Ухвала суду № 13309418, 24.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шальєва В.А.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2010 року справа №2а-13899/09/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Сухарька М.Г.

Білак С.В.

при секретарі судового засідання Чеплигіні П.І.

за участю представників:

від позивача: Співак О.Є. довіреність від 24.12.09р., Гурін М.В. довіреність від 24.12.09р.

від відповідача: Єфанова Н.В. довіреність від 12.03.10р., Топчій Т.А. довіреність від 23.12.10р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуМакіївської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010р. у справі № 2а-13899/09/0570 (головуючий І інстанції Шальєва В.А.) за позовом Закритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний завод" до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010р. у справі № 2а-13899/09/0570 задоволено позов Закритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний завод" до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції, внаслідок чого визнано протиправним податкове повідомлення-рішення №0000562330/0/8190 від 19.06.06р. про зменшення Закритому акціонерному товариству "Макіївський металургійний завод" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 7002009грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2357889,50грн.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Макіївська об'єднана державна податкова інспекція просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Позивач у письмових запереченнях та під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Відповідачем була проведена документальна виїзна позапланова перевірка позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2005р., за результатами якої складений акт від 19.06.2006р. № 359/23-4/33185989 та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000562330/0/8190 від 19.06.06р., яким позивачеві згідно підпункту "б" п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2005р. на 7002009,00грн. та нараховано штрафні (фінансові санкції) в розмірі 2357889,50грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно п.п. 17.1.3 п.17.1 ст.17

Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Підставою для прийняття наведеного рішення послужив висновок податкового органу про те, що на порушення вимог п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2005р. віднесено ПДВ згідно податкових накладних, які не підтверджені матеріалами зустрічної перевірки по взаємовідносинам з ТОВ Компанія «Ресурс» на суму 7002009грн.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду , у тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами цієї норми право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений у п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" за приписами п.п.7.7.1 якого сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про систему оподаткування" платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Законом України „Про податок на додану вартість" введено непрямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання.

Згідно із цим Законом, яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обов'язок щодо визначення об'єкта оподаткування, нарахування податку та

його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку - продавця товару.

Обов'язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку - покупця.

Закон України „Про податок на додану вартість" не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Із змісту пункту 1.8 ст. 1 наведеного Закону вбачається, що „бюджетне відшкодування" - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону України „Про податок на додану вартість" не передбачений обов'язок покупця товару - платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обов'язку платника податку -покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

За приписами п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на отримання суми бюджетного відшкодування пов'язано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг).

При здійсненні перевірки було встановлено, що ТОВ „Компанія „Ресурс", яка є безпосереднім постачальником позивача, зареєстрована платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 40377311, декларує та сплачує податки. Актом перевірки ТОВ „Компанія „Ресурс" з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.03.2006р. встановлено, що сума податку на додану вартість по податковим накладним, виданим ЗАТ „Макіївський металургійний завод", включена ТОВ „Компанія „Ресурс" до податкових зобов'язань відповідного періоду (жовтень 2005р.), відображена у книзі обліку продажу товарів (робіт послуг) та відповідає даним податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2005р.

Факт отримання позивачем продукції від ТОВ „Компанія „Ресурс" та сплати її вартості позивачем підтверджені в судовому засіданні належними документами (договором, податковими накладними, рахунками-фактурами, залізничними накладними, документами про оплату товару та іншими первинними документами). При цьому відповідач в судовому засіданні не заперечував проти того, що позивачем податок на додану вартість був сплачений повністю в ціні товару.

Відповідно до статуту ЗАТ „Макіївський металургійний завод" предметом діяльності позивача є виробництво металургійної продукції.

З технологічної інструкції ТІ 231-Д-03-1 : 05 „Виробництво чавуна" вбачається, що агломерат залізорудний безпосередньо використовується у виробництві чавуна.

Висновками судової економічної експертизи № 6546/24-6921/25 від 30.09.2010р. встановлено, що господарська операція з придбання ЗАТ „Макіївський металургійний завод" товару у ТОВ „Компанія „Ресурс" в жовтні 2005 р. агломерату залізорудного призвела до змін в активах та зобов'язаннях позивача та не вплинула на розмір його власного капіталу. Так, в ході експертизи було встановлено, що в журналі-ордері та відомості по рахунку 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками" за жовтень 2005 р. позивач отримав запасів на суму 207573124,09грн., що відповідає даним журналу-ордеру та відомості по рахунку 20 „Виробничі запаси" за жовтень 2005р.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що матеріалами справи доводиться фактичне виконання договору № 57/05, укладеному 01.03.2005р. між ЗАТ „Макіївський металургійний завод" та ТОВ „Компанія

„Ресурс", за умовами якого позивач отримав агломерат залізорудний для використання у власній господарській діяльності.

За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів також зазначає, що право на відшкодування від'ємної різниці є матеріальним правом позивача. Несвоєчасне відшкодування коштів порушує його право власності, захист якого гарантовано першим реченням частини першої статті першої Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997р. та у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини, у тому числі у Рішенні Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Интерсплав проти України".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010р. у справі № 2а-13899/09/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010р. у справі № 2а-13899/09/0570 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 24 грудня 2010року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 27 грудня 2010 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

М.Г. Сухарьок