Постанова № 13314971, 21.12.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 10433/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2010 року                                                                                                     м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Мірзи О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АЙС –ВІК»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про зобов’язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙС –ВІК»(надалі по тексту –Позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси (надалі по тексту –Відповідач), в якому просить суд визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси по проведенню 03.08.2010р. документальної невиїзної перевірки ТОВ «АЙС –ВІК», визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси по складанню довідки від 03.08.2010р. № 1903/15-217 про результати перевірки ТОВ «АЙС –ВІК», зобов’язати Державну податкову інспекції у Малиновському районі м. Одеси надати ТОВ «АЙС –ВІК» письмове спростування висновків, наведених у довідці від 03.08.2010р. № 1903/15-217 про результати перевірки ТОВ «АЙС –ВІК».

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі посилаючись на те, що Відповідачем при складанні Довідки та проведення перевірки було порушено норми чинного законодавства.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив зазначивши що Відповідач при проведенні перевірки Позивача діяв виключно в межах своєї компетенції.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

03.08.2010р. Відповідачем складено довідку № 1903/15-217 (а.с.27-30) про неможливість проведення перевірки Позивача з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, яким формовано податковий кредит в березні, квітні, травні, червні 2010р.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(далі по тексту - Закон №509), зазначено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі) своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами (далі - платники податків).

Відповідно до п. 1.1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327 передбачено, що невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Пунктом 2 вказаного Порядку встановлено, що за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається акт, який має чотири частини: вступну, загальні положення, описову частину та висновок.

Вступна частина акта невиїзної документальної перевірки повинна містити такі дані: підстави для проведення перевірки відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та інших законодавчих актів; дата та номер направлення на виїзну планову чи позапланову перевірку, назва органу державної податкової служби, який його виписав. Дати та номери наказів керівника органу державної податкової служби на проведення позапланової перевірки, продовження термінів проведення перевірки. Якщо виїзна позапланова перевірка у відповідних випадках здійснюється на підставі рішення суду, зазначається назва суду, який прийняв відповідне рішення щодо здійснення виїзної позапланової перевірки, його номер та дата, термін проведення перевірки.

Судом встановлено, що в порушення вищевикладених норм, Відповідачем не було складено жодного акту, яким було б встановлене порушення податкового законодавства.

Законодавством чітко передбачений порядок проведення невиїзної перевірки, а саме, згідно п. 3.1 Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 18.08.2005р. №350 передбачено, що підрозділи, що здійснюють адміністрування податку на додану вартість (далі - підрозділи адміністрування ПДВ), протягом 30 днів, наступних за днем надходження податкової декларації до податкового органу, проводять документальну невиїзну перевірку.

Враховуючи вищевикладені норми, вбачається, що податковий орган вправі приступити до проведення документальної невиїзної перевірки декларації з ПДВ (і лише декларації) тільки на протязі 30 днів з моменту надходження податкової декларації до податкового органу і лише тільки по одній декларації.

В порушення викладеного, Відповідач в довідці від 03.08.2010р. робить висновки щодо податкових зобов'язань позивача з ПДВ за березень-квітень 2010р., строки перевірки яких вже сплинули.

З матеріалів перевірок контрагентів Позивача вбачається, що у довідці податкового органу вказано, що угоди, укладені Позивачем з контрагентами не мають реального товарного характеру згідно з частинами 1, 5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України та угоди з платниками мають ознаки нікчемності.

У відповідності до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Положеннями ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509 не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

Суд погоджується з Позивачем, що, підстави та повноваження у Відповідача робити висновок про те, що правочин між Позивачем та його контрагентами порушує публічний порядок, спрямований на порушення конституційних прав держави - відсутні.

Порядок дій органів ДПС при визнанні нікчемності правочинів регламентується та роз'яснюється наказами ДПА України від 22.02.08 року № 106 «Про організацію роботи юридичних підрозділів в органах державної податкової служби»та наказом від 18.04.08р. № 266 «Про організацію взаємодії органів держаної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів»(надалі по тексту наказ ДПА України № 266), Методичними рекомендаціями органів державної податкової служби по ;:;лінуванню схем ухилення від оподаткування та формуванню доказової бази у справах про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами, доведеними до регіональних ДПА Листом від 03.02.09р. № 2010/7/10-1017/256.

Метою застосування вищезазначених Методичних рекомендацій є формування належної доказової бази у справах про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними правочинами, як засіб протидії застосуванню схем ухилення від оподаткування недобросовісними платниками, а також необхідність дослідження документообігу (аналіз усіх документів, де відображаються господарські операції), форм здійснення розрахунків, товарного потоку (дослідження фактичного руху товарів від товаровиробника по ланцюгу постачання до кінцевого споживача) для виявлення ознак нікчемності правочину.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 № 166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації з ПДВ. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податками на додану вартість в розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Така ж сама правова позиція чітко викладена у листі № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року, як висновок у цьому листі зазначено, що ДПА зобов'язує голів ДПА в АР Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі забезпечити належний збір доказової бази для визнання нікчемними правочинів та припинити складання Довідок про начебто нікчемність правочинів, ґрунтуючись виключно на даних Автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Крім того, згідно п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 925/11205, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - Довідка. Так, відповідно до вказаного Порядку, Довідка є службовим документом, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

При цьому, у тому ж п.1.3 зазначено, що у разі виявлення порушень податковим органом в рамках невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання складається саме акт.

Складання Довідки по окремим питанням, якою можливо фіксування виявленого порушення, можливо лише за умови проведення планової невиїзної перевірки. Так, відповідно до п.1.4 Порядку «Довідка з окремих питань є службовим документом, який складається за рішенням керівника перевірки в ході проведення планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені (не виявлені) порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання з окремих питань плану перевірки.

Однак з представлених матеріалів не вбачається факту проведення Відповідачем планової документальної перевірки, який міг би слугувати підставою для складання Довідки з окремих питань.

Крім того, відповідно до п. 4 Наказу №327, підписання акта виїзної планової чи позапланової перевірок посадовими особами суб'єкта господарювання та посадовими особами органу Державної податкової служби, які здійснювали перевірку, здійснюється за місцезнаходженням платника податків, а у разі здійснення невиїзних документальних перевірок, - у приміщенні органу Державної податкової служби, куди посадові особи суб'єкта господарювання письмово запрошуються для підписання акта до закінчення строку, передбаченого у пункті 4.2 цього розділу.

Судом встановлено, що в порушення викладеного, посадові особи TOB «АЙС-ВІК»не були письмово запрошені до органу ДПС для підписання акту перевірки. Про існування довідки підприємство дізналося від контрагентів, перевірки яких було розпочато на її підставі.

Суд погоджується з твердженнями представника Позивача, що дії Відповідача негативно впливають на господарську діяльність підприємства, оскільки відповідач тим самим поширює інформацію про те, що діяльність підприємства є тіньовою та фіктивною, направляють в адресу контрагентів запити про необхідність проведення зустрічних перевірок, що приводить до негативного впливу на коло контрагентів підприємства, фактично відштовхуючи їх від договірних відносин з підприємством. Контрагенти потребують підтвердження або спростування розповсюдженої інформації, що підтверджує акт перевірки ПП БК «Бастіон»від 21.08.2010р. № 4260-23-43-23862922 (а.с.14-17).

Відповідно до статті 67 Конституції України кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд вважає, що Відповідачем не надано доказів правомірності складеної довідки по результатам перевірки Позивача та не доведено суду, в той час як положеннями ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд також вважає за необхідне на підставі положень ч.2,3 ст.162 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

                                         П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АЙС –ВІК»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси по проведенню 03.08.2010р. документальної невиїзної перевірки ТОВ «АЙС – ВІК».

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси по складанню довідки від 03.08.2010р. № 1903/15-217 про результати перевірки ТОВ «АЙС – ВІК».

Зобов’язати Державну податкову інспекції у Малиновському районі м. Одеси надати ТОВ «АЙС – ВІК» письмове спростування висновків, наведених у довідці від 03.08.2010р. № 1903/15-217 про результати перевірки ТОВ «АЙС – ВІК».

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

                    Суддя                                                             С.О. Cтефанов

21 грудня 2010 року