Постанова № 13310864, 30.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-15969/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Умнова О.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Умнової О.В.

суддів: Василенко Я.М., Кузьменко В.В.,

при секретарі: Скопенко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2010 року по адміністративній справі за позовом ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.»до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва

- про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, вимоги якого уточнив в ході розгляду справи та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 9.11.2009 року №0007762306/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування на 12255188 грн. та від 21.12.2009 року №0009042306/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за серпень 2009 року на 1538165 грн. та за вересень 2009 року на 12000260 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2010 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з»ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення ним норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з»явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 9.10.2009 року по 22.10.2009 року працівниками органу державної податкової служби була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок від»ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 1.01.2009 року по 31.01.2009 року, за результатами проведення якої складений акт від 28.10.2009 року №1891/23-06/34431547.

Згідно висновків даного акту податковий орган встановив порушення позивачем пп.7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв»язку із чим, платником завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2009 року у розмірі 12255188 грн., завищено від»ємне значення різниці між сумою податкових зобов»язань і сумою податкового кредиту у розмірі 12225188 грн. та занижено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов»язань і сумою податкового кредиту в розмірі 1897205 грн., в лютому 2009 року занижено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов»язань і сумою податкового кредиту у розмірі 113411 грн.

На підставі вказаного акту податковий орган виніс податкове повідомлення-рішення від 9.11.2009 року №0007762306/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування на 12255188 грн.

В період з 25.11.2009 року по 7.12.2009 року працівниками відповідача проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за серпень, вересень 2009 року, яка виникла за рахунок від»ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 1.07.2009 року по 31.08.2009 року, за результатами проведення якої складений акт від 7.12.2009 року №2116/23-06/34431547.

Даним актом встановлено порушення позивачем пп.7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв»язку із чим, платником завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2009 року на 1538165 грн., за вересень на 12000260 грн.; завищено від»ємне значення різниці між сумою податкових зобов»язань і сумою податкового кредиту в серпні на 1538165 грн., в вересні 2009 року на 12000260 грн.

На підставі вказаного акту перевірки та виявлених в ході її проведення порушень вимог податкового законодавства, податковий орган, виніс податкове повідомлення-рішення від 21.12.2009 року №0009042306/0, яким зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування за серпень 2009 року на 1538165 грн. та за вересень 2009 року на 12000260 грн.

Висновки податкового органу щодо завищення заявленої суми бюджетного відшкодування по ПДВ ґрунтуються на тому, що позивач безпідставно відносив суми ПДВ до податкового кредиту у періоди, відмінні від періоду виписки відповідних податкових накладних. Позивач неправомірно сформував податковий кредит з використанням зазначених сум податку, оскільки на момент виникнення права на податковий кредит таким правом не скористався одночасно з поданням декларацій по ПДВ не подав до податкового органу скарги на контрагентів постачальників щодо відмови у наданні податкових накладних. Податковий орган вважає, що позивач не має права на бюджетне відшкодування за вказані періоди, оскільки податковий кредит сформований за даними податкових накладних попередніх періодів. На думку відповідача, право формувати податковий кредит за такими податковими накладними позивач мав би лише у разі подання скарг на своїх постачальників.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу та вважає, що суд першої інстанції прийшов до хибного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Період виникнення права на податковий кредит та дата виписування податкової накладної можуть не збігатися, що в свою чергу спростовує висновки податкового органу про неправомірність заявлення позивачем сум ПДВ до бюджетного відшкодування у зв»язку з формуванням податкового кредиту в іншому періоді, ніж на дату оформлення податкової накладної.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (пп. «а»пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону).

Зі змісту актів перевірок вбачається, що податковий орган не оспорює правильність здійснених позивачем розрахунків. Факт перерахування відповідних сум ПДВ контрагентам при здійсненні оплати за поставлені товари відповідач також не заперечує.

Підставою для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування стали висновки податкового органу, що попереднім податковим періодом для бюджетного відшкодування вважатиметься лише місяць, що передує звітному.

Разом з тим, така позиція не узгоджується з положеннями пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в якому вжито термін попередні податкові періоди, з чого вбачається, що законодавець мав на увазі усі податкові періоди, які передують звітному, а не лише попередній звітний місяць.

Попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному податковому періоду, а залишок від»ємного значення ПДВ після бюджетного відшкодування, включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню у будь-який з наступних звітних періодів у разі проведення розрахунків за товари в частині від»ємного значення ПДВ.

Платник ПДВ має право заявляти бюджетне відшкодування з урахуванням показників усіх періодів, які передують звітному з урахуванням строків давності, яких в даному випадку позивач дотримав.

Враховуючи наведене, суми ПДВ заявлені позивачем у податкових деклараціях до відшкодування сформовані ним відповідно до вимог вищевказаного Закону.

При цьому, податковим органом не заперечується факт придбання позивачем товарів з метою їх використання у господарській діяльності та оподатковування таких операцій. Придбані товари реально поставлені позивачу, у зв»язку із чим, останній сплатив ПДВ у складі вартості таких товарів.

Вказане підтверджує обґрунтованість включення позивачем сум ПДВ, сплачених постачальникам, до складу податкового кредиту.

Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку покупця товару належним чином оформленої податкової накладної.

Тобто, можливість включення відповідної суми ПДВ до складу податкового кредиту пов»язується з моментом отримання платником від контрагента належно оформленої податкової накладної.

Позивач формував податковий кредит, включаючи до нього відповідні суми ПДВ по мірі отримання податкових накладних від контрагентів, що узгоджується з нормами Закону.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання податкового органу на необхідність подання позивачем скарг на постачальників щодо відмови виписування податкових накладних, оскільки за змістом пп.7.2.6 .п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»звернення з такими скаргами є правом платника, а не обов»язком. Крім того, подання таких скарг передбачено у випадках відмови контрагента виписувати податкову накладну. В даному випадку податкові накладні були виписані контрагентами позивача, але отримані останнім із запізненням, що не зумовлює необхідність звернення платника до податкового органу з відповідними скаргами.

Закон України «Про податок на додану вартість»містить пряму заборону на включення до податкового кредиту витрат, пов»язаних зі сплатою ПДВ, які не підтверджені податковими накладними чи іншими документами, передбаченими п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону.

Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.

У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та поставка товарів, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Крім того, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає, що право на податковий кредит припиняється з підстав несвоєчасного отримання платником податкових накладних від постачальників товарів.

Таким чином, позивачем правомірно сформований податковий кредит в періоді отримання відповідної податкової накладної.

Посилання податкового органу на необхідність подання позивачем уточнюючих розрахунків відповідно до п.5.1 ст.5, п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вбачаються необґрунтованими оскільки положення вказаних статей Закону стосуються виправлення помилок у показниках раніше поданих деклараціях. В даному випадку позивач не допускав помилок у деклараціях, тому зазначені норми до спірних правовідносин не застосовуються.

Зазначений вище аналіз обставинам справи та нормам Закону України «Про податок на додану вартість»свідчить про необґрунтованість висновків актів перевірок податкового органу, хибність його позиції щодо розуміння норм Закону, а відтак і протиправність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень про зменшення позивачу сум бюджетного відшкодування.

Відповідач, як суб»єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень. Його позиція, з якою погодився суд першої інстанції, ґрунтується на невірному трактуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Висновки актів перевірок нормативно та документально не підтверджені.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належної оцінки фактичним обставинам справи та наданим сторонами доказам, не вірно застосував норми матеріального права, у зв»язку із чим прийшов до хибного висновку про необґрунтованості заявлених позивачем вимог та невірно вирішив спір.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2010 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.»до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 9.11.2009 року №0007762306 та від 21.12.2009 року №0009042306/0.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення суду виготовлений 6.12.2010 року.

Головуючий суддя:

Судді: