Ухвала суду № 13311010, 20.10.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2010 р.Справа № 2-а-13677/09/1570 Категорія:2.11.1Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Крусян А.В.,

суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,

при секретарі Тимошенко В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «УМіТ»Відкритого акціонерного товариства «Одестрансбут»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

14.12.2009р. Дочірнє підприємство «УМіТ»Відкритого акціонерного товариства «Одестрансбут»звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.09.2009р. №0001691630/0, від 27.11.2009р. №0002181630/0/1, від 27.11.2009р. №0001691630/1 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.07.2010р позов задоволений, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 08.09.2009р. №0001691630/0, від 27.11.2009р. №0002181630/0/1, від 27.11.2009р. №0001691630/1 щодо нарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій.

          Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обгрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.09.2009р. відповідачем була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка позивача з питань правомірності формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) у деклараціях за червень 2009р.

За результатами перевірки був складений акт № 534/16-3/04776080/22 від 01.09.2009р. (арк.13-15), на підставі якого за порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»08.09.2009р. прийнято податкове повідомлення рішення №0001691630/0 щодо визначення позивачу податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 10139,90 грн., штрафних санкцій в сумі 4055,96 грн., а всього 14195,86 грн. (арк.18).

Після адміністративного оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення, податковим органом донараховано податку на додану вартість в розмірі 103845,30 грн. та штрафних санкцій в розмірі 1643,30 грн., про що винесені податкові повідомлення-рішення від 27.11.2009р. № 0002181630/0/1 (арк.16) та № 000169163/1 (арк.17).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову виходячи з наступного.

Згідно з п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.5.1 ст.7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, датою виникнення права позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Судом встановлено, що отриманні позивачем податкові накладні оформлені згідно з вимогами п.п.7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суми податку на додану вартість включені позивачем до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було би безпідставним та право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної - єдиного документа первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму податку на додану вартість, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 зазначеного закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отже, звернення до податкового органу із заявою-скаргою на постачальника являється правом, а не обов’язком покупця та якщо постачальник в наступних звітних періодах надасть оригінал податкової накладної, покупець, який не звернувся із заявою-скаргою може включити сплачений податок до складу податкового кредиту.

На підставі викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про додержання позивачем вимог пп. 7.5.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Таким чином, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції в порядку ст. 200 КАС України - залишенню без змін.

Керуючись, ст.ст.198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: