Постанова № 13315482, 23.12.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 грудня 2010 р. № 2-а-7072/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,

за участю:

представника позивача - Маслієвої С.І.,

представника відповідача - Кудріної Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївський завод паливної апаратури" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових-повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чугуївський завод паливної апаратури" звернулося до суду з адміністративним позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому просить суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення - рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 30.12.2009 р. №0002021522/0, від 02.02.2010 р. №0002021522/1, від 17.03.2010 р. №0002021522/2, від 26.05.2010 р. №0002021522/3.

В обґрунтування позову зазначено, що 21.12.2009 року Чугуївською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області (далі - Чугуївська ОДПІ) складено акт №1471/1524/34567376 за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївський завод паливної апаратури" податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року.

У акті перевірки зазначалось про порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168 "Про податок на додану вартість", в результаті чого зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 391890,00 грн. та занижено ПДВ за жовтень 2009 р. у сумі 80 761,00 грн.

На підставі акту перевірки податковою інспекцією оформлено податкове повідомлення-рішення від 30.12.2009 року №0002021522/0, яким донараховано 80 761,00 грн. податку на додану вартість і 16 152,20 грн. штрафної санкції з посиланням на пп. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Дане податкове повідомлення-рішення було оскаржено в порядку ст. 5 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" з направленням скарги від 18.01.2010 року № 101/005 до Чугуївської ОДПІ.

За результатами розгляду первинної скарги (рішення від 01.02.2010 р. №609/10/25-019), податкове повідомлення-рішення від 30.12.2009 року № 0002021522/0 залишено без змін, а скарга підприємства без задоволення, крім того оформлено нове податкове повідомлення-рішення від 02.02.2010р. № 0002021522/1.

Підприємство направило повторну скаргу від 11.02.2010 року №101/012 до Державної податкової адміністрації у Харківській області.

ДПА у Харківській області рішенням від 09.3.2010 року №1009/10/25-103, залишило без змін податкові повідомлення-рішення від 30.12.2009 року № 00021522/0, від 02.02.2010 року №0002021522/1, а повторну скаргу без задоволення. До того ж, відповідачем було прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 17.03.2010 року №0002021522/2.

19.03.2010 року була направлена скарга на податкові повідомлення-рішення Державної податкової адміністрації України.

Рішенням від 20.05.2010 року № 4823/6/25-0115 ДПА України залишило податкові повідомлення-рішення без змін, а скаргу підприємства - без задоволення. Відповідачем було прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 26.05.2010 року № 0002021522/3.

Позивач вважає, що рішення Чугуївської ОДПІ від 30.12.2009 року № 0002021522/0, від 02.02.2010 року № 0002021522/1, від 17.03.2010 року № 0002021522/2, від 26.05.2010 року №0002021522/3 прийняті незаконно та підлягають скасуванню.

Відповідач, Чугуївська ОДПІ, проти адміністративного позову заперечує, не визнає позовні вимоги в повному обсязі з посиланням на результати акту перевірки, вважає податкові повідомлення-рішення та висновки акту законними і обґрунтованими.

Представник позивача в судове засідання зявився та підтримав змінені позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання зявився та позовні вимоги не визнав у повному обсязі вказавши, що оскаржені податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, а висновки акту перевірки підтвердженими та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

21.12.2009 року Чугуївською ОДПІ у Харківській області було складено акт № № 1471/1524/34567376 документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, в якому зазначається, що підприємством не враховано зменшення залишку відємного значення в сумі 931426,00 грн., встановленого актом перевірки від 26.01.2009 року № 56/2311/34567376, при поданні декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2009 р., що призвело до невірного визначення суми ПДВ, яке підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, а саме: за жовтень 2009 р. не враховано зменшення залишку відємного значення за результатом документальної перевірки від 26.01.2009 р. № 56/2311/34567376 на суму 931426,00 грн., що призвело до завищення відємного значення в сумі 391890,00 грн. та заниження суми ПДВ, що підлягає нарахуванню в бюджет у сумі 80761,00 грн. у звязку з чим встановлено порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». На підставі акту перевірки встановлено порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення № 0002021522/0 від 30.12.2009 року.

Позивач з прийнятим рішенням не погодився та звернувся в межах адміністративного оскарження зі скаргами на прийняте податкове повідомлення рішення. За результатами розгляду скарг, рішенням уповноважених податкових органів в задоволенні скарг було відмовлено, у звязку з чим на адресу позивача були направлені рішення з позначкою після дробі «1», «2», «3», якими доведено нові граничні строки сплати податкового зобовязання.

20.11.2009 року позивачем було подано до Чугуївською ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2009 року. Згідно з якою в рядку 26 цих декларацій відобразило залишок відємного значення в сумі 391890,00 грн..

Акт Чугуївської ОДПІ № № 1471/1524/34567376 від 21.12.2009 р. невиїзної документальної (камеральної) перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, складений на підставі ст. 11 Закону України від 04.12.1990 р. "Про державну податкову службу України", за правилами якої, органи державної податкової служби у випадках, в межах та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Суд вважає за необхідне відмітити, що дана норма, яка вказана підставою для проведення камеральної перевірки в вступній частині акту, встановлює загальні права органу державної податкової служби на проведення всіх видів перевірок. При цьому конкретні підстави, форма та процедура проведення перевірок врегульовані ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990 р. "Про державну податкову службу України", п. 7.7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", пп. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181 "Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Зокрема, пп. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181 "Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", передбачено, що контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобовязання платника податків у разі, якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення інших видів перевірок платника податків.

Відповідно до правил п. 7.7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", протягом тридцяти днів, наступних за днем отримання податкової декларації , податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.

Таким чином законодавець передбачив, що камеральна перевірка проводиться в момент подачі податкової звітності платником податків і не розповсюджується на інші податкові звітні періоди та звітність, яка передувала поданню такої декларації.

Згідно матеріалів справи, камеральній перевірці від 21.12.2009 року за актом № 1471/1524/34567376 підлягала податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2009 р., що є свідченням порушення законодавчих термінів визначених для здійснення камеральної перевірки.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В акті перевірки вказано, що перевіряючими було використано данні, викладені в акті перевірки № 56/2311/34567376 від 26.01.2009 р., яким було встановлено порушення пп. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" а саме зменшено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 931426,00 грн., що стало підставою для здійснення камеральної перевірки від 23.02.2010 року та включення цієї суми в обґрунтування розрахунків даного виду податку у наступні податкові періоди.

Проте, суд наголошує, що підставою для проведення камеральної перевірки податкової звітності Закон не передбачає будь-які акти про результати попередніх перевірок.

Таким чином, у відповідача не існувало підстав для здійснення камеральної перевірки податкової декларації за жовтень 2009 року. Дані обставини свідчать, що при проведені камеральної перевірки відповідач діяв не в межах повноважень, не в порядку, передбаченому Законом, тобто всупереч приписам ст. 19 Конституції України.

Як свідчать матеріали акту від 21.12.2009 року перевірці підлягали показники податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, що подавалися платником податків до контролюючого органу. У порівнянні з даними камеральної перевірки, не спостерігається розбіжностей між показниками платника податку та податковою інспекцією за розділами першим "податкові зобовязання" та другим "податковий кредит".

За даними третього розділу "розрахунки з бюджетом за звітний період" показники рядків 23 (залишок відємного значення попереднього звітного податкового періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду), 24 (залишок відємного значення попереднього звітного періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду), 26 (залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) вказані позивачем суми у податкових деклараціях відрізняються від даних перевірки мінусовим знаком.

Дані розбіжності обґрунтовуються відповідачем тим, що підприємством не враховано зменшення відємного значення в сумі 931426,00 грн. встановленого актом документальної перевірки від 26.01.2009 р. № 56/2311/34567376.

Проте суд вважає необхідним відмітити, що вимоги перевіряючих щодо врахування підприємством відомостей, вказаних в інших актах перевірок без прийняття органом державної податкової служби відповідного податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість або про визначення податкового зобовязання по даному податку, є безпідставним, оскільки такий порядок не передбачений жодним законом України з питань оподаткування.

Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.08.2005 р. за № 925/11205, акт перевірки це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєкта господарювання, тому за своєю юридичною природою він не є актом індивідуальної дії, висновки якого є обовязковими для платника податків, які повинні впливати на показники при оформлені декларацій (звітності) наступних податкових періодів.

Слід зазначити, що інформація акту перевірки є підставою для прийняття керівником податкового органу рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, податкових повідомлень-рішень з зазначенням розміру самостійно розрахованих контролюючим органом податкових зобовязань встановлених відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст.4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181 "Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". При цьому даним Законом передбачено (пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 цього Закону), якщо податкове зобовязання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахованої такої суми і має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Даних про те, що за результатами перевірки від 26.01.09 року № 56/2311/34567376 податковим органом були прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення до суду не надано і ці обставини не заперечуються представником відповідача в судовому засіданні. Позивачем також підтверджується факт відсутності прийнятих рішень.

З врахуванням приписів ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доводитися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, суд зазначає, що твердження відповідача про те, що підприємством не було враховано зменшення відємного значення ПДВ в сумі 931426,00 грн., відображене виключно в акті перевірки від 26.01.09 р., в наступному звітному періоді за жовтень 2009 року, є неправомірним, оскільки не відповідає положенням чинного законодавства.

Відповідно п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2. п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Крім того, п. 7.4.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" встановлено положення, згідно якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З матеріалів справи не вбачається, що при проведенні перевірки були відсутні будь-які податкові накладні перелічені в реєстрі отриманих податкових накладних за відповідні періоди та що податковий кредит був сформований не у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто взагалі відсутні підстави стверджувати про порушення позивачем п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У звязку з тим, що відсутній обєкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятих податкових повідомлень-рішень до суду не надано.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївський завод паливної апаратури" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових-повідомлень рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Щорса, 1-а) від 30.12.2009 року № 0002021522/0, від 02.02.2010 року № 0002021522/1, від 17.03.2010 № 0002021522/2, від 26.05.2010 року № 0002021522/3.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївський завод паливної апаратури" (63506, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Мічуріна, 8, код ЄДРПОУ 34567376) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) гривень 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 28.12.2010 року.

Суддя Супрун Ю.О.