Ухвала суду № 13306317, 30.11.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2010 р.Справа № 2-а-6522/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Рєзнікової С.С.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М.

представника позивача: Старжинської О.О.

представника відповідача: Хільченко В.Є., Сосонного Є.В., Пікалова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2010 р. по справі

№2-а-6522/10/2070

за позовом Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Охоче"

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство "Охоче", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.03.2010 р. № 0000012210/0, від 13.04.2010 р. № 0000012210/1, від 16.03.2010 р. № 0000072310.

Обґрунтовучи заявлені позовні вимоги позивач посилався на те, що податок з доходів нерезидента у вигляді "фрахту" за надання послуг по транспортуванню обладнання територією України ним не утримувався та не сплачувався до бюджету правомірно, виходячи з вимог п.18.1 ст. 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина від 03.07.1995 року, оскільки п. 18.1 ст.18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає застосування норми міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України, у разі, якщо ним встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені вказаним Законом. Угода між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування податків на доход і майно підписана 03.07.1995 року, ратифікована 22.11.1995 р. та набрала чинності 04.10.1996 року.

Окрім того, під час проведення документальної перевірки, а саме: 17.02.2010 р. ним, позивачем, надано відповідачу копію довідки, завірену оригінальною печаткою фірми "Неllman Роultгу GmbН & Со.КG", і переклад з німецької мови на російську довідки по формі Ust 1 TN, однак надані документи не були враховані відповідачем без зазначення причин.

Також позивач не погоджується із висновком щодо необхідності утримання ним податку з доходу нерезидента у зв'язку із застосуванням ст.7 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування податків на доход і майно від 03.07.1995 року, ратифіковану 22.11.1995 р.

Вважає неправильним віднесення відповідачем робіт по монтажу кліткового обладнання, що виконані нерезидентом, до послуг "інжинірингу", оскільки пункт 1.36 Закону № 334 містить вичерпний перелік послуг, які є предметом "інжинірингу", а саме: надання послуг (виконання робіт) зі складання технічних завдань, проведення наукових досліджень, складання проектних пропозицій, проведення техніко-економічних обстежень та інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розробка технічної документації, проектування та конструкторське опрацювання об'єктів техніки і технології, консультації та авторський нагляд під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також консультації економічного, фінансового або іншого характеру, пов'язані з такими послугами (роботами).

Предметом контракту № 128 від 09.02.2004 року є виконання робіт, повязаних з вводом в експлуатацію обладнання (1-го комплекту кліткового птахівницького обладнання для курей-несушок з системою вентиляції) та передача результатів робіт позивачу, що не відповідає жодному з наведених видів послуг.

Щодо порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", позивач зазначив, що всього виявлено та зазначено у Акті перевірки 38 випадків не роздрукування фіскального чеку, останній випадок мав місце 11.02.2009 року, у той час як розмір санкції визначено відповідачем, виходячи з 39 випадків порушень у розмірі 13260 грн. (340,00 грн. х 39).

Крім того, згідно ст. 250 Господарського Кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше, як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийняте 16 березня 2010 року, штрафні санкції могли бути застосовані за порушення, які допущені починаючи з 17 березня 2009 року, а згідно з актом перевірки після вказаної дати порушень не встановлено.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2010 року позовні вимоги Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Охоче" задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 16.03.2010 р. № 0000012210/0, від 13.04.2010 р. 0000012210/1, від 16.03.2010 р. № 0000072310, прийняті стосовно сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Охоче".

Відшкодовано сільськогосподарському закритому акціонерному товариству "Охоче" за рахунок Державного бюджету України судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 9 ст. 3 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", ст. 72 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач, Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство "Охоче", надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та обєктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представники відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області на підставі направлення від 22.01.10 р. № 15 проведена планова виїзна документальна перевірка Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Охоче" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2009 р..

За результатами перевірки складено акт № 369/23-033/00852973 від 09.03.2010 р., згідно висновків якого перевіркою встановлено, зокрема, наступні порушення:

- п.9, ст.3 Закону України бід 06.07.1995р. №265/95 -ВР "Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування га послуг", а саме, Сільськогосподарським закритим акціонерним товариством "Охоче" не забезпечено виконання друку фіскальних звітних чеків;

- п.13.2, п.13.5, ст.13 та абз.1, абз.2 п.16.13 ст. 16 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, встановлено, що під час виплат в І кварталі 2008 року компанії "Неllman Роultгу GmbН & Со.КG" (Федеративна республіка Німеччини) доход із джерелом походження з України у вигляді «Інжинірингу» за виконання робіт по монтажу кліткового обладнання для птахівництва в розмірі 226235 грн. СЗАТ «Охоче» за перевірений період не утримано та не сплачено до бюджету податок з доходу нерезидента компанії "Неllman Роultгу GmbН & Со.КG" (Федеративна республіка Німеччини) за ставкою 15% від суми такої виплати та за рахунок такої виплати у розмірі 33935 грн. в т.ч. за І квартал 2008 року в сумі 33935 грн., під час виплати в III кварталі 2008 року компанії "Неllman Роultгу GmbН & Со.КG" (Федеративна республіка Німеччини) доходу із джерелом походження з України у вигляді «Фрахту» за надання послуг по транспортуванню обладнання по території України у розмірі 49190 грн., СЗАТ Охоче за перевірений період не утримало та не сплатило до бюджету податок з доходу нерезидента компанії "Неllman Роultгу GmbН & Со.КG" (Федеративна республіка Німеччини) за ставкою у розмірі 6% у джерела виплати таких доходів в розмірі 2951 грн. в тому числі за III квартал 2008 року в сумі 2951 грн.

На підставі акту перевірки, Нововодолазькою міжрайонною державною податковою інспекцією в Харківській областіприйнято податкове повідомлення-рішення № 0000012210/0 від 16.03.2010 р., яким до Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Охоче" за порушення п.13.2, п.13.5, ст.13 та абз.1, абз.2 п.16.13 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» визначено податкове зобовязання в сумі 110658 грн., у тому числі: за основним платежем 36886 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 73772 грн., а також рішення № 0000072310 від 16.03.2010 року, яким до позивача за порушення вимог п.9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", згідно п.4 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 13260грн. (а.с. 19, 21).

За результатами оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення № 0000012210/0 від 16.03.2010 р. у порядку, визначеному п.5.2. ст. 5 Закону України № 2181- 14 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012210/1 від 13.04.2010 року, яким СЗАТ "Охоче" визначено податкове зобовязання в сумі 110658 грн., у тому числі: за основним платежем 36886 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 73772 грн. (а.с. 20).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про недотримання відповідачем вимог закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому його рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000012210/0 від 16.03.2010 р., позивач, Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство "Охоче", під час виплати у третьому кварталі 2008 року компанії "Неllman Роultгу GmbН & Со.КG" (Федеративна Республіка Німеччина) доходу в сумі 49190 грн. у вигляді "фрахту" за надання послуг по транспортуванню обладнання по території України, не утримав та не сплатив до бюджету податок з доходу нерезидента за ставкою 6% у сумі 2951 грн. з джерела виплати таких доходів (а.с.8-18).

Пункт 18.1 ст.18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає застосування норми міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України, у разі, якщо ним встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені вказаним Законом. Так, угода між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування податків на доход і майно підписана 03.07.1995 року, ратифікована. 22.11.1995 р. та набрала чинності 04.10.1996 року.

Відповідно до п.1 статті 7 зазначеної Угоди, прибуток підприємства Договірної Держави від здійснення комерційної діяльності може оподатковуватися в іншій Договірній Державі лише у випадку, якщо діяльність здійснюється через постійне представництво. Для цілей ст. 7 використовується термін "постійне представництво", визначений у законодавстві України, з урахуванням положень ст. 5 Угоди.

Оскільки компанією "Неllman Роultгу GmbН & Со.КG" комерційна діяльність в Україні через постійне представництво не здійснювалась у розумінні ст.5 Угоди, то її доходи від надання транспортних послуг, згідно із ст.7 Угоди в Україні, не оподатковуються.

Судом першої інстанції встановлено, що під час проведення документальної перевірки, а саме 17.02.2010 р. позивач надав відповідачу копію довідки, завірену оригінальною печаткою фірми "Неllman Роultгу GmbН & Со.КG", і переклад з німецької мови на російську довідки по формі Ust 1 TN (а.с. 22-23).

