Постанова № 13310294, 22.12.2010, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2010 р. Справа № 2а-8864/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання -Дишковець Ю.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Бібік В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №2а-8864/10/1870

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту позивач, ФОП ОСОБА_3) звернулась до суду з позовом до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту відповідача, Конотопська МДПІ), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції №0007491711/2 від 13.10.2010 р. та №0007491711/3 від 09.11.2010 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 01 червня 2010 року по 21 червня 2010 року Конотопською МДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт № 201/17-1/3078321488 від 24 червня 2010 року.

Не погоджуючись з вищевказаним актом, до Конотопської МДПІ позивачем подано заперечення.

На підставі акту та рішення відповідача про розгляд заперечення було направлено податкове повідомлення-рішення № 0000831711/0 від 09 липня 2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 457111 грн. 50 коп., у тому числі основний платіж - 294390 грн. 00 коп. та штрафної санкції - 162720 грн. 50 коп. застосованих за завищення та заниження суми податку на додану вартість за травень, червень, липень, серпень та жовтень 2009 року.

Не погодившись з вищенаведеним податковим повідомленням-рішенням, позивачем були направлені: первинну скаргу відповідачу про скасування у повному обсязі податкового повідомлення-рішення №0000831711/0 від 09 липня 2010 року, яка рішенням за № 8713/Л/25-10/20ск від 09 серпня 2010 року залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін

За результатом розгляду скарги 10 серпня 2010 року позивачем було отримане податкове повідомлення-рішення за № 0000831711/1 від 09 серпня 2010 року. А також надіслано повторну скаргу до ДПА Сумської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000831711/1 від 09 серпня 2010 року, у повному обсязі, яка рішенням СДПА частково скасовано податкове повідомлення-рішення Конотопської МДПІ за № 0000831711/0 від 09 липня 2010 року (№ 0000831711/1 від 09 серпня 2010 року), в частині основного платежу по податку на додану вартість в сумі 32984 грн. 00 коп. та застосування штрафної санкції в сумі 12893 грн. 00 коп., а в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін. За результатом розгляду скарги відповідачем винесено інше податкове повідомлення-рішення за №0007491711/2 від 13 жовтня 2010 року.

Крім того, надіслано повторну скаргу до ДПА України області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000831711/1 від 09 серпня 2010 року (№000831711/1 від 09 липня 2010 року), у повному обсязі, яка рішенням ДПА залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Конотопської МДПІ за №0000831711/0 від 09 липня 2010 року (№ 0000831711/1 від 09 серпня 2010 року) з урахуванням рішення СДПА від 01 жовтня 2010 року №14984/Л/25-005-104/145ск без змін.

Не погодившись з податковими зобов'язаннями відповідача по податку на додану вартість, нарахованими зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх необґрунтованими і такими, що суперечать спеціальному законодавству, чинному законодавству, судової практики, Конституції України та нормативно правовим-актам, виходячи з наступного.

Наявність у платника податку, виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податку на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту.

Отже, ТОВ «СТС «Агро» та ТОВ «Агропром Н.К.» під час укладання правочину з позивачем на момент здійснення господарських операцій за правочинами, мали належну правоздатність та були належним чином зареєстровані у якості платників податку на додану вартість. Також, на час проведення з позивачем умов договорів купівлі-продажу з ТОВ «СТС» Агро» на поставку кукурудзи, жита, рапсу, ячменю та здійснення ТОВ «Агропром Н.К.» транспортних послуг по перевезенню даного товару, стан даних платників був «0» (основний платник). Тобто і ніяких ознак фіктивного господарювання не було, і дані підприємства були працюючі, маючи керівних осіб, печатку, Свідоцтво платника податку на додану вартість, Свідоцтво про державну реєстрацію, і були платниками податку на прибуток. Власне і до переліку підприємств, які перебувають у розшуку, по яких порушені справи про банкрутство, визнаних банкрутами та фіктивних, дане підприємство під час підписання договору купівлі-продажу, виписки видаткових та податкових накладних, не входило. Адже вся необхідна інформація для проведення господарських операцій з даними підприємствами на той час була взята з офіційного веб-сайту ДПА України. За даними інформаційної бази ДПА про платників податку на додану вартість, (станом на день здійснення господарських операцій у 2009 році) юридичні особи, а саме ТОВ «СТС» Агро» та ТОВ «Агропром Н.К.», які видали податкові накладні позивачу, на час видачі були зареєстровані платниками податку на додану вартість .

Також в акті було зазначено, що у ТОВ «СТС» Агро» та ТОВ «Агропром Н.К.» у 2009 році відсутня фінансово-господарська діяльність. Однак, відсутність діяльності у даних підприємств не впливає на підприємницьку діяльність позивача незалежно від той обставини, чи звітує про свою діяльність дані підприємства, чи ні. Згідно вимог чинного законодавства, відповідальність за відсутність господарської діяльності, не подачу будь-якої звітності покладається лише на керівних осіб ТОВ «СТС» Агро» та ТОВ «Агропром Н.К.», а не на позивача. І в будь-якому разі підстави для юридичної відповідальності у позивача відсутні.

Крім того, відповідач не врахував те, що на момент укладення правочинів з позивачем, установчі документи контрагентів платників податків ТОВ «СТС «Агро» та ТОВ «Агропром Н.К.» були чинними, і вищенаведені підприємства були зареєстровані, як платники податку на додану вартість, і позивач мав правові підстави для формування податкового кредиту за наслідками проведення господарських операцій.

Також, п. 9.8. ст. 9. Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що реєстрація особи платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання. По даних підприємствах Свідоцтва по податку на додану вартість були діючими, не анульованими.

В даному випадку, позивач на момент укладення правочинів та їх обов'язковому виконанню з ТОВ «СТС «Агро» та ТОВ «Агропром Н.К.» було дотримано усіх вимог законодавства, ч. 1. 2. ст. 207., ч. 1. ст. 208. Цивільного кодексу України. Також, вищезгадані підприємства-контрагенти були зареєстровані у якості платників податку па додану вартість, і існували підстави у позивача щодо ствердження про дотримання обов'язкових вимог, що дали йому право на формування податкового кредиту, і незважаючи на визнання у майбутньому визнання правочинів нікчемними, недійсними установчих документів контрагентів платників податків та скасування їх реєстрації, як платників податку на додану вартість.

Визнання правочинів нікчемними та визнання недійсними установчих документів юридичної особи, і подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державкою реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Відповідно до п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість» визначений перелік документів, які є підставою для нарахування податкового кредиту, також податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту. Це свідчить проте, що податкові накладні, які видали ТОВ «СТС «Агро» та ТОВ «Агропром Н.К.» були вірно включені до складу податкового кредиту позивача, на підставі вищевказаного пункту закону.

Згідно п. п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками. Дані контрагенти, не порушуючи законодавство виписало та видало позивачу належним чином оформлені податкові накладні, і наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

П. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, це дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Тобто, видані позивачу податкові накладні вищевикладеними контрагентами, це і є перша подія, і яка підтверджує факт придбання товару (робіт, послуг). Отже, ТОВ «СТС «Агро» поставив товар та передавав право на розпорядження товарами (своїм) у власність Позивачу на підставі договору купівлі-продажу, який передбачає право власності на такий товар, а ТОВ «Агропром Н.К.» на підставі договору надав транспортні послуги. Адже, право на податковий кредит у позивача виникло з моменту настання першої з подій, це дата отримання податкових накладних.

Згідно п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту, лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами, згідно з п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість». У разі коли на момент перевірки платника податку суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами до складу податкового кредиту. Але всі податкові накладні, які виписані вищесказаними контрагентами.

Позивачем на момент перевірки надані, підтверджені документально та видані у відповідності до п. п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість», і підстав щоб знімати податковий кредит, спеціальним законодавством не передбачено. А тому, факт отримання позивачем податкових накладних за результатами придбання товару дає йому право віднести суму сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту, і жодних додаткових вимог та підстав для формування податкового кредиту, спеціальне законодавство не встановлює.

