Постанова № 13314438, 06.12.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2010 р. № 2а-5061/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карпяк О.О.

при секретарі судового засідання Денькович Л.І.

за участю представників сторін:

від позивача Козій О.Б., Порошин В.В.

від відповідача Соляр В.І., Клюфас О.Ф., Мазан О.І., Базарник Б.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом

ТОВ "Торгово-промислова компанія"

до Державна податкова інспекція у м.Львові

пропро скасування рішення , в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово промислова компанія»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Львові про скасування рішень про накладення штрафних (фінансових) санкцій№0000252201/0/4838 від 15.03.2010 року (№0000252201/1/6405 від 06.04.2010 року, №0000252201/2/10788 від 10.06.2010 року) та №0000322201/1/6406 від 06.04.2010 року.

Ухвалою від 11.06.2010 року відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, всупереч вимогам ст. 250 ГК України неправомірно, з пропуском граничних строків та перевищенням встановленого строку застосовані адміністративно господарські санкції у вигляді пені в сумі 1359236,41 грн. Позивачем не оскаржується встановлення податковим органом факту порушення ними вимог ст. 1,2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просять позов задоволити.

Позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на позов від 28.07.2010 року №14432/10-010/563, додаткових поясненнях (том 1 а.с.143), додаткових поясненнях від 18.11.2010 року №10-0 (том 2, а.с.138-139). Відповідач стверджує про те, що п.п.15.1.1 п.15.1 п. 15 Закону України №2181-111 від 21.12.2000р. податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Преамбулою даного Закону передбачено, що цей Закон є спеціальним законом питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження органів стягнення. Відповідач вважає, що згідно п.4 ч.1 ст.4 ГК України від 16.01.2003 року, не є предметом регулювання цього кодексу фінансові відносини за участі субєктів господарювання, що виникають в процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів. Тому відповідач вважає, що застосування штрафної санкції не є предметом регулювання ГК України. Відповідач вказує, що листи банку не могли служити підставою для нарахування пені, не було підстав для проведення позапланової перевірки. Відповідач стверджує, що штрафні санкції застосовані до позивача не є адміністративно господарською санкцією у розумінні норм ГК України, а тому відсутні підстави щодо застосування до спірних правовідносин строків, встановлених ст. 250 ГК України.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, наведених у письмових запереченнях, просять відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 07 грудня 2010 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, безпосередньо та обєктивно дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, давши їм оцінку, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у м. Львові проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Торгово промислова компанія»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт від 01.03.2010 року №94/23-2/13816938 (далі акт).

На підставі акта перевірки податковим органом винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.03.2010 року №0000252201/0/4838,

Позивач, в порядку адміністративного оскарження рішень податкового органу зверталось зі скаргами до ДПІ в м. Львові, ДПА у Львівській області, які були відхилені та за результатами розгляду яких податковим органом прийнято рішення від 06.04.2010 року №0000322201/1/6406, від 06.04.2010 року №0000262201/1/6405, 10.06.2010 року №0000252201/2/10788.

Відповідно до рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.03.2010 року №0000252201/0/4838 на підставі п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»позивачу нараховано 1375863,50 грн. штрафних санкцій за порушення статей 1,2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.04.2010 року №0000322201/1/6406 на підставі п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»позивачу нараховано 1303,52 грн. штрафних санкцій за порушення статей 1,2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Як вбачається з акта перевірки та розрахунку штрафних санкцій, податковим органом встановлено порушення позивачем норм ст. 1,2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»розрахунків по контрактах: ЕК-04/07 від 06.08.2007 року (по ВМД 7610 від 18.09.2008 року, №8168 від 26.09.2008 року, №129429 від 08.10.2008 року, 129430 від 08.10.2008 року, №9584 від 17.10.2008 року, №9959 від 23.10.2008 року, №10256 від 29.10.2008 року, №10656 від 05.11.2008 року, №11032 від 13.11.2008 року, №13322 від 25.12.2008 року), ЕК-11/06 від 22.09.2006 року, ЕК-03/06 від 10.01.2006 року, Контракту №27975 FI/UA від 06.09.2007 року.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»регулює порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті.

Згідно ч.1 ст.3 ГК України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У відповідності до ч.6 цієї ж статті, під організаційно-господарськими відносинами (різновид господарських відносин) у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Як передбачено ч.1 ст.238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, в даному випадку, позивачем було порушено правила здійснення господарської діяльності в сфері розрахунків в іноземній валюті.

Як наслідком такого порушення ст.239 ГК України передбачено застосування до суб'єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій, зокрема адміністративно-господарського штрафу.

У відповідності до ч.2 ст.238 цього Кодексу, види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Враховуючи те, що Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»не містить спеціальної норми з приводу строків застосування штрафу за згадані правопорушення, суд, в даному випадку, керується загальною нормою ст.250 ГК України «Строки застосування адміністративно-господарських санкцій».

У відповідності до даної статті, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган дізнався про порушення позивачем Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме:

- 08.04.2009 року по контрактах ЕК-11/05 від 02.08.2005 року (по ВМД, оформлених 26.09.2008 року), ЕК-03/06 від 10.01.2006 року (по ВМД, оформлених 04.09.2008 року), ЕК-04/07 від 06.08.2007 року (по ВМД, оформлених 18.09.2008 року, 26.09.2008 року) згідно листа Західного корпоративного центру АТ «УкрСиббанк» (лист №2088/137-06-1 від 03.04.2009 року);

- 08.05.2009 року по контрактах ЕК-11/05 від 02.08.2005 року (по ВМД, оформлених 30.10.2008 року), ЕК-04/07 від 06.08.2007 року (по ВМД, оформлених 08.10.2008 року, 17.10.2008 року, 23.10.2008 року, 29.10.2008 року), ЕК-04/07 згідно листа Західного корпоративного центру АТ «УкрСиббанк» (лист №2694/137-06-1 від 06.05.2009 року);

- 09.06.2009 року по контракту ЕК-04/07 від 06.08.2007 року (по ВМД, оформлених 05.11.2008 року, 13.11.2008 року) згідно листа Західного корпоративного центру АТ «УкрСиббанк» (лист №3355/137-06-1 від 05.06.2009 року);

- 08.07.2009 року по контракту ЕК-04/07 від 06.08.2007 року (по ВМД, оформленій 25.12.2008 року) згідно листа Західного корпоративного центру АТ «УкрСиббанк» (лист №3831/137-06-1 від 03.07.2009 року).

Копії вказаних листів є в матеріалах справи з відмітками про отримання таких податковим органом (а.с126-129).

Таким чином, згаданим органом державної податкової служби адміністративно-господарські санкції були застосовані 15.03.2010 року - більше ніж після шести місяців з дня їх виявлення.

Посилання відповідача на те, що в нього не було правових підстав для проведення перевірки раніше та на те, що на строки застосування згаданих санкцій поширюються норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не можуть братись судом до уваги з наступних міркувань.

Як вбачається з положень ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року №2181-111 з наступними змінами та доповненнями, зазначені в ній строки стосуються саме податкових зобов'язань, а не пені в сфері розрахунків в іноземній валюті.

Стосовно тверджень податкового органу про порушення позивачем ст. 1,2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»по контракту ЕК-11/06 від 22.09.2006 року, то такі не підтверджені належними та допустимими доказами, ні в акті перевірки, а ні в розрахунку штрафних санкцій не вказано за яку поставу, від якого числа, по якій ВМД допущено позивачем вказане порушення. Дані обставини також не знайшли свого відображення у додатку до акту (том2 а.с. 67-71), де сума боргу 952,88 Євро зазначена як сальдо без зазначення контракту та ВМД, терміну виникнення боргу. Позивач заперечує вказані твердження податкового органу з підстав невірного зазначення ними контракту, по якому виник борг, а саме ЕК-09/04 від 03.12.2004 року з нерезидентом ТОО «Baumarkt»по ВМД №016235 від 28.11.2006 року. Відповідачем не доведено та не обґрунтовано правомірність застосування пені за порушення позивачем порядку розрахунків з контрагентами по контракту ЕК-11/06 від 22.09.2006 року.

У відповідності до вимог п.10 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони своєчасно, тобто протягом розумного строку. В даному ж випадку, органом державної податкової служби порушено законодавчо визначені строки застосування адміністративно-господарської санкції, а законодавцем не ставиться в залежність наявність чи відсутність підстав для проведення перевірки із згаданими строками застосування цих санкцій.

З огляду на викладене, позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі слід присудити на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 7-14, 71, 86, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задоволити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати рішення про накладення штрафних (фінансових) санкцій, винесені ДПІ в м. Львові №0000252201/0/4838 від 15.03.2010 року (№0000252201/1/6405 від 06.04.2010 року, №0000252201/2/10788 від 10.06.2010 року) та №0000322201/1/6406 від 06.04.2010 року.

3.Стягнути з Державного Бюджету України на корись Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово промислова компанія»(адреса: м. Львів, вул. Литвиненка, 3, код ЄДРПОУ 13816938) 3 (три) гривні 40 копійок судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України:

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна