Постанова № 13310485, 22.12.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

22 грудня 2010 р. № 2-а- 12134/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., при секретарі судового засідання Смоляр Є.А.

за участю:

представника позивача Лихачова Р.Б.

представника відповідача Кірсанова Д.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженої відповідальності «Юліком»до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м.Харкова про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, у якому просить суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000181800/0 від 09.04.2010 року, №0000181800/1 від 01.06.2010 року, №0000181800/2 від 09.06.2010 року, №0000181800/3 від 06.09.2010 року про сплату 3826,00 грн. податку на додану вартість та штрафних санкцій 1913,00 грн. В обґрунтування позовних вимог послався на те, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на припущеннях та зроблені без дослідження у повному обсязі всіх обставин справи.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив позовні вимоги залишити без задоволення у повному обсязі. В обґрунтування заперечень на адміністративний позов послався на те, що податковою інспекцією правомірно нараховані податкові зобовязання, оскільки порушення податкового законодавства виникли внаслідок нікчемності договорів, укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ «ЦЕНТРОПРОМ КОМПЛЕКС».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Судовим розглядом встановлено, що позивач по справі ТОВ «Юліком», зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради, про що зроблено запис у відповідному реєстрі за № 1480120000032626 від 19.06.2001 року та видане свідоцтво серії А01 № 070839. Позивач відповідно до свідоцтва № 100089086 НБ №086772 є платником податку на додану вартість.

У період з 17.02.2010 року по 10.03.2010 року фахівцями відповідача проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Юліком»з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.02.2007 року по 01.02.2010 року. При проведенні перевірки складено акт від 22.03.2010 року № 1837/1800/31574794, яким встановлені порушення:

п.1 ст.203,215,ч.1 ст.216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ТОВ «ЦЕНТРОПРОМ КОМПЛЕКС»;

пп.7.4.4 п.7.4. ст..7, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 3826,00, в т.ч. у лютому 2008 року на 570,00 грн.; у березні 2008 на 200,00 грн., у травні 2008 року на 3056,00 грн.

На підставі висновків вказаного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення рішення від 09.04.2010 року № 000018180/0, яким позивачеві визначена сума податкового зобовязання за основним платежем (податок на додану вартість) у розмірі 3826,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 1913,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 09.04.2010 року № 000018180/0 оскаржено позивачем в апеляційному порядку, проте за результатами розгляду скарги рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до довідки ЄДРПОУ одним з основних видів діяльності ТОВ «Юліком»за КВЕД є діяльність автомобільного вантажного транспортування. З метою здійснення вказаного виду діяльності між ТОВ «Юліком»та ОСОБА_3, укладено та нотаріально посвідчено договори оренди транспортних засобів: RENAULT, модель PREMIUM 400, 2000 року випуску, номер шасі НОМЕР_3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та причеп-фургон Е марки TITAN, 1993 року випуску , державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

18.02.2008 року між позивачем та ТОВ «ЦЕНТРОПРОМ КОМПЛЕКС» укладено договір №18/202 на поставку запчастин до автотранспортної техніки, на виконання якого ТОВ «ЦЕНТРОПРОМ КОМПЛЕКС» надані податкові накладні на загальну суму 22956,00 грн., в тому числі ПДВ 3826,00 грн.

На підставі зазначених накладних позивач включив до податкового кредиту 3826,00 грн. податку на додану вартість.

В судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову з тих підстав, що згідно з інформацією ДПІ у Жовтневому район м. Харкова від 04.12.2009 року № 6602/7/18-009, встановлено неможливість здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЦЕНТРОПРОМ КОМПЛЕКС»та ведення господарської діяльності у порядку , передбаченому чинним законодавством України у період з 01.01.2008 року по 3011.208 року (акт перевірки від 13.01.2010 року № 19/18-011-34329253) оскільки на момент складання акту перевірки місцезнаходження підприємства невідоме, відповідно до поданих до ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова податковими деклараціями з податку на прибуток підприємства за 1 квартал -11 місяців 2008 року, основні засоби у підприємства відсутні та згідно зі звітом 1-ДФ за І ІІІ квартал 2008 року чисельність працюючих становить 1 особа (директор підприємства). Враховуючи викладене вище актом перевірки встановлено нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «ЦЕНТРОПРОМ КОМПЛЕКС» з постачальниками.

На підставі вказаної інформації фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова зроблено висновок, що оскільки витрати ТОВ «Юліком»здійснені по взаємовідносинах з ТОВ «ЦЕНТРОПРОМ КОМПЛЕКС», тобто за нікчемними угодами, які в силу приписів ст..216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, то віднесення підприємством до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 3826,0 грн. суперечить вимогам пп.7.4.1, п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Проте суд не погоджується з правовою позицією відповідача, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів аб. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Згідно із ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається із дослідженого в судовому засіданні копії договору, укладеного між позивачем та ТОВ «ЦЕНТРОПРОМ КОМПЛЕКС», вказаний договір є двосторонніми та по своїй суті є договором купівлі продажу, тобто до нього застосовуються приписи гл. 54 ЦК України, яка регулює відносини, повязані з купівлею-продажем майна.

Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Із досліджених в судовому засіданні копії договору купівлі -продажу, податкових, видаткових накладних, копій платіжних доручень, проведених банком, видаткових накладних (а.с.88-95), відомостей про рух засобів по рахункам 20/3/ мм, 20/3/мт та 20/3/ см вбачається, що позивачем по справі сплачено ПДВ на придбані товари у їх вартості та здійснено подальше використання у господарській діяльності придбаних у ТОВ «ЦЕНТРОПРОМ КОМПЛЕКС» товарів.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про виконання ТОВ «Юліком» та ТОВ «ЦЕНТРОПРОМ КОМПЛЕКС»умов вищевказаного договору купівлі-продажу та вважає висновки відповідача щодо його нікчемності необґрунтованим.

Щодо порушення позивачем по справі приписів пп.7.4.1, п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд зазначає наступне.

Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що платник податку на додану вартість особа, яка відповідно до вказаного закону зобовязана здійснювати утримання або внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем або особа, що ввозить (пересилає) товари на митну територію України. Бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Приписами підпунктів 7.4.1, 7.4.5пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Із досліджених в судовому засіданні копій податкових накладних виданих зазначеними вище субєктами господарювання позивачеві вбачається, що вони містять усі необхідні реквізити, встановлені для податкових накладних приписами відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

У пункту 1.3 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 зазначеного Закону платники податку, визначені у підпунктах “а”, “в”, “г”, “д” пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, або відображення його у податковій звітності це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та вважає їх такими, що підлягають скасуванню.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку визначеному ст.94 КАС України

Керуючись ст.ст. 160, 167,185 КАС України, суд

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженої відповідальності «Юліком»до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м.Харкова про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова № 0000181800/0 від 09.04.2010 року, № 0000181800/1 від 01.06.2010 року, № 0000181800/2 від 09.06.2010 року, № 0000181800/3 від 06.09.2010 року про сплату 3826,00 грн. податку на додану вартість та штрафних санкцій 1913,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ «Юліком»(код 31574794) судовий збір у розмірі 3.40 грн. (три гривні сорок копійок)

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 27.12.2010 року

Суддя Зоркіна Ю.В.