Постанова № 13310788, 16.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 листопада 2010 року 11:33 № 2а-501/10/2670

За позовом Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз

України»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими

платниками податків

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

Суддя Смолій І.В.

Секретар Колесник І.Ю.

Представники:

Від позивача: Демчук О.В. (довіреність № 2-24 від 17.12.09)

Від відповідача: Туман Н.В. (довіреність № 376/9/10-206 від 25.02.10)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16.11.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Дочірня компанія «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна» звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Верховного суду України від 10.11.2009р. задоволено скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, скасовано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15.01.2009р., ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2006р. та постанову Господарського суду м. Києва від 09.08.2006р. та направлено справу за позовом Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

У відповідності до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 19.01. 2010 р. справу № 2а-501/10/2670 передано на розгляд судді Окружного адміністративного суду міста Києва Смолій І.В.

Ухвалою суду від 04.02.2010р., суддя Смолій І.В., прийнято справу до свого провадження та призначено судовий розгляд на 08.04.2010р.

08.04.2010р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 22.06.2010р. для надання можливості позивачу ознайомитись з матеріалами справи.

02.06.2010р., 22.06.201р. та 17.08.2010р. в судових засіданнях оголошувалась перерва.

В судовому засіданні 07.09.2010р. розгляд справи відкладався в звязку з неявкою позивача на 28.09.2010р.

В судових засіданнях 28.09.2010р., 07.10.2010р. та 20.10.2010р. оголошувалась перерва.

В судовому засідання позивач позовні вимоги підтримав з урахуванням змін, в обґрунтування своїх позовних вимог пояснив, що при проведені перевірки позивача відповідачем помилково кваліфіковано кредиторську заборгованість, строк розрахунків за яку не настав, як безповоротну фінансову допомогу; включення сум дебіторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, до складу валових витрат є правом, а не обовязком платника податків, і це право не обмежується звітним періодом, в якому закінчується строк позовної давності, передбаченими п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в звязку з чим застосування штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 даного Закону є неправомірним, тому позивач просить позов задовольнити в повному обсязі, скасувати податкові повідомлення-рішення.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем порушено пп. 4.6.1 п. 4.6 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок не включення до складу валового доходу сум кредиторської заборгованості, що залишилась непогашеною після закінчення строку позовної давності, також встановлено порушення пп. 5.2.8, 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у звязку з віднесенням до валових витрат сум безнадійної заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності, тому винесені податкові повідомлення-рішення є правомірним і просив в позові відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»за 01.07.200р. по 31.12.2004р. в результаті чого складено акт № 426/16-6/30019801 від 03.08.2005р., яким встановлено порушення пп. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.25 ст. 1; пп. 4.1.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4; п. 5.9 ст. 5; пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11; п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.2.7, пп. 5.2.8 п. 5.2, пп. 5.3.1, пп. 5.3.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.2, пп. 5.4.8, пп. 5.4.10, п. 5.4, пп. 5.6.1, п. 5.6, пп. 5.7.1, п. 5.7, п. 5.9 ст. 5; пп. 7.1.1 п.7.1 ст. 7; пп. 8.1.2 пп. 8.1.4 п. 8.1, пп. 8.2.1 пп. 8.2.2 п. 8.2 пп. 8.3.1 п. 8.3, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 3.1 ст. 3, п. 4.2, п. 4.5 ст. 4, пп. 7.1.6 п. 7.1, пп. 7.2.1 пп. 7.2.6 ст. 7, пп. 7.4.1, пп.7.4.2, пп. 7.4.3, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 2, ст. 14 Закону України «Про плату за землю», пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 7.2, 7.6 Інструкції «Про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту», ст.7, ст. 8, пп. «а»п. 2 ст. 19, пп. «г», «е»п. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», пп. «г» «е»пп. 4.2.9, пп. 4.3.20 п. 4.3 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп.17.2 «а»ст. 17, пп. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000331606/0 від 08.08.2005р. на зальну суму 950689грн. 22коп. (основний платіж 604605грн.34коп., штрафні (фінансові) санкції 346073грн.88коп.) та 0000321606/0 від 08.08.2005р. на загальну суму 8336160грн. 00коп. (основний платіж 3368040грн. 00коп., штрафні (фінансові) санкції 4968120грн. 00 коп.).

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та винесеними податковими повідомленням-рішеннями позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 14.10.2005р. № 11174/10/16-611, податкове повідомлення-рішення від 08.08.2005р. № 0000321606/0 в частині донарахованих 131689грн. 00коп. податку на прибуток скасовано, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишає без змін; податкове повідомлення-рішення від 08.08.2005р. № 0000331606/0 в частині донарахованих 320166грн. 00коп. скасовано, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишає без змін. В результаті чого винесено податкове повідомлення-рішення № 000061606/1 від 25.10.2005р. на загальну суму 8204468грн. 00коп. (основний платіж 3296484грн. 00коп., штрафні (фінансові) санкцій 4907984грн. 00коп.) та № 0000621606/1 від 25.10.2005р. на загальну суму 630513грн. 00коп. (основний платіж 420342грн. 00коп., штрафні (фінансові) санкції 210171грн. 00 коп.).

Не погоджуючись з висновками рішення про результати первинної скарги та винесеним и податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення до ДПА у м. Києві. Рішенням про результати розгляду від 26.12.2005р. № 38-38/10/25-114 скасовано: податкові повідомлення-рішення від 08.08.2005р. № 00003211606/0 та від 25.10.2005р. № 0000611606/1 та рішення про результати розгляду первинної скарги від 14.10.2005р. № 11174/10/16-611 в частині нарахування 850799грн. 75коп. та в частині 58604грн. 96коп.; податкове повідомлення-рішення від 08.08.2005р. № 0000331606/0 та від 25.10.2005р. № 0000621606/1 та рішення про результати розгляду первинної скарги від 14.10.2005р. № 1174/10/16-611 в частині донарахування ПДВ у розмірі 159143грн. 00коп. в іншій частині скаргу підприємства залишено без задоволення. В результаті чого винесено податкові повідомлення-рішення від 20.01.2006р. № 0000031650/2 на загальну суму 440268грн. 00коп. (основний платіж 261208грн. 00коп., штрафні (фінансові) санкції 179060грн. 00коп.) та від 17.01.2006р. № 0000021650/2 на загальну суму 7735793грн. 00коп. (основний платіж 3069415грн. 00коп., штрафні (фінансові) санкції 4666378грн. 00коп.).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомлення-рішеннями товариство оскаржило їх до ДПА України. Рішенням про результати розгляду скарги від 07.03.2006р. № 2061/6/25-0115 скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Суд не може погодитися з твердженнями позивача про неправомірність винесених податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Щодо встановленого порушення абз. 4 пп. 1.22.1 п.1.22 ст.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як встановлено актом перевірки та матеріалами справи, кредиторська заборгованість УМГ «Прикарпатрансгаз»перед ЗАТ «Енергія-Інвест»на суму 28183грн. 08коп. виникла на підставі договору купівлі-продажу від 16.04.1998р. № 127. Відповідно до пп. 9.1 п. 9 даного договору термін дії договору закінчується 31.12.1998р. Тобто перебіг строку позовної давності починається з моменту закінчення дії договору, оскільки з припиненням дії договору припиняються зобовязання між сторонами.

Згідно договору укладеним між ТОВ «Рівненські енергетичні системи»та УМГ «Прикарпатрансгаз»у УМГ «Прикарпатрансгаз»виникла кредиторська заборгованість у розмірі 30421грн. 88коп.

На підставі договору купівлі-продажу від 11.08.2000р. № 8/00 укладеного між УМГ «Прикарпатрансгаз»та ТОВ «Скамер-Центр»виникла кредиторська заборгованість. Згідно п. 3 даного договору термін дії договору закінчується 31.12.2001р. Даним договором не передбачений порядок розрахунку, тому перебіг строку позовної давності починається з моменту закінчення дії договору.

Згідно ст. 87 Цивільного Кодексу УРСР (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин), строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідний місяць і число останнього року. Коли строки визначається днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Статтею 161 даного Кодексу зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 165 Цивільного кодексу УРСР передбачено, що строк виконання зобовязання не встановлений або визначений момент витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобовязання в семиденний строк з дня предявлення вимоги кредитором, якщо обовязок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобовязання.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, наслідки невизначеності строку виконання зобовязання і регулює спеціальний порядок виконання зобовязання, однак не визначає строк його існування, а також граничний строк, коли таке зобовязання має бути виконане у разі відсутності вимог кредитора.

Договір як правочин є підставою виникнення договірного зобовязання, а тому строк існування самої підстави зобовязання не може бути коротшим строку існування цього зобовязання. Строк договору визначається як час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору.

Отже припинення договору внаслідок закінчення його строку робить досліджуване зобовязання позбавленим зустрічного виконання без права вимагати таке через відсутність чинної підстави (правочину), а тому набуте майно на виконання цього зобовязання (в даному випадку це грошові кошти, які контрагент позивача не витребував у нього) протягом строку позовної давності вірно визначено податковим органом як безповоротна фінансова допомога.

Таким чином, з метою оподаткування перебіг строку позовної давності повинен розпочатись саме з моменту закінчення строку дії договору.

Абзацом 4 пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безповоротною фінансовою допомогою вважається сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною особою чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 даного Закону, до валового доходу підприємства включаються доходи з інших джерел у тому числі у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно пп. 7.11 ст. 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Виходячи з аналізу наведених норм, суд приходить до висновку, що до валових доходів підприємства включаються доходи у вигляді сум заборгованості платника податку перед іншою юридичною особою, що залишається не стягнутою після закінчення строку позовної давності.

Пунктом 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі коли після поставки товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за поставку товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у звязку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у звязку з такою поставкою, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобовязання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобовязання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобовязань при збільшені суми компенсації продавцю.

В звязку з чим, на підставі п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»податковим органом донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість.

