Постанова № 13310790, 09.12.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 грудня 2009 року           16:30           № 2а-10109/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Федоровій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"

до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України

проскасування припису №СК-084/09-651 від 12.06.2009р.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги Позивач обґрунтував тим, що припис є безпідставним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, викладені в ньому висновки не відповідають обставинам справи.

У письмовому запереченні проти позову Відповідач та його повноважний представник в судовому засіданні повідомив, що проти позову заперечує. При цьому звернув увагу на те, що викладені в позовній заяві в обґрунтування позовних вимог про скасування припису доводи Позивача є такими, що необґрунтовані положеннями чинного законодавства, не відповідають обставинам справи та спростовуються наведеними Відповідачем аргументами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради 08.08.1994 року та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 20842474.

Видами діяльності за КВЕД є –інші послуги у сфері страхування.

22.05.2009 року за скаргою ОСОБА_1 працівниками Відповідача було проведено позапланову перевірку діяльності відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна». Під час проведення перевірки працівниками Відповідача було виявлено порушення вимог законодавства у сфері страхування. Виявлені порушення зафіксовано в акті від 22.05.09року № 26/09-26-2685.

Відповідно до наданих законом повноважень, на підставі вищезазначеного акту, до Позивача було застосовано захід впливу у вигляді припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері страхової діяльності від 12.06.09 №СК-084/09-651.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до положень частини першої статті 25 Закону України «Про страхування»виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно з підпунктами 17.1 та 17.2 Договору автомобільного страхування від 17.04.2008 № 08/003178/ПР/2.1.5.1 страхове відшкодування виплачується після встановлення факту настання страхового випадку і підтвердження цього факту компетентними органами, а також визначення розміру збитку, підтвердженого відповідними документами. Впродовж десяти робочих днів з моменту одержання всіх необхідних документів для підтвердження факту настання, причин, обставин та наслідків страхового випадку та визначення розміру збитків страховик складає акт із визначенням розміру страхового відшкодування і в строк до п'ятнадцяти робочих днів здійснює виплату.

Відповідно до страхового акту від 23.03.09 № 08/6195/2.1.5.1 сума страхового відшкодування, яка повинна бути виплачена Страхувальнику, становить 518 гривень.

19.03.09 року Позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування на загальну суму 518 гривень шляхом перерахування коштів на рахунок АКБ «Правекс - Банк»для отримання її Страхувальником готівкою у розмірі, що становить 443, 38 гривень та перерахування коштів у розмірі, що становить 77,70 гривень в рахунок сплати податку з доходів фізичних до УДК у Подільському районі.

Твердження Позивача, що страхувальник не надав довідки від компетентних органів Міністерства внутрішніх справ України, а тому сума страхового відшкодування розглядається як дохід та підлягає оподаткуванню в розмірі 15 % від суми страхового відшкодування суд до уваги не приймає з огляду на таке.

Приписи статті 15 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та пункту першого Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.03 № 1834 «Про затвердження Порядку підтвердження факту втрати платником податку застрахованого майна»передбачають сферу застосування вказаних нормативно - правових актів на правовідносини, при яких застраховане майно, яке належить на праві приватної власності особі, вибуло з власності страхувальника шляхом: викрадення, зруйнування чи визнання майна непридатним для використання за наявності обставин непереборної сили або внаслідок його змушеної заміни з інших підстав.

У вищезазначених нормативних актах передбачені події (викрадення, зруйнування тощо), при настанні яких страхувальник зобов'язаний звернутися до органів внутрішніх справ за видачею йому довідки про підтвердження факту втрати майна з метою пред'явлення її до Страховика для виплати страхового відшкодування.

За результатами розгляду матеріалів справи, а саме страхового акту встановлено, що забезпечений транспортний засіб було лише пошкоджено внаслідок наїзду на перешкоду.

Таким чином, пошкодження забезпеченого транспортного засобу внаслідок його наїзду на перешкоду не підпадає під події зазначені вище та не потребує звернення до компетентних органів держави для видачі довідки, а тому вирахування податку з доходів фізичних осіб зі страхового відшкодування у розмірі, що становить 15 % є неправомірним.

Щодо твердження Позивача про те, що він при здійсненні страхового відшкодування за договорами добровільного страхування є відповідальною особою (податковим агентом) на яку покладений обов'язок слідкувати за нарахування, утриманням, та сплату податку з доходів фізичних осіб до державного бюджету України то судом враховується, що відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента -юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до підпункту 4.3.32 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу платника податку не включається сума страхової виплати, страхового відшкодування або викупна сума, отримувана платником податку за договором страхування від страховика-резидента, іншого ніж довгострокове страхування життя або недержавне пенсійне забезпечення, при виконанні таких умов: при страхуванні майна страхового відшкодування не може перевищувати вартість застрахованого майна, розраховану за звичайними цінами на дату укладання страхового договору, збільшену на суму сплачених страхових внесків (премій), та має бути спрямована на ремонт, відновлення застрахованої власності або її заміщення у порядку та у строки, визначені положеннями статті 15 Закону України. Якщо платник податку, який отримав страхове відшкодування, не здійснює такої заміни (відновлення) до кінця календарного року, наступного за роком, в якому відбулась така страхова подія, то невикористана відповідно до пункту 15.1 статті 15 Закону України сума такого страхового відшкодування включається до складу відповідного річного оподаткованого доходу такого платника податку (пункт 15.2 статті 15 Закону України); наявність втрати об'єкта майна має бути підтверджена офіційним висновком органів внутрішніх справ України.

Так як, виплата страхового відшкодування була здійснена 19.03.09, а

календарний рік закінчується 31.12.2011, то й відповідно не було підстав включати суми страхових виплат, страхового відшкодування або викупних сум, що були отримані платником податку за договором страхування від страховика-резидента, іншого ніж довгострокове страхування життя або недержавне пенсійне забезпечення до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу платника податку.

Крім того, відповідно до положень статті 15 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»на страхову компанію покладено обов'язок лише повідомляти про здійснені виплати страхового відшкодування, які проводяться страховиком, шляхом подання до органів податкової інспекції податкової звітності за черговий податковий період, а не здійснювати їх самостійне відрахування.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 87, 94, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          У задоволенні позову відмовити повністю.

          Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                           А. Степанюк