Отже, позивач належним чином оформив, підписав договори на поставку товару з ТОВ «СТС» Агро», і отримання транспортних послуг по перевезенню зерна з ТОВ «Агропром Н.К.». Податкові накладні оформлені відповідно до п. п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість»: мається відбиток печатки, номер накладної, дата накладної, код підприємства постачальника, назва юридичної особи, підпис відповідальної особи, який виписав накладні. Також, податкові та видаткові накладні, прибуткові касові ордери даними контрагентами виписані згідно законодавства, і видані позивачу:

-ТОВ «Агропром Н.К.» за надані транспортні послуги по перевезенню продукції ТОВ «СТС «Агро», на загальну суму 386080 грн. 02 коп., в т. ч. податок на додану вартість в сумі 64346 грн. 67 коп.;

-ТОВ «СТС «Агро» за проданий товар на загальну суму 1735840 грн. 40 коп., в т. ч. податок на додану вартість в сумі 289827 грн. 35 коп.

Крім того, розрахунки здійснювались у готівковій формі. Кошти за товар (послуги) відповідно до договорів дані підприємства-контрагенти отримали у повному обсязі. Вся придбана позивачем у ТОВ «СТС» Агро» продукція (кукурудза, жито, рапс та ячмінь) була перевезена ТОВ «Агропром Н.К.» до інших підприємств на реалізацію, а саме:

-ТОВ «Київ хліб Києва» було відвантажено у серпні та вересні 2009 року, все придбане жито в кількості 454,545 т;

-ДП «Новоборовицький спиртовий завод» була відвантажена у червні та липні 2009 року, вся придбана кукурудза в кількості 650 т;

-ПП «Серна» відвантажений у липні 2009 року весь придбаний рапс в кількості 144 т;

-ТОВ «Бізнес Агро Груп» (код 362921726544) відвантажений у серпні 2009 року, весь придбаний ячмінь в кількості 373,31 т;

Вся сума від реалізації продукції була задекларована та внесена до податкових зобов'язань у декларації по податку на додану вартість у червні, липні, серпні та вересні 2009 року, згідно з реєстру виданих та отриманих податкових накладних. Також перелічені підприємства були внесені до розшифровок податкових зобов'язань у розрізі контрагентів позивача за червень, липень, серпень та вересень 2009 року.

Тому, враховуючи те, що дана придбана продукція була перевезена та реалізована іншим підприємствам, і від реалізації цієї продукції були нараховані податкові зобов'язання, і відповідно був сплачений податок на додану вартість, і це не може суперечить чинному законодавству.

Таким чином, і є всі підстави щоб стверджувати, що на сьогодні включення до податкового кредиту податку на додану вартість за отриманий товар (послуги), є правомірними.

Тому, вважає, що податкові повідомлення - рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції №0007491711/2 від 13.10.2010 р. та №0007491711/3 від 09.11.2010 р є неправомірними і необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам законодавства України, нормативно-правових актів та Конституції України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог.

В обґрунтування заперечень зазначив, що Актом перевірки встановлено, що ОСОБА_3 мала правові відносини з суб'єктом господарювання ТОВ «СТС Агро», з яким були укладені договори від 22 червня 2009 року №04/06 на поставку кукурудзи, від 30 червня 2009 року №06/06 на поставку жита, від 15 липня 2009 року №15/07 на поставку рапсу, від 2 серпня 2009 року №02/08 на поставку ячменю.

На виконання умов договорів поставки ТОВ «СТС «Агро» на адресу ОСОБА_3 виписані податкові накладні, які останнім включені до складу податкового кредиту у червні 2009 року на суму 175333,33 грн., у липні 2009 року на суму 100000 грн., у серпні 2009 року на суму 13974 грн.

Листом ДПІ у м. Нова Каховка від 8 червня 2010 року № 2266/7/23-0-14 відповідача повідомлено про відсутність фінансово - господарської діяльності ТОВ «СТС Агро» та надано акт перевірки ТОВ «СТС Агро».

В акті перевірки ТОВ «СТС Агро» від 2 червня 2010 року № 672 /230 - 34369925 з питань встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за період з 1 березня 2009 року по 31 грудня 2009 року зазначено, що згідно зі службовою запискою ГВПМ ДПІ у м. Нова Каховка від 20 травня 2010 року №1213/26 у ході проведених оперативних заходів, спрямованих на виявлення та руйнування схем мінімізації податкових зобов'язань платників податків, встановлено, що ТОВ «СТС Агро» входило до складу «конвертаційного центру», який очолювався гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7, відносно яких порушено кримінальну справу № 10908020005 за частиною другою статті 205, за частиною третьою статті 212, частиною другою статті 358, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України. У ході досудового слідства встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з метою приховування незаконної діяльності по формуванню податкового кредиту з ПДВ та завищення валових витрат, маючи на меті фіктивне підприємництво, придбали на підставних осіб ряд підприємств, у тому числі ТОВ «СТС Агро». Не будучі посадовими особами підприємств, використовували печатки, статутні документи, складали та надавали від імені юридичних осіб офіційні документи по безтоварних (фіктивних) угодах. Також ОСОБА_6 та ОСОБА_7 документально оформлювали засновників та призначали керівниками підставних осіб (у тому числі керівника ТОВ «СТС Агро» ОСОБА_8).

Також, перевіркою встановлено, що ТОВ «СТС Агро» не знаходиться за місцезнаходженням, не має трудових ресурсів, земельної ділянки, транспортних засобів, складських приміщень, інших основних фондів. Крім того, перевіркою не підтверджено фактів реалізації товарів (робіт, послуг) контрагентами - постачальниками. Системою автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України зроблено звірення сум податкового кредиту ТОВ «СТС Агро» та податкових зобов'язань постачальників - ТОВ «Валдай» і ТОВ «Таланіт», у результаті чого встановлено відсутність зобов'язань у постачальників. До єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням ТОВ «Валдай» і ТОВ «Таланіт».

Враховуючи, що перевіркою ТОВ «СТС Агро» встановлено відсутність поставок товарів, сума податку на додану вартість у розмірі 289308,23 грн. була віднесена ОСОБА_3 до податкового кредиту безпідставно, оскільки зазначені операції з придбання продукції були здійснені по правочинах, які є нікчемними.

Одночасно, перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді ОСОБА_3 мала правові відносини з суб'єктом господарювання ТОВ «Агротрейд Н.К.». Так, згідно з договором від 9 серпня 2009 року без зазначення номеру у серпні 2009 року ТОВ «Агропром Н.К.» було надано ОСОБА_3 транспортні послуги по перевезенню зерна в кількості 4826 т по маршруту «м. Носівка, Чернігівська область - м. Київ», про що були складені акт здачі-приймання робіт та податкова накладна від 9 серпня 2009 року №09-08/09 на загальну вартість 386080 грн., у тому числі сума ПДВ - 64346,67 гривень. Розрахунки проведені у готівковій формі.

У ході перевірки встановлено, що валовий дохід ТОВ «Агропром Н.К.» по операціях з ОСОБА_3 становить 6 відсотків від загальної суми валового доходу підприємства. Витрати на оплату праці у середньому за місяць складають 241,83 гривень. У розрахунку комунального збору за 2009 рік кількість працюючих на підприємстві 3 особи, а відповідно до товарно - транспортних накладних ТОВ «Агропром Н.К.» перевезення зерна здійснювалось 5 водіями на автомобілях КАМАЗ. Розрахунок податку з власників транспортних засобі та інших самохідних машин і механізмів за 2009 рік підприємством до ДПІ в м. Нова Каховка не надавався. У додатку К1 до декларації з податку на прибуток ТОВ «Апропром Н.К.» зазначено, що на балансі підприємства обліковуються основні фонди лише групи 4 «Електронно - обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації», у той час, як основний вид діяльності - діяльність автомобільного вантажного транспорту. До єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходження даного підприємства.

Вищезазначені факти, а також те, що посадові особи ТОВ «СТС Агро» і ТОВ «Агропром Н.К.» приховують своє місцезнаходження та місцезнаходження підприємств, свідчать про відсутність доказів фактичного отримання ОСОБА_3 продукції рослинництва від ТОВ «СТС Агро» та транспортних послуг від ТОВ «Агропром Н.К.».

Отже, ОСОБА_3 використовувала первинні документи та здійснювала перерахування коштів ТОВ «СТС Агро» і ТОВ «Агропром Н.К.» без мети реального настання правових наслідків з метою формування податкового кредиту та заниження об'єкту оподаткування. Тобто, здійснені правочини є нікчемними, оскільки суперечили моральним засадам суспільства та порушували публічний порядок.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 01 червня 2010 року по 21 червня 2010 року Конотопською МДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки № 201/17-1/3078321488 від 24 червня 2010 року (том.1 а. с. 19-60).