Щодо встановленого порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Перевіркою встановлено, що між ТОВ «Вояж ЛТД»та ДП «Донбастрансгаз»(консигнат) укладеного договір консигнації на загальну суму 68000,00грн., згідно якого Консигнат постачає товар на склад консигнатора для реалізації товару останнім від свого імені. Строк дії договору з 13.11.1997р. по 01.03.1998р., строк розрахунку 01.03.1998р.). Оплата за проведений товар проведена не була.

Протоколом № 12 засідання комісії апарату ДК «Укртрансгаз»з питань списання заборгованості, розглянуто рішення комісії філії УМГ «Донбастрансгаз»(протокол від 04.02.2003р. № 7), заборгованість ТОВ «Вояж ЛТД»перед філією була визнання безнадійною та віднесена до складу валових витрат у ІІ кварталі 2004р. у сумі 567000,00грн., як самостійно виявлена помилка за результатами минулих податкових періодів.

Для виправлення помилок у податковій звітності, у відповідності до ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», закінчився 10.05.2004р., оскільки декларацію, в якій не враховано суму безнадійної заборгованості подано 08.05.2001р.

Відповідно до пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включається суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку, а також заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності.

В звязку з чим позивач мав право включити у І кварталі 2001р. до складу валових витрат суму безнадійної заборгованості, однак даним правом не скористався.

Відповідно до пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 даного Закону до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у звязку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобовязання.

Підпунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобовязання визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до Договору від 30.12.1996р. № 5-97 ДП «Донбастрансгаз», яке було реорганізовано в ДК «Укртрансгаз», поставило ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ»природний газ на загальну суму 21829163,19грн.

За даним Договором № 5-97 ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ»повинно було розрахуватись за поставлений газ до 10.07.1997р., проте розрахунок не було здійснено.

Протоколом № 57 від 14.05.2004р. засідання Комісії апарату ДК «Укртрансгаз», аналітичного висновку щодо наявності підстав для визнання дебіторської заборгованості ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ»безнадійною, позивач в ІІІ кварталі 2004р. включив до складу валових витрат дебіторської заборгованості в сумі 10291100,00грн., як самостійно виявлену помилку.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5, ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивач мав право включити до складу валових витрат суму даної заборгованості протягом 1095 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання Декларації з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартали 2000р.

Враховуючи те, що граничний термін подання Декларації з податку на прибуток підприємств за ІІІ квартали 2000р. було 09.11.2000р., то позивач мав право виправити помилку в термін з 10.11.2000р. по 10.11.2003р.

Однак, як встановлено судом та матеріалами справи, позивач не скористався даним правом та відніс до складу валових витрат за 9 місяців 2004р. суму безнадійної заборгованості, відносно якої закінчився строк позовної давності, без врахування строків давності, визначених ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Крім того, протоколом № 57 від 14.05.2004р. засідання Комісії апарату ДК «Укртрансгаз», аналітичного висновку щодо наявності підстав для визнання дебіторської заборгованості ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ»безнадійною, та на підставі п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»зменшено податкові зобовязання з податку на додану вартість у вересня 2004р. на суму 42646,00грн. по заборгованості ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ», як самостійно виявлені помилки, що містяться в раніше поданій декларації.

Статтею 71 Цивільного кодексу УРСР (чинного на момент виникнення правовідносин) граничним терміном стягнення заборгованості з ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ»закінчився 10.07.2000р., то позивач мав право у липні 2000р. зменшити суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму надмірно нарахованого податку. Позивач мав право на виправлення помилку допущеної в Декларації за липень 2000р., протягом 1095 днів, наступних за граничним терміном подання такої декларації, тобто з 22.08.2000р. по 21.08.2003р. Однак позивач даним правом не скористався.

Таким чином, позивач здійснив виправлення помилки після закінчення стоків давності, встановлених ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Щодо встановленого порушення пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до Договору № 569 від 22.10.1998р. укладеного між УМГ «Донбастрансгаз»та ТОВ «Фінансова компанія»АССЕТ Інтернешнл, ЛТД», за даним Договором ТОВ «Фінансова компанія»АССЕТ Інтернешнл, ЛТД»повинна була розрахуватись за поставлений газ, проте розрахунок не було здійснено.

Протоколом засідання Комісії апарату ДК «Укртрансгаз»від 29.07.2004р. № 116 з питань списання заборгованості, розглянути рішення комісії філії УМГ «Донбастрансгаз»(протокол від 10.06.2004р. № 28) дебіторська заборгованість ТОВ «Фінансова компанія»АССЕТ Інтернешнл, ЛТД»за даним Договором в розмірі 1250000,00грн. визнано безнадійною на підставі закінчення строку позовної давності.

В податковому обліку, вказана заборгованість була віднесена до складу валових витрат у ІІІ кварталі 2004р. та відображена у декларації з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2004р. та за 2004р. по рядку 04.12 «Інші витрати».

Відповідно до пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності. До складу валових витрат відносяться також суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у звязку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобовязання.

На момент проведення коригування за 9 місяців 2004р. щодо вказаної заборгованості у розмірі 1250000,00грн. строк давності, встановлений ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», закінчився, а тому таке коригування не відповідає вимогам закону.

Оскільки судом встановлено, що позивачем порушено норми вищезазначених Законів, то позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень слід відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України.

Суддя І.В. Смолій