Ухвала суду № 13310956, 15.10.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2010 р.Справа № 2-а-10530/09/1570 Категорія: 3.3.9Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковлева Ю.В.

судді Запорожана Д.В.

судді Жука С.І.

при секретарі Святошенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Одеської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів та ОСОБА_5 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2010 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_5 до Одеської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів, третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання незаконними та скасування наказів № 77-к від 24 липня 2009 року, № 119-к від 27 жовтня 2009 року, поновлення ОСОБА_5 на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, матеріальної та моральної шкоди та витрат на правову допомогу,

встановила:

Позивач ОСОБА_5 17.08.2009 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів (в подальшому інспекція) та третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6, у якому просив суд постановити судове рішення про:

- визнання незаконним та скасування наказу першого заступника начальника Одеської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів № 77-к від 24.07.2009 року про звільнення з 24.07.2009 року ОСОБА_5 з посади заступника начальника Одеської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів;

- поновлення ОСОБА_5 на роботі в Одеській обласній державній інспекції з контролю якості лікарських засобів на посаді заступника начальника;

- стягнення з Одеської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів на користь ОСОБА_5 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 15 серпня 2009 року по день поновлення на роботі;

- стягнення з Одеської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів на користь ОСОБА_5 250000 грн. моральної шкоди.

Під час розгляду справи позивач і його представник неодноразово змінювали, доповнювали позовні вимоги, та просили окрім заявлених вимог визнати незаконним і скасувати наказ в.о. начальника інспекції № 119-к від 27.10.2009 року про внесення змін щодо дати звільнення позивача з 24.07.2009 року на 17.08.2009 року, поновити позивача ОСОБА_5 на роботі в інспекції на посаді заступника начальника - начальника відділу державного контролю у сфері обігу лікарських засобів та медичної продукції; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.07.2009 року, витрати на лікування в сумі 4796 грн. 80 коп., витрати на переїзд до іншого місця проживання в сумі 7000 грн., витрати на юридичну допомогу в сумі 50000 грн. та покласти на начальника Інспекції ОСОБА_6 обов'язок покрити шкоду, заподіяну ним Інспекції у зв'язку з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2010 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, була залучена ОСОБА_7, яка після звільнення позивача була призначена на його посаду.

В судовому засіданні 11.05.2010 року представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги ОСОБА_5 та просив їх задовольнити.

Справа була розглянута за відсутністю представника відповідача та третіх осіб.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2010 року адміністративний позов ОСОБА_5 був задоволений частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ першого заступника начальника Одеської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів № 77-к від 24 липня 2009 року про звільнення ОСОБА_5, заступника начальника Одеської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів за 24.07.2009 року у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі за станом здоров'я за п.2 ст.40 КЗпП України.

Визнано протиправним та скасовано наказ виконуючого обов'язки начальника - першого заступника начальника Одеської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів № 119-к від 27 жовтня 2009 року про внесення змін до пункту 1 наказу від 24.07.2009 року № 77-к «Про звільнення ОСОБА_5»щодо дати звільнення ОСОБА_5 з роботи з 17 серпня 2009 року у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі за станом здоров'я за п.2 ст.40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_5 на роботі на посаді заступника начальника Одеської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів - начальника відділу державного контролю у сфері обігу лікарських засобів та медичної продукції з 24.07.2009 року.

Стягнуто з Одеської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів (65044, м. Одеса, проспект Гагаріна,8, код ЄДРПОУ 36288078) на користь ОСОБА_5 (65009, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.08.2009 року по 11.05.2010 року в сумі 45798 (сорок п'ять тисяч сімсот дев'яносто вісім) гривень 29 копійок без утримання прибуткового податку й інших обов'язкових платежів.

Стягнуто з Одеської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів (65044, ч.Одеса, проспект Гагаріна,8, код ЄДРПОУ 36288078) на користь ОСОБА_5 (65009, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на відшкодування моральної шкоди 5000 (п'ять тисяч) гривень.

Стягнуто з Одеської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів (65044, м.Одеса, проспект Гагаріна,8, код ЄДРПОУ 36288078) на користь ОСОБА_5(65009, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) компенсацію витрат на правову допомогу в сумі 4039 (чотири тисячі тридцять дев'ять) гривень 40 копійок.

Відповідно до статті 237 КЗпП України покладено на начальника Одеської обласної державної Інспекції з контролю якості лікарських засобів Фесенка Василя Дмитровича (АДРЕСА_2,) обов'язок покрити шкоду, завдану Одеській обласній державній інспекції з контролю якості лікарських засобів (65044, м.Одеса, проспект Гагаріна,8, код ЄДРПОУ 36288078) у розмірі відшкодування позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 45798 (сорок п'ять тисяч сімсот дев'яносто вісім) гривень 29 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Також було допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_5 на роботі на посаді заступника начальника Одеської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів - начальника відділу державного контролю у сфері обігу лікарських засобів та медичної продукції з 24.07.2009 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 6088 (шість тисяч вісімдесят вісім ) гривень 79 копійок.

В апеляційній скарзі Одеська обласна державна інспекція з контролю якості лікарських засобів, посилаючись на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначену постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.05.2010 року скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, також просить скасувати означену постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.05.2010 року в частині розміру стягнутої на його користь моральної і матеріальної шкоди (крім витрат на правову допомогу) та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позову у повному обсязі.

В іншій частині вказану постанову суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції правильно встановлено, що позивач ОСОБА_5, відповідно до наказу Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів від 06.02.2009 року №17-к, працював на посаді заступника начальника Одеської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів з 09 лютого 2009 року (а.с.4 т.І). Раніше з 20.01.2003 року до 26.01.2009 року він працював на посаді начальника державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Одеській області, яку було ліквідовано. Відповідно до наказу Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів від 06.02.2009 року №18-к, позивачу було присвоєно 11 ранг державного службовця (а.с.5 т.І). Позивач є інвалідом 2 групи від загального захворювання, що підтверджено копією посвідчення (а.с.9 т.І).

Згідно з наказом першого заступника начальника Одеської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Фесенка В.Д. № 77-к від 24.07.2009 року, позивач був звільнений з посади заступника начальника Одеської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів з 24.07.2009 року згідно п.2 ст.40 КЗпП України у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі за станом здоров'я (а. с. 6 т.І).

У день видання наказу № 77-к від 24.07.2009 року позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати відповідно до наказу від 18.06.2009 року № 60-0 (а.с.7 т.І), як інвалід 2 групи. Крім того, під час перебування у відпустці, в період з 14.07.2009 року до 10.08.2009 року позивач знаходився на лікарняному, що підтверджено копією листка непрацездатності(а.с. 8 т.І).

Згідно з наказом Одеської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів № 119-к від 27.10.2009 року, були внесені зміни до наказу № 77-к від 24.07.2009 року в частині дати звільнення позивача з 17.08.2009 року у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі за станом здоров'я за п.2 ст.40 КЗпП України (а.с. 115 т. І). Даний наказ також був прийнятий в.о. начальника Інспекції Фесенко В.Д.

В наказі № 77-к від 24.07.2009 року про звільнення ОСОБА_5 зазначено, що позивач звільнений з посади у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі за станом здоров'я, п.2. ст.40 КЗпП України. При цьому, як підставу зазначено лист Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи від 23.07.2009 року № 46 та довідку про відсутність вакантної посади від 24.07.2009 року № 2184/1-01(а.с.188 т.І).

В листі Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи від 23.07.2009 року № 46 на запит інспекції від 21.07.2009 року зазначено, що враховуючи наявну патологію, фах і займану посаду, а також згідно характеристики робочого місця, робота ОСОБА_5 пов'язана з протипоказаними для нього умовами праці. Характеристика робочого місця позивача складена 21.07.2009 року та підписана в.о.начальника Інспекції Фесенко В.Д.(а.с.187 т.І)

Зазначена відповідь Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи від 23.07.2009 року № 46 на запит інспекції від 21.07.2009 року не є висновком медико-соціальної експертної комісії, який необхідний для прийняття рішення власником або уповноваженим ним органом про припинення трудових відносин із особою. Проте, відповідно до висновку МСЕК від 07.12.2008 року позивачу не показана праця лише з нервово - емоційним перевантаженням(а.с.11 т.І), а згідно з рішенням ВКК від 22.02.2008 року № 07-22-02 позивач працювати за спеціальністю може(а.с.10 т.І).

Згідно з положенням ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи повинні діяти у спосіб та у порядку передбаченому Конституцією та Законами України.

Згідно до п.2 ч.І ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

Відповідно до ч.2,3 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пункті 2, цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч.3 ст.40 КЗпП ) стосуються як передбачених статтями 40, 41(1) КЗпП України, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника, або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку (Постанова Верховного Суду України N 18 від 26.10.95 року).

При розгляді справ про звільнення за п.2 ст.40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудових відносин в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок стійкого зниження працездатності працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоровя або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, і неможливо перевести, за його згодою на іншу роботу.

З цих підстав, зокрема, може бути розірваний трудовий договір з керівництвом підприємства, установи, організації або підрозділу у звязку з нездатністю забезпечити належну дисципліну праці у відповідній структурі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про те, що відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б достовірно свідчили, що ОСОБА_5 мав стійке зниження працездатності та не міг у зв'язку з нездатністю забезпечити належне виконання посадових обов'язків, або стан його здоров'я, перешкоджав продовженню даної роботи. Більш того, позивач в період роботи на посаді неодноразово був заохочений за результатами роботи (а.с.20-23 т.І), та премійований (а.с.24-29 т.І), що у свою чергу свідчить про належне виконання ним посадових обов'язків.

Крім того, наказ про звільнення відповідача №77-к від 24.07.2009 року був підписаний першим заступником начальника Одеської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Фесенко В.Д., а не начальником або виконуючим обов'язки начальника інспекції.

Відповідно до ч.І ст. 170 КЗпП України, працівників, які потребують за станом здоров'я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку.

Згідно до ч.І ст. 172 КЗпП України, у випадках, передбачених законодавством, на власника або уповноважений ним орган покладається обов'язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.

Звільнення з роботи у зв'язку з виявленою невідповідністю може відбутися лише за умови, що власник або уповноважений ним орган вживав заходи для переведення, але працівник відмовився від переведення на іншу роботу, або власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

З листа прокуратури Одеської області від 09.11.2009 року № 07/1-5485-09, направленим за результатами перевірки додержання відповідачем вимог законодавства про працю (а.с.159 - 160 т.І) вбачається, що проведеним аналізом штатного розкладу встановлено, що на момент звільнення позивача в інспекції існували вакантні посади, зокрема, завідуючого сектором з контролю ліцензійних умов, головних спеціалістів того ж сектору, завідуючого сектором реалізації державної політики у сфері цін на лікарські засоби та медичну продукцію, тощо. Зазначене спростовує відсутність вакантних посад в інспекції станом на 24.07.2009 року, про яку зазначено в довідці № 2184/1-01.

Колегія суддів також вважає, що відповідачем не надано доказів вжиття заходів щодо переведення ОСОБА_5 на легшу роботу або надання йому пропозиції щодо працевлаштування на іншій посаді у відповідності з медичними рекомендаціями.

Відповідно до ст.43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1, 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації І профспілкового представника). Позивач є членом Одеської обласної організації профспілки працівників охорони здоров'я України з 25.06.2009 року, що підтверджено копією витягу з засідання профспілки (а.с.179 т.І), однак відповідачем докази додержання вимог ст.43 КЗпП України при звільнені ОСОБА_5 суду також надані не були.

В порушення вимог п.4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту України та Міністерства юстиції України від 29.07.1993 року № 58, відповідачем трудову книжку направлено позивачу без письмової згоди працівника на пересилання трудової книжки. Оригінал трудової книжки, незважаючи на неодноразові письмові звернення щодо її отримання, втрачено відповідачем, після проведення перевірки та внесення прокурором протесту (а.с.158 т.І). В подальшому позивач ОСОБА_5 отримав дублікат своєї трудової книжки лише в січні 2010 року (а.с.164 т.І).

Викладені вище обставини, на думку колегії суддів, підтверджують обґрунтованість висновків суду 1-ї інстанції про те, що заявлені ОСОБА_5 позовні вимоги в частині визнання незаконними, скасування наказів про звільнення та внесення змін про дату звільнення, поновлення на роботі є обґрунтованими, а порушені трудові права ОСОБА_5 підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними наказів Одеської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів № 77-к від 24 липня 2009 року, № 119-к від 27 жовтня 2009 року та поновлення ОСОБА_5 на роботі на посаді заступника начальника Одеської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів. Враховуючи те, що цю посаду відповідно до штатного розпису на 2010 рік та структури відповідача станом на 30.03.2010 року перейменовано, що не заперечувалось відповідачем, позивач підлягає поновленню на рівнозначній посаді заступника начальника інспекції - начальника відділу державного контролю у сфері обігу лікарських засобів та медичної продукції.

Згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 8.02.1995 року № 100(із змінами та доповненнями), середня заробітна плата за час вимушеного прогулу розраховується виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню. Відповідно до п.8 цього Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяця роботи, проводиться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число робочих днів за цей період.

Як вже зазначалось вище, відповідно до наказу № 77-к від 24.07.2009 року ОСОБА_5 було звільнено з посади 24.07.2009 року. В подальшому наказом в.о. начальника Одеської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів № 119-к від 27 жовтня 2009 року було змінено дату звільнення позивача на 17.08.2009 року, але враховуючи те, що позивач з 16.06.2009 до 15.08.2009 року перебував у відпустці без збереження заробітної плати, а 17.08.2009 року грошовий розрахунок із ним не здійснювався, що не заперечувалось представником відповідача, заробітну плату за час вимушеного прогулу вірно розраховано з 17 серпня 2009 року до 11 травня 2010 року.

