Постанова № 13307553, 20.12.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.12.2010 р. справа №3/3/10

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

Акулової Н.В.

Гези Т.Д.

Приходько І.В.

за участю

представників сторін:

від позивача:

не з’явився

від відповідача:

не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю “Токмак Теплоенергія”, Запорізька область, м. Токмак

на рішення

господарського суду

Запорізької області

від

12.10.2010року

у справі

№3/3/10 /суддя Соловйов В.М./

за позовом

Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

до

Товариства з обмеженою відповідальністю “Токмак Теплоенергія”, Запорізька область, м. Токмак

про

стягнення боргу за поставлений природний газ в сумі 2203477, 04 грн.

В С Т А Н О В И В:

Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Токмак Теплоенергія”, Запорізька область, м.Токмак про стягнення боргу за поставлений природний газ в сумі 2203477, 04 грн./арк. справи 4-8/.

Рішенням від 12.10.2010року господарський суд Запорізької області /суддя СоловйовВ.М./ позовні вимоги задовольнив частково, стягнув з відповідача на користь позивача 1 765 810грн. 00 коп. основного боргу, 168 142 грн. 19 коп. пені, 74 501 грн. 63 коп. –три проценти річних від простроченої суми, 171 758 грн. 86 коп. втрат від інфляції грошових коштів, в іншій частині позовних вимог відмовив./арк. справи 88-92/.

Рішення мотивоване тим, що між ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” (постачальник) та ТОВ “Токмактепломережа” (покупець) було укладено договір № 06/08-1811 БО-13 від 29.09.2008р. поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання; позивач свої зобов’язання за договором виконав, поставив відповідачу протягом листопада-грудня 2008р., січня-квітня 2009р. природний газ на загальну суму 4 642 875, 21 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу; оплату поставленого природного газу відповідач не здійснив; 16.02.2010р.між ТОВ “Токмактепломережа” та ТОВ “Токмак Теплоенергія” за погодженням кредитора - ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” укладений договір № 14/10-38 про переведення боргу; згідно п. 1.1 договору про переведення боргу, за цим договором за згодою кредитора (ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”) первісний боржник (ТОВ “Токмактепломережа”) переводить на нового боржник (ТОВ “Токмак Теплоенергія”) свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором поставки природного газу № 06/08-1811 БО-13 від 29.09.2008р. (надалі - зобов’язання), укладеним між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у цьому зобов’язанні та замінює первісного боржника у зобов’язанні; відповідач свої зобов’язання по договору поставки природного газу не виконав та за поставлений природний газ у сумі 1 780 057, 55 грн. не розрахувався.; враховуючи встановлений факт невиконання ТОВ “Токмак Теплоенергія” своїх зобов’язань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу за договором № 14/10-38 про переведення боргу від 16.02.2010р. за поставку природного газу, відповідно договору 06/08-1811 БО-13 від 29.09.2008р. поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання укладеного між позивачем та ТОВ “Токмактепломережа” в розмірі 1 765 810, 00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю; сума пені в розмірі 168 142, 19 грн. за поставку природного газу розрахована позивачем вірно і підлягає стягненню в повному обсязі, щодо зменшення розміру штрафних санкцій в даному випадку не буде сприяти захисту інтересів обох сторін. ТОВ “Токмак Теплоенергія” не надало переконливих доказів про те, що таке зменшення може позитивно вплинути на господарську діяльність відповідача; сума 3 % річних від простроченої суми у розмірі 74 501, 63 грн. за поставку природного газу розрахована позивачем вірно і підлягає стягненню в повному обсязі; сума втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 195 023, 22 грн. за поставку природного газу позивачем розрахована невірно, перерахунок господарським судом розрахунку позивача, який містить в позовній заяві свідчить, що за період з січня 2009 року по серпень 2010 року сума втрат від інфляції грошових коштів складає 171 758, 86 грн.; у задоволенні вимог про стягнення з відповідача втрат від інфляції грошових коштів в сумі 23 264, 36 грн. слід відмовити.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Токмак Теплоенергія”, Запорізька область, м. Токмак у апеляційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 12.10.2010року у справі №3/3/10 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції у порушення ст. 83 ГПК України вийшов за межі позовних вимог, стягнувши суму втрат від інфляції грошових коштів за період з січня 2009 року по серпень 2010 року, тоді як позивачем в цій частині позовні вимоги заявлялись за період з січня 2009 року по березень 2010 року; суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені, не врахувавши тяжкий фінансовий стан відповідача, наявність кредиторської заборгованості перед відповідачем; встановлення для відповідача тарифів на продукцію, в які не входять пеня, штраф та ін.

У відзиві на апеляційну скаргу Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ зазначає, що вважає рішення господарського суду Запорізької області від 12.10.2010року у справі №3/3/10 законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки підстави для задоволення клопотання про зменшення пені відсутні, позивач є державним підприємством, має істотну кредиторську заборгованість.

Представники сторін у судове засідання не з’явились, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить

Оскільки явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою, сторони, що належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, не скористались своїм правом на участь представників у судовому засіданні, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону України „Про судоустрій та статус суддів” та ст. 101 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, які з’явились у судове засідання, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає зміні в частині суми інфляційних нарахувань, яка підлягає стягненню, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню повному обсязі, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.09.2008р. між ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” (Постачальник) та ТОВ “Токмактепломережа” (Покупець) укладено договір № 06/08-1811 БО-13 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання./арк. справи 24-29/.

Відповідно п. 1.1 вказаного договору Постачальник згідно з цим договором зобов’язується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов’язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору.

Згідно п. 2.1 договору, постачальник передає Покупцю в період з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. газ в обсязі до 1 440, 0 тис. куб.м. в тому числі по місяцях (тис. куб.м.): жовтень 150, 0, листопад 630, 0, грудень 660, 0 разом IV кв. 1 440, 0.

30.01.2009р. сторонами договору підписано додаткову угоду № 2 до договору поставки природного газу, згідно якої постачальник передає покупцю в період з 01.01.2009р. по 30.04.2009р. газ в обсязі до 1 709 тис. куб.м., в тому числі по місяцях, (тис. куб.м.): січень 530, лютий 530, березень 472, квітень 177, разом 1 709./арк. справи 33-34/.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов’язання за договором виконав, поставив відповідачу протягом листопада-грудня 2008р., січня-квітня 2009р. природний газ на загальну суму 4 642 875, 21 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу для вироблення теплової енергії для бюджетних установ та організацій та інших споживачів від 30.11.2008р. на суму 197 819, 35 грн., від 31.12.2008р. на суму 741 682, 26 грн., від 31.01.2009р. на суму 1 097 007, 66 грн., від 28.02.2009р. на суму 651 294, 56 грн., від 31.03.2009р. на суму 740 934, 88 грн., від 30.04.2009р. на суму 1 154 218, 62 грн. /арк. справи 37-43/.

Як вбачається з п. 6.1 договору, оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотків від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотка від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Враховуючи часткову оплату отриманого природного газу, заборгованість ТОВ “Токмактепломережа” перед позивачем складала 1 765 810, 00 грн.

Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.02.2010р. між ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” та ТОВ “Токмак Теплоенергія”, за погодженням ТОВ “Токмактепломережа”, укладений з договір № 14/10-38 про переведення боргу./арк. справи 22-23/.

Відповідно п. 6.1 договору про переведення боргу, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, діє протягом 319 днів, тобто до 31.12.2010р., а в частині виконання сторонами зобов’язань, передбачених п. 3.1 договору –до повного їх здійснення.

Згідно п. 1.1 договору про переведення боргу, за цим договором за згодою кредитора (ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”) первісний боржник (ТОВ “Токмактепломережа”) переводить на нового боржник (ТОВ “Токмак Теплоенергія”) свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором поставки природного газу № 06/08-1811 БО-13 від 29.09.2008р. (надалі - зобов’язання), укладеним між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у цьому зобов’язанні та замінює первісного боржника у зобов’язанні.

Таким чином, договір № 14/10-38 про переведення боргу від 16.02.2010р. укладений між ТОВ “Токмактепломережа” та ТОВ “Токмак Теплоенергія” за погодженням кредитора - ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”.

Згідно п. 2.1 договору про переведення боргу, сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового боржника, становить 1 765 810, 00 грн.

Відповідно п. 3.1 договору про переведення боргу, за цим договором до нового боржника перейшли обов’язки первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у п. 2.1 ст. 2 цього договору за договором поставки природного газу № 06/08-1811 БО-13 від 29.09.2008р..

Новий боржник зобов’язується протягом п’яти календарних днів з моменту підписання цього договору перерахувати грошові кошти у сумі, зазначеній у п. 2.1 ст. 2 цього договору на рахунок кредитора (п. 3.2 договору про переведення боргу).

Виходячи з викладеного, відповідач взяв на себе зобов’язання у відповідності з умовами договору № 14/10-38 про переведення боргу від 16.02.2010р. протягом п’яти календарних днів з моменту підписання цього договору перерахувати грошові кошти у сумі 1 765 810, 00 грн.

Згідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи не містять доказів у підтвердження виконання відповідачем свого грошового зобов’язання перед позивачем в сумі 1 780 057, 55 грн.

Внаслідок вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині основного боргу в сумі 1 780 057, 55 грн.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки встановлено, що позовні вимоги щодо основного боргу підлягають задоволенню, має місце прострочення виконання грошового зобов’язання, позивач мав належні підстави для заявлення вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.

Стосовно вимог щодо стягнення 3 % річних від простроченої суми в сумі 74501,63грн. за період з 11.01.2009р. по 06.09.2010р. судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо їх задоволення, оскільки розрахунок є арифметично вірним.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 195 023, 22 грн. втрат від інфляції грошових коштів за період з січня 2009 року по березень 2010 року.

Суд першої інстанції, вийшовши за межі позовних вимог, стягнув з відповідача на користь позивача втрат від інфляції грошових коштів за період з січня 2009 року по серпень 2010 року.

Стаття 83 ГПК України передбачає, що суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо є клопотання заінтересованої сторони.

У матеріалах справи відсутнє клопотання заінтересованої сторони про вихід суду за межі позовних вимог.

Позивач самостійно визначає предмет позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого ГПК України порядку.

В матеріалах справи заява позивача про збільшення позовних вимог з визначенням періоду нарахування інфляційних з січня 2009 року по серпень 2010 року відсутня.

Таким чином, суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог, стягнувши з відповідача на користь позивача інфляційні за період з січня 2009 року по серпень 2010 року, що є порушенням ст. 83 ГПК України.

Судова колегія суду апеляційної інстанції, розглянувши розрахунок втрат від інфляції грошових коштів за період з січня 2009 року по березень 2010 року, який міститься в тексті позовної заяви, дійшла до висновку, що даний розрахунок зроблений позивачем, є арифметично вірним, відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, здійснено з дотриманням методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” тощо.

Внаслідок вищевикладеного, стягненню підлягають втрати від інфляції грошових коштів за період з січня 2009 року по березень 2010 року в сумі 195 023, 22 грн., в цій частині рішення господарського суду Запорізької області від 12.10.2010року у справі №3/3/10 підлягає зміні.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.1 договору про переведення боргу, за невиконання або неналежне виконання зобов’язань, переданих згідно п. 2.1 ст. 2 цього договору, у строк визначений п. 2.3 ст. 3 договору, новий боржник зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Крім того, новий боржник у повному обсязі приймає на себе відповідальність за весь час прострочення виконання зобов’язань первісним боржником за договором поставки природного газу № 06/08-1811 БО-13 від 29.09.2008р. відповідно до його умов.

Як виходить з позовної заяви, позивач просив стягнути з відповідача пеню, яка розрахована на підставі п.4.1 договору, за період з 06.03.2010року по 10.08.2010року в сумі 168 142, 19 грн.

Факт прострочення виконання відповідачем свого зобов’язання в частині повної та своєчасної оплати матеріалами справи доведений, тому позивач мав підстави для нарахування пені.

Суд першої інстанції визнав даний розрахунок пені таким, що зроблено з дотриманням умов договору та арифметично вірним.

Судова колегія суду апеляційної інстанції погоджується з вказаним висновком та вважає, що вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Токмак Теплоенергія”, Запорізька область, м. Токмак звернулось до господарського суду Запорізької області з клопотанням про зменшення розміру пені на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, яке обґрунтоване тяжким фінансовим станом підприємства, зокрема, відповідач працює за тарифом, погодженим органами місцевого самоврядування, структура якого встановлена в законному порядку і який не передбачає додаткових витрат (штрафи, пеню, неустойки та інше), інших джерел надходження коштів або отримання прибутку для покриття штрафних санкцій у відповідача немає.

Скаржник посилається на той факт, що суд першої інстанції безпідставно не застосував положення ст. 233 Господарського кодексу України, згідно якої належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У відповідності з ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки /штрафу, пені/, яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Тобто, суд першої інстанції має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки, але при цьому повинен взяти до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У даному випадку, на думку судової колегії, відповідач у порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не надав суду першої інстанції належних доказів, які свідчать про те, що порушено співвідношення майнових інтересів сторін, оскільки як позивач, так і відповідач на даний час знаходяться у незадовільному фінансовому стані, відповідач порушив свої зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого газу, відповідно спір виник з його вини тощо.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі в частині безпідставності відмови у задоволенні клопотання про зменшення пені не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Виходячи з викладеного, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Токмак Теплоенергія”, Запорізька область, м. Токмак слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду першої інстанції змінити в частині суми інфляційних нарахувань, яка підлягає стягненню, в цій частині позовні вимоги задовольнити повністю в сумі 195 023 грн. 22коп., пункти 3,4 резолютивної частини рішення виключити, в решті рішення господарського суду Запорізької області від 12.10.2010року у справі №3/3/10 залишити без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги в сумі відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Відновити строк на подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Токмак Теплоенергія”, Запорізька область, м. Токмак задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 12.10.2010року у справі №3/3/10 змінити в частині суми інфляційних нарахувань, яка підлягає стягненню, пункти 3,4 резолютивної частини рішення виключити.

Резолютивну частину рішення господарського суду Запорізької області від 12.10.2010року у справі №3/3/10 викласти в наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Токмак Теплоенергія”, (71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, 45-а, код ЄДРПОУ 35361900) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Полуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 1 765 810 (один мільйон сімсот шістдесят п’ять тисяч вісімсот десять) грн. 00 коп. основного боргу, 168 142 (сто шістдесят вісім тисяч сто сорок дві) грн. 19 коп. пені, 74 501 (сімдесят чотири тисячі п’ятсот одну) грн. 63 коп. – три проценти річних від простроченої суми, 195 023 (сто дев’яносто п’ять тисяч двадцять три )грн. 22коп. втрат від інфляції грошових коштів, 22 035 (двадцять дві тисячі тридцять п’ять гривень) грн. 20 коп. витрат на держмито і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ. »

Головуючий Н.В.Акулова

Судді Т.Д.Геза

І.В.Приходько

Надруковано: 5 прим.

1-позивачу

2-відповідачу

3-у справу

4-ГСДО

5-ДАГС