Не погоджуючись із зазначеним актом, до Конотопської МДПІ позивачем подано заперечення (том.1 а. с. 61-62).

Відповідачем направлено відповідь на заперечення до акту перевірки та податкове повідомлення-рішення № 0000831711/0 від 09 липня 2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 457111 грн. 50 коп., у тому числі основний платіж - 294390 грн. 00 коп. та штрафної санкції - 162720 грн. 50 коп. (том.1 а. с. 63-69).

Не погодившись із вищенаведеним податковим повідомленням-рішенням, позивачем були направлені: первинну скаргу відповідачу про скасування у повному обсязі податкового повідомлення-рішення № 0000831711/0 від 09 липня 2010 року, яка рішенням за № 8713/Л/25-10/20ск від 09 серпня 2010 року залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін (том.1 а. с. 72-81)

10 серпня 2010 року за результатом розгляду скарги позивачем було отримане податкове повідомлення-рішення № 0000831711/1 від 09 серпня 2010 року ( том.1 а.с. 70).

Позивачем надіслано повторну скаргу до ДПА Сумської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000831711/1 від 09 серпня 2010 року, у повному обсязі, яка рішенням ДПА Сумської області частково скасовано податкове повідомлення-рішення Конотопської МДПІ за № 0000831711/0 від 09 липня 2010 року (№ 0000831711/1 від 09 серпня 2010 року), в частині основного платежу по податку на додану вартість в сумі 32984 грн. 00 коп. та застосування штрафної санкції в сумі 12893 грн. 00 коп., а в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін. За результатом розгляду скарги відповідачем винесено інше податкове повідомлення-рішення за №0007491711/2 від 13 жовтня 2010 року (том.1 а.с. 82-89).

Позивач, не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, надіслав повторну скаргу до ДПА України області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000831711/1 від 09 серпня 2010 року (№000831711/1 від 09 липня 2010 року), у повному обсязі, яка рішенням ДПА залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Конотопської МДПІ за №0000831711/0 від 09 липня 2010 року (№ 0000831711/1 від 09 серпня 2010 року) з урахуванням рішення СДПА від 01 жовтня 2010 року №14984/Л/25-005-104/145ск залишені без змін (том.1 а.с. 90-107).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи 22 червня 2009 року позивачем укладено із ТОВ «СТС «Агро»» договір купівлі продажу №04/06 кукурудзи вагою 650,00 тонн (том. 1 а.с. 154). На підставі зазначеної угоди складено рахунок фактуру №22/6, квитанції до прибуткового касового ордеру №203, 211, 223, податкові накладні, видаткову накладну №30/6/3 (том.1 а.с. 155-162).

30.06.2009 року позивачем укладено із ТОВ «СТС «Агро»» договір купівлі продажу №06/06 жита вагою 454,545 тон (том.1 а.с. 163-164). На підставі зазначеної угоди складено рахунок фактуру №30/6/6, квитанції до прибуткового касового ордеру №401, податкові накладні, видаткову накладну №30/6/6 (том.1 а.с. 165-168).

15.07.2009 року позивачем укладено із ТОВ «СТС «Агро»» договір купівлі продажу №15/07 рапсу вагою 144,00 тон та ячменю вагою 260, 00 тон . На підставі зазначеної угоди складено рахунок фактуру №15/7, квитанції до прибуткового касового ордеру №414, податкові накладні, видаткову накладну №15/7 (том.1 а.с. 169-173).

02.08.2009 року позивачем укладено із ТОВ «СТС «Агро»» договір купівлі продажу №02/08 ячменю вагою 115, 00 тон (том.1 а.с. 174-175). На підставі зазначеної угоди складено рахунок фактуру №2/8/2, квитанції до прибуткового касового ордеру №492, податкові накладні, видаткову накладну №2/8/2 (том.1 а.с. 176-179).

09.08.2009 року позивачем укладено із ТОВ «Агропром Н.К.» договір перевезення та експедирування вантажів (том.1 а.с. 180-181). За підсумками угоди складено акт здачі- прийняття робіт, рахунок фактура, податкові накладні, квитанції до прибуткового касового ордеру та виписані товарно транспортні накладні (том.1 а.с. 184-250 та том.2 арк.1-77 ).

Представник відповідача у судовому засіданні та перевіряючий у акті перевірки заперечень до змісту та кількості документів підтверджуючих виконання зазначених угод не надав.

Доводи ж представника відповідача, щодо того, що ТОВ «СТС Агро» входило до складу «конвертаційного центру», який очолювався гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7, відносно яких порушено кримінальну справу № 10908020005 за частиною другою статті 205, за частиною третьою статті 212, частиною другою статті 358, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України та те, що ТОВ «СТС Агро» та ТОВ «Агропром Н.К.» не знаходиться за місцезнаходженням, не має трудових ресурсів, земельної ділянки, транспортних засобів, складських приміщень, інших основних фондів, суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок та встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Варто зауважити, що для встановлення нікчемності правочину за вказаною вище нормою закону, необхідно довести умисел сторін такого правочину на ухилення від сплати податків, що потягне за собою недоотримання державним бюджетом грошових коштів чим спричиняється шкода державі. Такий умисел, серед іншого, може бути встановлений вироком суду в кримінальній справі.

Зазначена позиція знайшла своє відображення в Постанові пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ”, в якій серед іншого зазначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В судовому засіданні відповідачем не було надано достатніх доказів про наявність умислу у позивача на завдання шкоди інтересам держави, шляхом ухилення від сплати податків, висновки про нікчемність правочину було зроблені ним необґрунтовано та передчасно.

Не можна погодитись з висновками відповідача про безпідставність формування валових витрат позивачем з огляду на те, що уповноважена підписувати податкові та видаткові накладні особа не могла фактично здійснювати таких дій, а також те, що підприємство-контрагент не перебуває за місцем реєстрації на час проведення перевірки тобто через значний проміжок часу, за умови якщо позивачем угоди виконувались належним чином.

Згідно ст. 239 господарського кодексу України визначені види адміністративно-господарських санкцій, серед яких і стягнення зборів (обовязкових платежів).

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити з загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобовязань та встановлення в діях або бездіяльності складу правопорушення. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного звязку між правопорушенням та його наслідками.

З огляду на викладене, позивач міг бути необізнаний про вчинення порушень в сфері господарської діяльності з боку посадових осіб його контрагентів, при цьому належним чином виконувати свої зобовязання за угодою.

Таким чином, до нього не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції з вищезазначених підстав, доки не буде доведено, що його дії були направлені на порушення законодавства в сфері здійснення господарської діяльності, зокрема щодо справляння податків та інших обовязкових платежів.

Також, відповідачем не надано доказів, саме щодо того, що дії позивача були направлені на порушення законодавства в сфері здійснення господарської діяльності, зокрема щодо справляння податків та інших обовязкових платежів, а тому посилання представника відповідача на зазначені обставини справи є безпідставними.

Згідно п. п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками. Дані контрагенти, не порушуючи законодавство виписало та видало позивачу належним чином оформлені податкові накладні, і наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Відповідно до п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, це дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто, видані позивачу податкові накладні вищевикладеними контрагентами, це і є перша подія, і яка підтверджує факт придбання товару (робіт, послуг). Отже ТОВ «СТС «Агро» поставив товар та передавав право на розпорядження товарами (своїм) у власність Позивачу на підставі договору купівлі-продажу, який передбачає право власності на такий товар, а ТОВ «Агропром Н.К.» на підставі договору надав транспортні послуги.

За змістом п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту, лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами, згідно з п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість». У разі коли на момент перевірки платника податку суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами до складу податкового кредиту.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем добросовісно виконано всі умови передбачені укладеними угодами, а тому висновки відповідача, щодо нікчемності зазначених угод та необхідності нарахування податкових зобовязань є безпідставними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо скасування податкових повідомлень - рішень Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції №0007491711/2 від 13.10.2010 р. та №0007491711/3 від 09.11.2010 р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції №0007491711/2 від 13.10.2010 р. та №0007491711/3 від 09.11.2010 р.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук

Повний текст постанови складений 27.12.2010 року.