Заробітна плата за останні два місяці роботи, що передували звільненню, без врахування податків та обо'язкових платежів становила в травні 2009 року-1195 грн. 26 коп., в червні 2009 року - 9129 грн. 37 коп., що підтверджено довідкою відповідача від 30.06.2009 року (а.с.163 т.І).

Середньоденна заробітна плата за цей період становила 264 грн. 73 коп. (1195 грн. 26 коп. + 9129 грн. 37 коп.): 39 робочих днів = 264 гривні 73 копійки.

Згідно з наданими позивачем копіями листків непрацездатності, він перебував на лікарняному в період з 14.07.2009 року до 10.08.2009 року(а.с.8 т.І), тобто під час знаходження у відпустці без збереження заробітної плати, також в період з 17.08.2010 до 26.08.2009 року на стаціонарному лікуванні (а.с.41 т.І), та в період з 27.08.2009 року до 04.09.2009 року на амбулаторному лікуванні. Відшкодування тимчасової втрати працездатності працівника здійснюється не за рахунок коштів роботодавця, а за рахунок коштів Фонду соціального страхування на період тимчасової втрати працездатності, що виключає можливість покладення на відповідача обовязку щодо компенсації позивачу втраченого заробітку за час вимушеного прогулу під час його знаходження на лікарняному.

Таким чином, час вимушеного прогулу з 17 серпня 2009 року до 11 травня 2010 року складає 173 робочих дня. Заробітна плата, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, становить 45798 гривень 29 копійок.

Відповідно до ст.237 КЗпП України, суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи.

Стосовно доводів апеляційної скарги ОСОБА_5, то відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені статтею 1167 ЦК України, частиною 1 якої передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень ст.237-1 КЗпП України, працівник має право вимагати від власника або уповноваженого ним органу компенсації моральної шкоди, пов'язаної з порушенням його трудових прав у вигляді протиправного звільнення. Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З матеріалів справи вбачається, що після незаконного звільнення стан здоров'я позивача погіршився, який з 17 до 26 серпня 2009 року ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні, а з 27 серпня по 4 вересня 2009 року на амбулаторному лікуванні та витратив грошові кошти на придбання ліків в сумі 4796 грн. 80 коп., крім того, після звільнення в зв'язку з неможливістю щомісячної виплати зобов'язань за іпотечним договором в сумі 6180 грн. та продажем квартири, в якій мешкав позивач, 24.10.2009 року він змінив місце проживання та витратив на переїзд до іншого місця 7000 грн. (а.с.6 т2). Проте зазначені витрати не є витратами, які позивач зробив для відновлення свого порушеного права, тобто збитками у розумінні ст. 22 Цивільного кодеку України, тому не можуть бути відшкодовані як майнова шкода, крім того визначена позивачем матеріальна шкода не є прямою дійсною шкодою, завданою суб'єктом владних повноважень.

При цьому, порушення конституційного права позивача на працю ускладнило організацію його життя, змінило звичайний життєвий уклад, призвело до погіршення стану його здоров'я, тому суд дійшов обєктивного висновку, що протиправними діями суб'єкта владних повноважень позивачу завдано моральної шкоди і вина відповідача є підставою для її відшкодування. При цьому, позивачем не обґрунтована наявність моральної шкоди у заявленому розмірі, не надано розрахунок суми заподіяної моральної шкоди, докази її наявності у визначеному розмірі, а надано розрахунки документально підтверджених майнових витрат.

Погіршення стану здоров'я позивача почалося до моменту його звільнення, а саме з 14.07.2009 року. Виходячи з вимог співмірності, розумності та справедливості, суд 1-ї інстанції обґрунтовано визначив розмір моральної шкоди, завданої позивачу із врахуванням понесених витрат у розмірі 5000 гривень залежно від характеру правопорушення, характеру і глибини страждань, вини особи, яка завдала моральної шкоди.

Також обґрунтовано суд 1-ї інстанції визначив розмір компенсації позивачу (за рахунок відповідача) витрат на правову допомогу по даній справі у сумі 4039 гривень 40 копійок.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно та у достатньому обємі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг колегія суддів вважає не суттєвими та такими, що висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Підстав для зміни або скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 11.05.2010 року по даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 та п. 1 ч. 1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційні скарги Одеської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів та ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2010 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_5 до Одеської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів, третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання незаконними та скасування наказів № 77-к від 24 липня 2009 року, № 119-к від 27 жовтня 2009 року, поновлення ОСОБА_5 на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, матеріальної та моральної шкоди та витрат на правову допомогу залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Ю.В. Яковлев

Суддя:Д.В. Запорожан

Суддя:С.І. Жук