Постанова № 13314611, 01.12.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2010 р. № 2а-3248/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря - Фейдаш Х.М.,

за участю представників позивача Навроцького А.І., Кузана Р.І., представника відповідача Кармелюка Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом

ТзОВ "Торгово-промислова компанія "Аякс"

до Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова

пропро визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 28.12.2009р. №0003542300/0/28901 та №0003532300/0/28900, - ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ?Торгово-промислової компанії ?Аякс? (далі-Товариство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львові (далі-ДПІ), в якому просить визнати повністю нечинними податкові повідомлення-рішення від 28.12.2009р. №0003542300/0/28901 та №0003532300/0/28900. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що податковий орган за наслідком проведеної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.10.2007р. по 30.06.2009р. безпідставно прийшов до висновку про порушення вимог, зокрема, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України ?Про податок на додану вартість? №168 від 03.04.1997 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №168), що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 202 818,00 грн. та п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України ?Про оподаткування прибутку підприємств? від 28.12.1994 року №334 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №334) в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 253522,00 грн., оскільки Товариство без жодних порушень здійснювало господарську діяльність (придбавало та реалізовувало придбаний товар отримуючи прибуток), що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у заперечення та вважав висновки викладені в Акті перевірки від 15.12.2009р. №2256/301/23-1/333588943 обґрунтованими, а оспорювані податкові повідомлення-рішення правомірні. Зазначив, що оскільки контрагент Товариства ТзОВ ?Салері? ухвалою суду від 11.04.2008р. за ст.52 Закону України ?Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом? порушено провадження у справі, а постановою Господарського суду від 13.05.2008р. останнє визнано банкрутом, декларувало нульові показники по податку на додану вартість та податку на прибуток, що свідчить про безпідставне формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема, і Товариства з метою мінімізації податкових зобовязань та ухилення від оподаткування. Просив відмовити в задоволенні позову.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю ?Торгово-промислової компанії ?Аякс? зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради від 21.01.2005р. №14151050001002887, Свідоцтво Серії А00 №761795, взято на податковий облік 24.02.2005р. за №449/2005, станом на 15.12.09р. перебувало на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м.Львова. У період, що перевірявся, Товариство було платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Судом встановлено, що на підставі направлення працівниками податкового органу було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.07р. по 30.06.09р., про що 15.12.2009р. складено Акт №2265/301/23-1/33358943 в якому зазначено, зокрема, про порушення вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334: занижено податок на прибуток за 4 кв. 2007 року на суму 253 522,00 грн. та встановлено порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168: занижено податок на додану вартість всього у сумі 202818,00 грн., в т. ч. за жовтень 2007 року на суму 97102,00 грн., за листопад 2007 року на суму 105716,00грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.12.2009р. №0003542300/0/28901, яким визначено Товариству суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 304227,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 202 818,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 101 409,00 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.12.2009р. №0003532300/0/28900, яким визначено Товариству суму податкового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 380 283,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 253 522,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 126 761,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Як вбачається з Акту перевірки та матеріалів справи, між ТзОВ ?Салері? (Постачальник) з Товариством з обмеженою відповідальністю ?Торгово-промислова компанія ?Аякс? (Покупець) 03.09.2007р. укладено господарський договір поставки №03/09.2, предметом якого була передача (поставка) у зумовлені строки (строк) Постачальником другій стороні Покупцеві товар (товари), та зобовязання Покупця прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову винагороду: вироби з найменуванням визначені родовими ознаками, зазначені у прейскурантах Постачальника.

Поставка товарів згідно п.2.1 Договору здійснюється на умовах ФРАНКО ЗАВОД, місце поставки - склад постачальника - м.Київ вул.Червоноткацька, 88, корпус 20.

Згідно п.2.2 Договору сторони вправі на протязі дії цього договору змінювати базис поставки конкретної партії товару, що постачається Постачальником за цим договором, на базис ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО. Покупець у заявці на поставку партії на умовах, відмінних від базису поставки, визначеного в п.2.1, вказує базис поставки СРТ відповідно до ІНКОТЕРМС 2000, та назву місця призначення поставки. В разі згоди Постачальника поставити товар на умовах базису поставки СРТ, останній надає підтвердження заявки Покупця.

На виконання п.2.2 Договору, Товариство (Покупець) подало ТзОВ ?Салері? заявку на купівлю поліграфічних матеріалів №1 від 30.09.2007р. та №2 від 31.10.2007р., які погоджені з останнім та в яких в графі ?Додаткові умови? вказано, що закупка товару проходить на умовах доставки до складу Замовника, який знаходиться за адресою м.Львів, вул. Промислова,45.

Як зазначено в Акті перевірки, перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.10.07р. по 30.06.09р. встановлено їх завищення в 4 кв. 2007 року на суму - 1 014089,00 грн. та встановлено завищення податкового кредиту у сумі 202 818,00 грн. в т.ч. за жовтень 2007 року на суму -97102,00 грн., за листопад 2007 року на суму -105716,00 грн.: згідно даних баз ЦБД ДПА України ТзОВ ?Салері?»зареєстровано 24.01.2007р., взято на податковий облік 25.01.2007р. та знято з обліку за 11.04.2008р., діяльність згідно поданої податкової звітності здійснювалась лише один рік, підприємство перебуває у стадії банкрутства ?як відсутній боржник?, наявність у додатках 5 Декларації з ПДВ за період діяльності ТзОВ ?Салері?? інших підприємств з ознаками фіктивності: в період здійснення операцій з даним контрагентом декларували нульові показники по податку на додану вартість та податку на прибуток, що свідчить про те, що дане підприємство безпідставно формувало податковий кредит та валові витрати іншим субєктам господарювання з метою мінімізації податкових зобовязань та ухилення від оподаткування. Відсутнє підтвердження фактичного одержання товару Товариством від ТзОВ ?Салері?, правочин між ними здійснений не з метою, яка випливає з його змісту, а з метою несплати відповідних сум податків, в даному випадку завищення валових витрат та податкового кредиту.

