкового органу для нарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість та формування та направлення податкової вимоги.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході вирішення питання щодо законності прийнятого субєктом владних повноважень рішень суд відповідно до вимог ст.2 КАС України зобовязаний перевірити чи прийнято воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 19, 22 Конституції України , Законом України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Комітет об'єднаних аудиторів" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова № 0000011505/0 від 08.02.2010 року.

Скасувати податкову вимогу № 2/306 від 08.04.2010 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 22.11.2010 року.

СуддяМ.Д. Кухар