Після закінчення перевірки - 04.03.2010 р. позивачем було отримано лист відповідної сторони № 934/10/22-011 від 02.03.2010 р., в якому наполягалось на наданні оригіналу довідки від нерезидента (фірми "Неllman Роultгу GmbН & Со.КG") про те, що він є резидентом Німеччини. Позивач виконав цю вимогу і надав разом із запереченням до акту перевірки оригінал довідки нерезидента, проти чого в судовому засіданні не заперечував представник відповідної сторони та що підтверджується письмовим доказом (а.с.50-52); однак, відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стосовно вищевказаного порушення не були враховані надані позивачем зазначені документи.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушення п. 13.2 ст.13 та п. 16.3 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у звязку з не утриманням та не сплатою позивачем до бюджету податку з доходу нерезидента за ставкою 15% від суми такої виплати у розмірі 33935 грн. під час виплати у першому кварталі 2008 року компанії "Неllman Роultгу GmbН & Со.КG" (Федеративна Республіка Німеччина) доходу в сумі 226235 грн. у вигляді "інжинірингу" за виконання робіт по монтажу кліткового обладнання для птахівництва, оскільки пункт 1.36 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" містить вичерпний перелік послуг, які є предметом "інжинірингу", а саме: надання послуг (виконання робіт) зі складання технічних завдань, проведення наукових досліджень, складання проектних пропозицій, проведення техніко-економічних обстежень та інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розробка технічної документації, проектування та конструкторське опрацювання об'єктів техніки і технології, консультації та авторський нагляд під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також консультації економічного, фінансового або іншого характеру, пов'язані з такими послугами (роботами).

Як свідчать письмові докази, предметом контракту № 128 від 09.02.2004 року є виконання робіт, спрямованих на введення в експлуатацію обладнання (1-го комплекту кліткового птахівницького обладнання для курей-несушок з системою вентиляції) та передача результатів робіт позивачу, що не відповідає жодному з наведених видів послуг, визначених п.1.36 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (а.с.24-27).

Перелік фактично виконаних нерезидентом робіт по введенню обладнання в експлуатацію відображено у акті приймання виконаних робіт з монтажу кліткового птахівницького обладнання для курей-несушок від 01.11.2006 року, а саме: установлено комплект кліткового птахівницького обладнання для курей-несушок з металу, що складається з 6 рядів, 4 ярусів, у кожному 87 секцій = 522 секції, системою годування кормороздаточним ланцюгом, з подовжніми ПП-стрічками для посліду, збором яєць, вузлом подачі води тощо; установлена комплексна вентиляційна система для підтримки оптимального повітря у пташнику; установлена комп'ютерна система управління виробничими процесами роботи клітинного обладнання. При цьому, представник фірми "Неllman Роultгу GmbН & Со.КG" здійснював не консультації та авторський нагляд під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, як це зазначено у пункті 1.36 Закону № 334, а безпосередньо приймав участь у будівельно-монтажних роботах згідно з договором № 128 від 09.02.2004 р. Окрім того, в Акті від 01.11.2006 р. також зазначено, що представником компанії "Неllman Роultгу GmbН & Со.КG" були самостійно виконані і передані покупцю пусконалагоджувальні роботи кліткового обладнання, здійснено навчання спеціалістів позивача для роботи та обслуговування кліткового обладнання для кур-несушок та комп'ютерної системи управління виробничими процесами роботи кліткового обладнання (а.с.28-29).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що характер робіт, виконаних компанією "Неllman Роultгу GmbН & Со.КG" згідно з контрактом № 128 від 09.02.2004 р., не дозволяє класифікувати їх як "інжиніринг".

Стосовно порушення позивачем Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", як встановлено судом першої інстанції і не заперечувалось сторонами в суді апеляційної інстанції, останній випадок порушення мав місце 11.02.2009 року. Відповідачем, на підставі п. 4 ст. 17 Закону № 265, були застосовані фінансові санкції - 340 грн. за кожний випадок не роздрукування фіскального чеку, всього було виявлено та зазначено у акті перевірки 38 випадків не роздрукування фіскального чеку, однак розмір санкції визначено відповідачем, виходячи з 39 випадків порушень у розмірі 13260 грн.

Відповідно до ст.238 та ст.239 Господарського Кодексу України, штрафні санкції за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є адміністративно-господарськими санкціями.

Згідно ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше, як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій було прийняте 16 березня 2010 року, а враховуючи вимоги ст. 250 ГК України, штрафні санкції могли бути застосовані ним за порушення, допущені, починаючи з 17 березня 2009 року. Однак, як свідчить акт перевірки, після вказаної дати жодних порушень в діяльності позивача не встановлено.

Згідно статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача у правовідносинах, що склалися з позивачем, не кореспондуються з вимогами ст. 19 Конституції України, а тому обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000012210/0 від 16.03.2010 р. (податкового повідомлення-рішення № 0000012210/1 від 13.04.2010 р.), рішення № 0000072310 від 16.03.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що позивач, відповідно до вимог ч.1 ст. 71 КАС України, довів обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Однак відповідач, як субєкт владних повноважень, заперечуючи проти адміністративного позову, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності прийнятих ним і оскаржених позивачем рішень.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2010 р. по справі№2-а-6522/10/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргуНововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2010 р. по справі№2-а-6522/10/2070 за позовом Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Охоче"до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Рєзнікова С.С. Калиновський В.А. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 06.12.2010 р.