Постанова № 13311029, 17.11.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2010 р.Справа № 2-а-80/10/2170 Категорія:2.11.1Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі – Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Південний електромашинобудівний завод» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 липня 2010 року по справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Південний електромашинобудівний завод» до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області про скасування податкових повідомлень-рішень, –

          ВСТАНОВИЛА:

У січні 2010 року позивач, відкрите акціонерне товариство «Південний електромашинобудівний завод», звернувся до суду з адміністративним позов до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області (далі ДПІ у м. Нова Каховка) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0006672301/0, № 0006672301/1, № 0006672301/2, № 0006672301/3, якими визначено податкове зобов'язання з податоку на додану вартість в сумі 5832871 грн. та застосований штраф у розмірі 2916435 грн. з посиланням на порушення пп. 7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався не те, що підставою для донарахування податкових зобов'язань стали висновки виїзної планової перевірки ВАТ "Південний електромашинобудівний завод", яку провели фахівці ДПІ у м. Нова Каховка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.07 по 31.12.08 р.р. (акт від 05.06.09 року №573/230-00213196). Такі висновки відповідача позивач вважав протиправними, у зв’язку з чим звернувся до податкового органу зі скаргами на податкове повідомлення-рішення, проте скарги залишені без задоволення. Зазначене стало підставою для прийняття ДПІ у м. Нова Каховка похідних податкових повідомлень-рішень №0006672301/1 від 07.08.09р., №0006672301/2 від 14.10.09 р., № 0006672301/3 від 22.12.09 р., які не змінили розмір податкових зобов'язань та штрафних санкцій.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16.07. 2010 року в задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства «Південний електромашинобудівний завод» було відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду товариство подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що при винесенні рішення неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також рішення першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Нова Каховка при проведенні перевірки виявлено завищення податкового кредиту у сумі 5832871,45 грн. за червень 2008 року. В Акті перевірки від 05.06.09 року №573/230-00213196 зафіксовано, що перевіркою відображених у рядку 10.1 Декларації з податку на додану вартість "придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які: підлягають оподаткуванню за ставкою 20 % та нульовою ставкою" показників за період з 01.07.2007 по 31.12.2008 р. у загальній сумі 6 447 132 грн. встановлено, що позивач на підставі договорів міни: №4028/9048/08 від 02.06.2008 р. на суму 7307031,05 грн., №4028/9049/08 від 06.06.2008 р. на суму 7644491,23 грн., №4028/9052/08 від 12.06.2008 р. на суму 6650789,05 грн., №4028/9053/08 від 18.06.2008 р. на суму 6752990,66 грн., №4028/9054/08 від 23.06.2008 р. на суму 6641926,69 грн. згідно із специфікаціями передав у власність ТОВ "Компанія Український бізнес" (м. Київ) товарно-матеріальні цінності (сталь куткова, круг, сталь листова, швелер, прокат арматурний, квадрат, електродвигуни) на загальну суму 34 997 228,70 грн., в тому числі ПДВ- 5832871,45 грн. За цими договорами міни регулюються правові відносини між сторонами, що виникають з приводу взаємного безгрошового обміну на еквівалентній основі товарів, належних на праві власності ВАТ "Південелектромаш" (сторона-1) на товари, належні на праві власності ТОВ "Компанія Український бізнес" (сторона-2) або на вексель, де вексель не розрахунковий документ, а самостійний цінний папір - предмет міни. На виконання умов договору "сторона-1" передає "стороні-2" товари, а "сторона-2" згідно актів приймання-передачі векселів від 26.06.08 передає "стороні-1" прості векселі, емітентом яких є третя особа, по загальній продажній вартості на суму 34 997 228,70 грн., номінальна вартість яких 29 164 357,27 грн. Векселедавець - ТОВ "Торгенерго", м. Донецьк. Платіж повинен бути здійснений за наказом ТОВ "Компанія Український бізнес", ПП "Донавтобізнес" до 26.05.2012 р. На передані векселі ТОВ "Компанія Український бізнес" виписало податкові накладні, які відображено у податковому обліку платника та включено до податкового кредиту позивача: податкова накладна від 26.06.2008 р. № 8 на простий вексель серія АА №1224655 на суму 7307031,05грн., у тому числі ПДВ 1217838,51 грн., податкова накладна від 26.06.2008 р. №9 на простий вексель серія АА №1224656 на суму 7644491,23 грн., у тому числі ПДВ 1274081,87 грн., податкова накладна від 26.06.2008 р. №10 на простий вексель серія АА №1224657 на суму 6650789,06грн., у тому числі ПДВ 1108464,84 грн., податкова накладна від 26.06.2008 р. №11 на простий вексель серія АА №1224658 на суму 6752990,68 грн., у тому числі ПДВ 1125498,45 грн., податкова накладна від 26.06.2008 р. №12 на простий вексель серія АА №1224659 на суму 6641926,70 грн., у тому числі ПДВ 1106987,78 грн., всього на суму 34 997 228,70 грн., у тому числі ПДВ 5 832 871,45 грн.

В акті перевірки також зазначено, що ТОВ "Торгенерго" та ПП "Донавтобізнес" ліквідовані, свідоцтва платників ПДВ анульовані 18.08.08 р. Згідно витягів з Єдиного державного реєстру стан цих підприємств "припинено". За висновком ДПІ, отримані позивачем векселі не змінюють суму податкового кредиту. Також в акті перевірки зазначено, що пред'явити векселя до платежу неможливо, тому ці векселя не задіяні в оподатковуваній операції поставки.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що згідно із п. 4.8 Закону України «Про податок на додану вартість» прості векселя, отримані позивачем, не змінили суму податкового кредиту позивача. Податок на додану вартість не додається до номіналу векселя, та відповідно не може формуватися податковий кредит у платника ПДВ, який отримує такий вексель за борговими зобов'язаннями за поставлену продукцію.

Проте колегія суддів вважає цей висновок суду першої інстанції помилковим і таким, що не відповідає вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України.

Так, предметом спору у справі що розглядається є право позивача на віднесення спірних сум до податкового кредиту, яке за своєю суттю відрізняється від права платника податків на отримання бюджетного відшкодування внаслідок віднесення вищевказаних сум до податкового кредиту.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, за змістом п. "д" ч. 5 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" векселі, відповідно до норм податкового та цивільного законодавства розглядаються, насамперед, як цінні папери.

При цьому колегія суддів вважає за необхідним зазначити наступне.

Згідно ч.3 ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" встановлено, що у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов’язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов’язання щодо платежу за векселем .

Відповідно до п.2 ч.5 ст.3 цього Закону вексель належить до боргових цінних паперів, тобто виконує функцію посвідчення відносин позики і передбачає обов’язок емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов’язання.

Отже, вексель одночасно є засобом розрахунку в комерційних операціях і способом посвідчення позикових відносин. При цьому він не замінює собою договір позики як такий. Крім того, вексель – цінний папір , тобто об’єкт права власності, який може бути предметом купівлі – продажу, обміну, дарування , виступаючи при цьому як товар.

Згідно із п. 1.6 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що товарами є матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. Зазначене правило поширюється на всі цінні папери, в тому числі і векселі. З огляду на це, в усіх операціях, крім операцій з випуску та погашення, векселі виступають як товар згідно з приписами податкового законодавства.

При цьому, господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг), є бартерною згідно з пунктом 1.19 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". За таких обставин в операціях з використанням векселів, раніше емітованих третіми особами, для погашення заборгованості за придбані платником податку товари чи послуги такі векселі виступають як товар, що передається в межах бартерних операцій. При цьому передача векселя (зокрема, в порядку індосаменту), раніше емітованого третьою особою, для компенсації вартості придбаних платником податку товарів чи послуг супроводжується переходом права власності на такий вексель. Відтак, розглядувана операція є поставкою товару згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість".

За змістом підпункту 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" не є об'єктом оподаткування, зокрема, операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів; обміну зазначених цінних паперів на інші цінні папери. Водночас інші операції з цінними паперами, зокрема видача (емісія) цінних паперів у рахунок компенсації вартості придбаних товарів чи послуг, обмін раніше виданих цінних паперів на інші товари (крім цінних паперів) чи послуги, не виключені зі складу об'єктів оподатковування податком на додану вартість. Зазначене стосується будь-яких цінних паперів, у тому числі векселів. Таким чином, висновки податкової інспекції про те, що операції міни мають бартерний характер, є правильними. Особливості оподаткування податком на додану вартість операцій з використанням векселів установлені пунктом 4.8 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість". Зазначений пункт регулює нарахування податку на додану вартість під час здійснення операцій з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів, випущених таким покупцем або третьою особою (далі за текстом пункту - векселі).

Відповідно до абзацу третього пункту 4.8 статті 4 зазначеного Закону для цілей оподаткування векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу. Зазначена норма податкового законодавства є переважною для застосування під час визначення правил оподаткування порівняно з нормами інших галузей законодавства, зокрема фінансового та банківського.

Отже, платник податку, який видав або передав за індосаментом вексель для компенсації вартості придбаних товарів чи послуг, отримує право на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованої на вартість отриманих товарів чи послуг.

В той же час слід ураховувати те, що для визначення підстав виникнення права платника податку на податковий кредит вирішальне значення має саме рух товарів та послуг, а не рух векселів, які обслуговують відповідні операції.

З матеріалів справи вбачається, що при укладенні та виконані договору міни №4028/9048/08 (а.с.70) сторони по вказаній угоді чітко визначили, що вексель є не розрахунковим документом, а самостійним цінним папером - предметом міни.

Проте з огляду на встановлене суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що оскільки прості векселя, отримані позивачем, не змінили суму податкового кредиту, то податок на додану вартість не додається до номіналу векселя, та відповідно не може формуватися податковий кредит у платника ПДВ, який отримує такий вексель за борговими зобов'язаннями за поставлену продукцію.

Судом першої інстанції встановлено, що бартерний характер операцій з використанням векселів для компенсації вартості придбаних товарів чи послуг не впливає на необхідність нарахування податкових зобов'язань особою, яка передає вексель, та податкового кредиту отримувачем векселя, оскільки пункт 4.8 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" не ставить у залежність незмінність податкових зобов'язань під час видачі (передачі) векселів від способу розрахунків. Пункт 4.8 статті 4 Закону є імперативною нормою, яка встановлює відсутність додаткових податкових зобов'язань для всіх випадків використання векселів платниками податку, в тому числі в межах бартерних операцій. Крім того, як випливає зі змісту пункту 3.1 статті 3 Закону, бартерні операції не є окремим самостійним об'єктом оподаткування, а тому нарахування податку на додану вартість під час здійснення таких операцій повинно здійснюватися залежно від того, чи оподатковується цим податком кожна окрема поставка товару, що відбувається в межах певної бартерної операції.

Однак, виходячи з цього, на бартерні операції повинні поширюватися ті самі правила оподаткування податком на додану вартість, що і на операції із застосуванням грошових розрахунків, за винятком спеціально визначених Законом України “Про податок на додану вартість” особливостей. Такі особливості встановлені пунктом 4.2 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідно до якого в усіх випадках при здійсненні бартерних операцій база оподаткування визначається не нижче рівня звичайних цін. Інших відмінностей податкового режиму бартерних операцій Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачено.

Посилання суду першої інстанції на відсутність правових підстав у позивача на віднесення спірних сум до податкового кредиту з посиланням на п.4.8 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” є помилковим, оскільки його застосування можливе в разі, коли платник податку здійснює операції з продажу товарів під забезпечення боргових зобов’язань покупця, надане такому платнику податків у формі векселя, що спростовується матеріалами справи.

Таким чином, виходячи з наведеного, здійснення бартерних операцій, у тому числі з використанням векселів, не повинно обмежувати право платника податку на одержання податкового кредиту у відповідних випадках.

Аналогічну правову позицію з приводу включення до податкового кредиту займає Вищий Адміністративний суд України, яка викладена у Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 15.04.2010 року.

Виникнення у платника податків права на віднесення спірних сум на податковий кредит, які не приймають участь у бюджетному відшкодуванні, у зв’язку з придбанням товарів чи послуг за операціями з використанням векселів, регулюється відповідними нормами, зокрема пунктами 7.4 – 7.6 статті 7 зазначеного Закону. Наведене стосується також і дати виникнення права платника податку на податковий кредит у разі вексельних розрахунків під час придбання товарів (послуг).

Зазначені обставини суд першої інстанції не враховував та помилково дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

З огляду на встановлене судом та враховуючи зазначене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що висновок податкової інспекції про заниження суми податкового кредиту на 5832871, 45 грн. у червні 2008 року є помилковим, а відповідні податкові повідомлення рішення відповідача підлягають скасуванню.

На спростування доводів відповідача про відсутність підстав для віднесення спірних сум до податкового кредиту у зв’язку з ліквідацією векселедавця та першого індосанта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про обіг векселів» у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов’язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов’язання щодо платежу за векселем.

Відповідно до вимог ст.ст.12,15 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, індосамент повинен бути безумовним. Будь-яка обмежуюча його умова вважається ненаписаною. Оскільки не обумовлено протилежне, індосант відповідає за акцепт і за платіж.

Статтею 77 цього Уніфікованого закону передбачено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Відповідно до ст. 47 Уніфікованого закону всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем. Держатель має право пред'явити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, при цьому необов'язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов'язалися. Таке саме право належить кожній особі, яка поставила свій підпис на векселі, після того як вона прийме його і здійснить платіж за ним. Пред'явлення позову до однієї із зобов'язаних осіб не перешкоджає пред'явленню позову до інших осіб, навіть якщо вони йдуть після особи, до якої пред'явлено позов.

Отже, погашення векселя можливе не тільки векселедавцем, а й іншою особою (попереднім індосантом цього векселя), а у разі обміну цих векселів позивачем на інші товари (шляхом індосаменту), держатель може використати своє право регресу проти всіх індосантів , в т.ч. і проти позивача у справі.

Отже, ліквідація векселедавця та першого індосанта не вплинула на права та обов’язки держателя векселя – позивача у справі, щодо відображення операцій міни (бартеру) в податковому обліку, у тому числі і на формування податкового кредиту.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи, неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також висновки суду не відповідають обставинам справи, тому, керуючись п. 3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою адміністративний позов слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п. 3, 4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Південний електромашинобудівний завод» – задовольнити, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 липня 2010 року у справі № 2-а-80/10/2170 – скасувати.

Ухвалити у справі № 2-а-80/10/2170 нову постанову, якою адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Південний електромашинобудівний завод» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області № 0006672301/0 від 23 червня 2009 року, № 0006672301/1 від 07 серпня 2009 року, № 0006672301/2 від 14 жовтня 2009 року, № 0006672301/3 від 22 грудня 2009 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення суду в повному обсязі – 18 листопада 2010 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян