Постанова № 13314973, 20.12.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 9849/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          07 грудня 2010 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Лінк Б»до Білгород-Дністровської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

                                                   В С Т А Н О В И В :

Позивач (далі ПП) звернувся до суду з позовом мотивуючи його тим, що з 27.07.2010 року по 29.07.2010 року Білгород-Дністровською ОДПІ (далі ОДПІ) була проведена невиїзна документальна перевірка ПП з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, яким сформовано податковий кредит у квітні, травні та червні 2010 року. За результатами перевірки відповідачем була складена довідка «Про неможливість проведення цієї перевірки»від 29.07.2010 року №2746/15-02/36860289. Позивач вважає зазначену перевірку незаконною, оскільки вона була проведена з грубим порушенням діючого законодавства, а її висновки не відповідають дійсним обставинам. Крім цього, позивач посилався на те, що ПП у встановленому законом порядку надсилалися на адресу відповідача податкові декларації з ПДВ за травень, червень та липень 2010 року, але ці декларації не були прийняті ОДПІ без будь-якого законного обґрунтування. Зазначені дії відповідача призвели до порушення прав та інтересів ПП та стали підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив визнати протиправними дії ОДПІ щодо проведення невиїзної документальної перевірки ПП та складання довідки «Про неможливість проведення перевірки ПП з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, яким сформовано податковий кредит у квітні, травні та червні 2010 року»від 29.07.2010 року №2746/15-02/36860289, а також зобов’язати відповідача прийняти податкові декларації з ПДВ за травень, червень та липень 2010 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позові (а.с. 4-6, 46).

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с. 52). Про причини неявки суду не повідомив.

З урахуванням думки представника позивача суд ухвалив про розгляд справи у відсутність представника відповідача, оскільки його неявка без поважних причин не є перешкодою для розгляду справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу в межах заявлений вимог, суд встановив наступне.

ПП «ЛІНК Б»зареєстроване 03.12.2009 року та з 04.12.2009 року перебуває на обліку, як платник податків, в Білгород-Дністровській ОДПІ Одеської області (а.с. 28, 42).

В період з 27.07.2010 року по 29.07.2010 року ОДПІ була проведена невиїзна документальна перевірка ПП з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, яким сформовано податковий кредит у квітні, травні та червні 2010 року.

За результатами перевірки відповідачем була складена довідка «Про неможливість проведення цієї перевірки» від 29.07.2010 року №2746/15-02/36860289 (а.с. 24-27).

Суд вважає протиправними дії відповідача щодо проведення зазначеної перевірки та щодо складання спірного акту з наступних підстав.

Згідно ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-ХІІ, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Право на проведення перевірок органів ДПС визначено п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України № 509-ХІІ. Згідно цієї норми закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Пунктом 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України (далі ДПА) від 10.08.2005 року № 327, встановлено, що невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Наказом ДПА України від 27.05.08 № 355 затверджені Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації та проведенні перевірок платників податків, в яких зазначено, що невиїзна документальна перевірка проводиться у приміщенні органу ДПС на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), та документів, наданих платником податків або отриманих від контролюючих, правоохоронних та інших органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому законодавством порядку (п.2.4).

П. 2.3 вказаних методичних рекомендацій встановлено, що невиїзні документальні перевірки можуть проводитися посадовими особами органу ДПС з письмового дозволу керівника (заступника керівника) органу ДПС про проведення перевірки за наявності таких обставин:

- у разі надходження від платника податків на запит органу ДПС пояснень та документів, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки (в тому числі і з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків);

- у разі надходження до органу ДПС після проведення планової та позапланової виїзної перевірки платника податків щодо дотримання ним вимог податкового законодавства матеріалів перевірок інших суб'єктів господарювання з питань правових відносин з платником податків, що свідчать про порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС;

- у разі надходження до органу ДПС у встановленому порядку інформації та даних, що свідчать про окремі порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС; в інших випадках, передбачених законодавством.

Системний аналіз зазначених норм вказує на те, що невиїзні документальні перевірки проводяться податковим органом на підставі наданих платником податків не тільки декларацій, а й інших документів, оскільки проводити перевірку правильності та повноти нарахування та сплати податків можливо лише за наявності усіх необхідних документів. У такому випадку лише платник податків, тобто особа, яка проводила нарахування та сплату податків, може надати документи первинного бухгалтерського обліку у повному обсязі, без чого неможливо зробити обґрунтовані та правильні висновки.

Згідно Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом ДПА України № 266 від 18.04.2008 року, під час проведення документальної невиїзної перевірки працівники підрозділів оподаткування юридичних осіб мають право: одержувати від платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби; запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків; вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства (п. 4.2).

Згідно п. 4.9 Методичних рекомендацій працівник підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (постачальник), що не подає податкову звітність, та органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (отримувач), відповідно пункту 3 статті 11, пункту 3 статті 111 Закону № 509 звертаються в письмовій формі до таких платників ПДВ з метою одержання пояснення та їх документальні підтвердження щодо здійснення господарських операцій постачання товарів, послуг та правомірності формування податкового кредиту платником ПДВ (отримувачем).

Якщо платник ПДВ (постачальник) подає податкову звітність, орган ДПС діє відповідно до цих Методичних рекомендацій (після прийняття, обробки податкової звітності, передачі її на центральний рівень, автоматизованої перевірки розшифровок податкової звітності, отримання таких результатів проводиться перевірка такої звітності підрозділами органу ДПС) (п. 4.10.).

Якщо платник ПДВ (постачальник) не подає податкову звітність та пояснення (передбачені пунктом 4.2 Методичних рекомендацій) на звернення органу ДПС протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту платником ПДВ, працівник підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб: складає Акт про неподання податкової декларації з податку на додану вартість та готує матеріали для прийняття повідомлення-рішення відповідно до Наказу ДПА України № 253 від 21.06.2001 року (п.п. 4.11; 4.11.1).

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що в порушення зазначених норм, а також вимог ч.1 ст.13 Закону України № 509-ХІІ щодо вичерпного використання своїх прав в ході реалізації своїх повноважень, відповідачем будь-які первинні документи на підтвердження здійснення господарської діяльності у ПП не витребовувалися та відповідно і не вивчалися, що підтверджується спірною довідкою перевірки, з якої вбачається, що спірна перевірка проводилася взагалі без відома керівника та засновника ПП ОСОБА_1 (а.с. 24).

Крім цього, зі спірної довідки вбачається, що на підставі аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, перевіряючи прийшли до висновку про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності в силу відсутності у ПП технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Це на думку фахівців ОДПІ дало змогу поставити під сумнів факт здійснення суб’єктом господарювання задекларованого основного виду діяльності. Крім того, відповідачем в довідці робиться висновок про відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-яких видів діяльності, проведення операцій з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов’язання, здійснення операцій через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, відсутність реального товарного характеру операцій.

Також в акті працівники ДПС дійшли до висновку про те, що операції між ПП та контрагентами - постачальниками не підтверджуються, виходячи з відсутності майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, отже здійснені без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об’єкту оподаткування, несплати податків, чим порушено ст.ст. 203, 228 ЦК України щодо укладання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже згідно зі ст. 215 ЦК мають ознаки нікчемності.

Водночас з зазначеного акту вбачається, що наведені у ньому висновки фактично зроблені податковим органом лише на підставі акту про незнаходження позивача за місцезнаходженням юридичної особи, та податкових декларацій ПП з ПДВ за березень 2010 року, податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 року, розрахунку комунального податку за І квартал 2010 року, з урахуванням інформації з бази даних про невизнання декларації з ПДВ квітень 2010 року як податкової звітності, а також на підставі даних, зазначених у наявних в ОДПІ інформаційних базах. При цьому, судом встановлено, що документи бухгалтерського та податкового обліку на підтвердження господарських операцій у перевіряємий період у ПП не витребовувалися та відповідно не надавалися.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що висновки відповідача щодо нікчемності договорів, укладених між ПП та його контрагентами та щодо неможливості виконання позивачем цих договорів, зроблені без вивчення первинних документів та проведення відповідних перевірок контрагентів позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочини є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується сторонами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин, до яких віднесені вище зазначені договори є правомірними, якщо його недійсність не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду будь-яких доказів на підтвердження його висновків про нікчемність угод між позивачем та його контрагентами, про неможливість їх виконання сторонами та про їх безтоварність.

Згідно п.п. 2.3.4. п. 2.3 розділу 2 порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2010 року № 327 не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 цієї статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд вважає, що здійснюючи спірну перевірку та складаючи спірну довідку за результатами цієї перевірки, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття цього рішення, не добросовісно, без врахування права позивача на прийняття участі в здійсненні перевірки, у зв’язку з чим позов ПП в частині визнання протиправними дій ОДПІ щодо проведення спірної перевірки та складання довідки від 29.07.2010 року №2746/15-02/36860289 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Посилання ОДПІ в спірній довідці на неможливість витребування у ПП будь-яких первинних документів на підтвердження здійснених ним господарських операцій у зв’язку з незнаходженням позивача за місцем реєстрації суд вважає безпідставними, оскільки ці доводи спростовуються наявними в матеріалах справи поштовим повідомленням та листом ОДПІ від 25.08.2010 року, які були отримані позивачем за юридичною адресою (а.с. 7, 23), і в ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів того, що ОДПІ перевіряла місце знаходження ПП. Крім цього, відповідачем не було надано суду доказів щодо неможливості повідомити ПП про проведення перевірки та витребувати необхідні для перевірки первинні документи. При цьому суд враховує, що наявні в матеріалах справи документи податкової звітності містять засоби зв’язку, які фактично відповідач і не намагався використати.

Крім цього, згідно п.п. 4.1.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками.

Згідно Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України - податкова звітність це сукупність документів, що подаються платниками податків до органів державної податкової служби у строки, встановлені законодавством, на підставі яких здійснюються нарахування та/або сплата податків, зборів (обов'язкових платежів) (п.2). Згідно з п 4.5 Методичних рекомендацій якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація, а саме:

1) у ній не зазначено обов'язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються;

2) її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється);

3) не скріплено печаткою платника податків;

4) відсутні обов'язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності;

5) неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті);

6) наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання;

7) подана ксерокопія звітних документів;

8) звітність з податку на додану вартість, подана неплатником ПДВ.

У таких випадках працівники структурного підрозділу ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності, в усній формі попереджають платника податків про виявлені недоліки і право невизнання органом ДПС такої податкової звітності відповідно до норм Закону № 2181.

Якщо платник податків наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється та разом зі службовою запискою передається до галузевого підрозділу для подальшого зберігання у звітній частині особової справи платника податків. На примірнику, що залишається у платника податків, проставляється штамп "ОТРИМАНО, попереджено про можливість невизнання".

Структурним підрозділом ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності у триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання), надсилається платнику податків повідомлення про невизнання ОДПС податкової звітності як податкової декларації із зазначенням підстав неприйняття та пропозицією надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином.

В судовому засіданні було встановлено, що позивачем направлялися до ОДПІ податкові декларації з ПДВ за травень 2010 року, червень 2010 року та липень 2010 року, і були отримані відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями зазначених декларацій з додатками (а.с. 8-22).

Зазначені декларації не були прийняті ОДПІ як податкова звітність, що підтверджується листом ОДПІ від 25.08.2010 року. При цьому ці декларації не були прийняті відповідачем з підстав, не передбачених зазначеними вище нормами (а.с. 23).

Таким чином судом встановлено, що відповідачем без законних підстав не були прийняті подані позивачем податкові декларації з ПДВ за травень 2010 року, червень 2010 року та липень 2010 року, їх показники не були внесені до електронної бази даних звітності, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.

З зазначених підстав суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо зобов’язання ОДПІ прийняти ці декларації та вважає необхідним задовольнити ці вимоги в повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України „Про державну податкову службу”, Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ЦК України, Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року, Методичними рекомендаціями щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, Методичними рекомендаціями щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом ДПА України № 266 від 18.04.2008 року, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 159-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

          Адміністративний позов Приватного підприємства «Лінк Б»задовольнити.                                                  Визнати протиправними дії Білгород-Дністровської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області щодо проведення документальної невиїзної перевірки та складання довідки №2746/15-02/36860289 від 29.07.2010 року.

Зобов’язати Білгород-Дністровську об’єднану державну податкову інспекцію Одеської області прийняти, як податкову звітність, декларації з податку на додану вартість Приватного підприємства «Лінк Б» за травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

20 грудня 2010 року