Проте з такими висновками податкового органу суд не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334 до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як зазначено в Акті перевірки, основним видом діяльності Товариства є оптова торгівля та поліграфічна діяльність, станом на 01.10.2007р. у Товаристві працювало 12 осіб. У період що перевірявся Товариство орендувало приміщення загальною площею 185 м кв. У 4 кв. 2007 року Товариство сплатило до бюджету податок на прибуток на суму 39054,00 грн. та податок на додану вартість на суму 47228,00 грн.

Як зазначено в Акті перевірки та Додатку 4 до Акта перевірки, контролюючим органом аналізувались показники у поданих Деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств з 01.10.07р. по 30.06.09р. та були досліджені реєстри одержаних податкових накладних, одержані податкові накладні, вантажно-митні декларації, оборотно-сальдові відомості, обороти по рахунку 64.1.5 "Розрахунки по ПДВ", обороти по рахунку 20 "Виробничі запаси", 28 "Товари", 31 "Рахунки в банках", 33 "Інші кошти", 37 "Розрахунки з різними дебіторами",63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", договори, банківські виписки, видаткові касові ордери, Касову книгу тощо, які були відповідно відображені Товариством при визначенні валових витрат та податкового кредиту.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні письмових доказів: 178 договорів поставки та договорів купівлі-продажу поліграфічних матеріалів укладених Товариством у 2007 році з його контрагентами; видаткових накладних Товариства на одержання товару; довіреностей на одержання товару виданих контрагентами Товариства, які зазначені у видаткових накладних; аналітичних карток за період з 01.10.2007р. по 30.11.2007р. по поставках від ТзОВ ?Салері? щодо аналізу накладних на прихід та накладних на відпуск по рахунках, - придбана у ТзОВ ?Салері? поліграфічна продукція, яка згідно заявок на купівлю поліграфічних матеріалів №1 від 30.09.2007р. та №2 від 31.10.2007р. що складені на виконання п.2.2 Договору №03/09.2, поставлена на склад Товариства, який знаходився за адресою м.Львів, вул. Промислова,45 та була згодом відпущена контрагентам Товариства. Від даних господарських операцій Товариством отримано прибуток.

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної віддається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно п.п. 7.5.1 п.7.5, ст.7 Закону №168 - датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як зазначено в Постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 18.04.2006р. до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст.5 Закону України ?Про оподаткування прибутку підприємств?. При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України ?Про податок на додану вартість? не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обовязок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Частиною 4 ст. 91 ЦКУ передбачено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до статті 18 Закону України ?Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб підприємців?, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент здійснення господарських операцій у жовтні-листопаді 2007 року ТзОВ ?Салері? було зареєстрований у встановленому законом порядку і не було виключено з державного реєстру підприємств і організацій України. Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій від 02.09.2010р. стан юридичної особи ТзОВ ?Салері? - порушено справу про банкрутство.

Окрім того, ДПІ не представлено суду доказів, що на момент вчинення господарських операцій ТзОВ ?Салері? було позбавлене права виписувати податкові накладні.

Товар, який був предметом купівлі-продажу не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави. Системний аналіз наведених норм свідчить про існування презумпції правомірності правочину укладеного між сторонами, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом.

Згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, одна із сторін договору не може нести відповідальність за діяльність свого контрагента, в тому числі за несплату податків та обовязкових платежів до держбюджету.

Даючи правову оцінку вищезгаданим письмовим документам, суд прийшов до висновку, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети Товариства, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні вищезгаданих операцій.

Суд приймає до уваги пояснення представників позивача щодо наявності розумних економічних причин купівлі-продажу поліграфічної продукції та приходить до переконання, що укладення Договору №03/09.2 від 03.09.2007р. було виправданим, оскільки працюючи в даному сегменті ринку з 2005 року Товариство проводило господарські операції у спірний період 2007 року зі своїми контрагентами, які повязані з господарською діяльністю, економічною доцільністю їх проведення і як наслідок отримання прибутку для Товариства.

Судом враховано, що відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України, обовязок органів державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А у відповідності до вимог п.1 ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Суд вважає, що посадові особи ДПІ у акті перевірки та представник ДПІ в судовому засіданні не навели будь-яких доказів та обґрунтувань правомірності донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість, а тому і відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі пп. 17.1.3 Закону №2181.

У відповідності до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на законі, підтвердженні матеріалами справи, доведені у судовому засіданні і підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст.94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ?Торгово-промислової компанії ?Аякс? 3,40 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0003542300/0/28901 від 28.12.2009р.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0003532300/0/28900 від 28.12.2009р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ?Торгово-промислової компанії ?Аякс? 3,40 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 08.12.2010 року.

Суддя Шинкар Т.І.