Ухвала суду № 133070910, 31.12.2025, Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/987/25

УХВАЛА

про забезпечення позову

31.12.2025 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Тітової Т. Л.,

за участю секретаря Затоковенко Т. О.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення її позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Погребищенське» про визнання недійсними додаткової угоди та змін до договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення,

установив:

В провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Погребищенське» про визнання недійсними додаткової угоди та змін до договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення.

У позовній заяві представник позивачки просить:

- визнати недійсною додаткову угоду від 22.10.2022 до договору оренди землі б/н від 12.01.2008, предметом якого є земельна ділянка кадастровий номер 0523484700:13:000:0005, площею 3, 4375 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Розкопанської сільської ради Погребищенського району Вінницької області;

- визнати недійсними зміни від 04.12.2012, які були внесені до договору оренди землі б/н від 12.01.2008, предметом якого є земельна ділянка кадастровий номер 0523484700:13:000:0005, площею 3, 4375 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Розкопанської сільської ради Погребищенського району Вінницької області;

- визнати відсутнім право оренди ТОВ «Погребищенське» (код ЄДРПОУ 32701610) щодо земельної ділянки кадастровий номер 0523484700:13:000:0005, площею 3, 4375 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Розкопанської сільської ради Погребищенського району Вінницької області;

- усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ТОВ «Погребищенське» повернути її ОСОБА_1 .

Ухвалою судді від 22.10.2025 відкрито провадження у справі та постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Разом із позовною заявою представником позивачки подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації прав, що виникають (набуваються), змінюються, переходять та/або припиняються щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0523484700:13:000:0005, площею 3,4375 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить ОСОБА_1 .

Ухвалою судді від 20.10.2025 відмовлено у задоволенні вказаної вище заяви представника позивачки про забезпечення позову та роз`яснено, що ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Вказана вище ухвала про забезпечення позову стороною позивачки не оскаржувалася.

30.12.2025 до суду від позивачки повторно надійшла заява про забезпечення позову, в якій вона просить забезпечити її позов, а саме:

- заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації прав, що виникають (набуваються), змінюються, переходять та/або припиняються щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0523484700:13:000:0005, площею 3,4375 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить ОСОБА_1 ;

- накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 0523484700:13:000:0005, площею 3,4375 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить ОСОБА_1 .

Заява мотивована тим, що позивачка є власницею земельної ділянки, кадастровий номер 0523484700:13:000:0005, площею 3,4375 га, що розташована на території Розкопанської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

12.01.2008 між позивачкою та ТОВ «Погребищенське» укладено договір оренди земельної ділянки.

Позивачка стверджує, що 04.12.2012 невідомими особами, без її відома, внесені зміни до вказаного договору оренди земельної ділянки. Також зазначає, що 21.10.2022 не підписувала додаткову угоду до договору від 12.01.2008, так як в цей період перебувала за кордоном.

Спірна земельна ділянка є предметом спору, відповідач вчинив активні дії щодо розпорядження речовим правом на вказану земельну ділянку, а тому з метою уникнення можливості подальшого розпорядження відповідачем ділянкою позивачки та вчинення інших реєстраційних дій необхідно забезпечити позов у наведений вище спосіб.

Заявниця стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя.

Дослідивши позовну заяву із доданими до неї документами та заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Вирішуючи по суті заяву про забезпечення, суд виходить із того, що відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В ч. 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ч. 1 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Частинами 1, 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинні міститися: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціна позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиція заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно із ч. 3 ст 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, саме пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Законодавець у ч. 1 ст. 317 ЦК України визначив, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 8 Закону України У «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом).

Із умов договору оренди землі від 12.01.2008, укладеного між позивачкою та ТОВ «Погребищенське» не випливає, що відповідач, як орендар, має право без письмової згоди орендодавця передати земельну ділянку або її частину в суборенду.

Водночас, заявниця не надала суду будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження своїх доводів про те, що відповідач вчинив активні дії щодо розпорядження речовим правом на вказану земельну ділянку.

Разом з тим, арешт майна це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Отже, арешт майна за правовою сутністю обмежує право відповідача розпоряджатися спірним майном.

Відповідно до ч. 1 ст.78 Земельного кодексу України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку (ч. 1 ст. 90 кодексу). Отже, виключно власник земельної ділянки може розпоряджатись нею, орендар не наділений таким правом, він має лише право володіння і користування земельною ділянкою (ст.93 цього кодексу).

Відтак, заявницею не обґрунтовано наявність зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог та не наведено переконливих аргументів, які свідчили б про те, що не вжиття заходів забезпечення позову у запропоновані нею способи може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі за умови задоволення позову.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявниці щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заяви про забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходами щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 149-153, 353-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні заяви позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя