Постанова № 13307817, 22.12.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-5050/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Слободянюк Н.І.,

за участю секретаря Курганська Л.О.,

представника позивача - Крижанівський О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Лубенської об'єднаної державної податкової інспекціїдо фізичної особи-підприємця ОСОБА_2про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

19 жовтня 2010 року Лубенська об'єднана державна податкова інспекція /далі по тексту - позивач/ звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 /далі по тексту - відповідач/ про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 34312,50 грн та з податку на доходи фізичних осіб у сумі 4723,25 грн, що виник у відповідача внаслідок неповної оплати ним податкових повідомлень-рішень Лубенської ОДПІ від 13.07.2010 № 0000931701/0 та від 13.07.2010 № 0000941701/0.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги заявленого позову.

Відповідач у судове засідання не зявився, надавши суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

У письмових запереченнях проти позову відповідач зазначив, що планова виїзна документальна перевірка проведена контролюючим органом без його участі, а викладені в акті перевірки порушення не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судовим розглядом встановлено, що фактичною підставою для звернення Лубенської ОДПІ до суду з позовом про стягнення податкового боргу на загальну суму 39035,75 грн слугувала неповна сплата фізичною особою підприємцем ОСОБА_2:

- податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 34312,50 грн, визначеного контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням від 13.07.2010 № 0000931701/0 на підставі акта про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання ФОП ОСОБА_2 вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 29.06.2010 № 51/17-2929017550;

- податкового зобовязання за платежем з податку на доходи фізичних осіб на суму 5104,76 грн, визначеного відповідачу контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням від 13.07.2010 № 0000941701/0 на підставі акта про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання ФОП ОСОБА_2 вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 29.06.2010 № 51/17-2929017550.

Як зясовано судом, відповідач вказані податкові повідомлення-рішення у судовому порядку не оскаржував.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Тобто захист порушеного права має відбуватися за наявністю волевиявлення особи у вигляді адміністративного позову. Можливість захисту прав особи за ініціативою суду нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено.

Отже, обставини проведення перевірки платника податків, висновки акта перевірки та підстави визначення податкових зобовязань мають бути предметом дослідження у разі звернення платника податків до суду з позовом про оскарження рішення субєкта владних повноважень.

За змістом частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що принцип диспозитивності покладає на суд обовязок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і він не повинен виходити за межі цих вимог, тобто суд звязаний предметом і обсягом заявлених вимог.

Відповідно до статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення спору та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст цієї процесуальної норми та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкових зобовязань, предметом доказування у цій справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон повязує можливість стягнення податкових зобовязань у судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або відсутності такого факту.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів /обовязкових платежів/, включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є відповідно до преамбули цього Закону - Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону (пункт 19.6 ст. 19 цього Закону).

Відтак, з набранням чинності зазначеним Законом 01 квітня 2001 року уніфіковано зокрема порядок та строки подання податкових декларацій (розрахунків), строки сплати сум податкових зобовязань, підстави та розмір відповідальності за порушення податкового законодавства.

З огляду на викладене, оплата податкових повідомлень-рішень від 13.07.2010 № 0000931701/0 та від 13.07.2010 № 0000941701/0, отриманих відповідачем 15.07.2010, має здійснюватися за правилом абзацу 3 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону, відповідно до якого у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в"підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

За визначенням пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" апеляційне узгодження - узгодження податкового зобов'язання у порядку і строки, які визначені цим Законом за процедурами адміністративного або судового оскарження.

У матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем передбаченої підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" процедури адміністративного оскарження податкових повідомленьрішень від 13.07.2010 № 0000931701/0 та від 13.07.2010 № 0000941701/0, а також їх оскарження до суду.

Отже, суд не знаходить правових підстав та фактичних даних для висновку про те, що вказані податкові повідомлення-рішення Лубенської ОДПІ порушують права та охоронювані законом інтереси фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у сфері публічно-правових відносин і тому не створюють для нього обов'язку виконати їх владні приписи у частині сплати податкового зобовязання.

Докази оплати чи погашення відповідачем в інший спосіб спірної суми боргу у матеріалах справи відсутні. Навпаки, наявний у матеріалах справи витяг з облікових карток особового рахунку відповідача, відкритого Лубенською ОДПІ, свідчить про наявність у відповідача податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 34312,50 грн та з податку на доходи фізичних осіб у сумі 4723,25 грн.

Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені Законом, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (органами стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції ( підпункт 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 зазначеного Закону).

Право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення боргу перед бюджетом і державними цільовими фондами передбачене пунктом 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Відповідно до статті 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду. При цьому, за визначенням пункту 1.7 статті 1 цього Закону активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Положенням статті 41 Конституції України запроваджено припис щодо непорушності права власності. Звідси, вирішення питання про примусове відчуження будь-яких активів, що охоплюється вимогою про стягнення, згідно зі статтею 124 Конституції України належить до юрисдикції судових органів і підлягає вирішенню безвідносно до інших дій, які були вчинені суб'єктом права з метою відновлення свого порушеного права і інтересу на отримання належних йому платежів в позасудовому порядку.

Отже, позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-162 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу у сумі 39 035,75 грн задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 податковий борг з податку на додану вартість у сумі 34312,50 грн /тридцять чотири тисячі триста дванадцять гривень п'ятдесят копійок/ на розрахунковий рахунок №31118029700379, одержувач платежу: державний бюджет, код одержувача 34698810, банк одержувача ГУДК у Полтавській області, МФО 831019 та з податку на доходи фізичних осіб у сумі 4723,25 грн /чотири тисячі сімсот двадцять три гривні двадцять п'ять копійок/ на розрахунковий рахунок №33215801700380, одержувач платежу: місцевий бюджет, код одержувача 34698810, банк одержувача ГУДК у Полтавській області, МФО 831019.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня її проголошення, а у разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення встановленого строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 23 грудня 2010 року.

СуддяН.І. Слободянюк