Ухвала суду № 13306286, 17.12.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2010 року справа №2а-7233/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Нікуліна О.А.

суддів Радіонової О.О., Жаботинської С.В.

при секретарі судового засідання Дегтярьовій А.М.

за участю

представника позивача Цукера Б.І.

представників відповідача Теплинської О.А., Бабкіної Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2010 року по справі № 2а-7233/10/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Автотранс» до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін,-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2010 року позивач звернувся з адміністративним позовом до суду про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2010 року по справі № 2а-7233/10/1270 позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток Автотранс» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання недійсним та скасування рішення № 1 від 14.05.2010 про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін було задоволено, а саме:

скасовано рішення Державної податкової інспекції м. Свердловську Луганської області № 1 від 14.05.2010 про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін;

стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Автотранс» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 (три гривні 40 коп.) грн.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми матеріального та процесуального права та виходив з наступного.

Позивач є юридичною особою, зареєстрований в якості суб'єкта господарської діяльності та в якості платника податку (а.с. 46-54).

Повноваження податкового органу визначені в ст.ст. 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», компетенція податкового органу визначена в ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства визначений та затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 25.08.2005 року (далі -Порядок 327).

05.05.2010 відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.200" по 31.12.2009.

За наслідками перевірки, відповідачем - складено акт перевірки № 504\23\35562269 від 05.05.2010 (далі - акт № 504, а.с. 9-38).

У висновках акту перевірки зазначено про порушення позивачем п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України № 334, в частині заниження валових доходів на суму 659 823 грн. - суму вартості безкоштовно отриманих "позичкових послуг", обчислених виходячи зі звичайної ціни на такі послуги. В результаті чого занижено податок на прибуток в перевіряємому періоді на загальну суму 164 956 грн., у тому числі за І квартал 2009 р. у сумі 48 299 грн., за II квартал 2009 р. у сумі 43 470 гри., за III квартал 2009 р. у сумі 39 123 грн., за IV квартал 2009 р. у сумі 34 064 грн.(а.с.11, 37).

Згідно із п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України № 334, валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону, сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону; сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону; сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням; вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті; сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду; сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду; сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію; доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну); сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Зазначений закон не передбачає в якості джерел валового доходу такого терміну, як безкоштовно отриманих "позичкових послуг", обчислених виходячи зі звичайної ціни на такі послуги

З посиланням на п.п.4.3 п.4 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - закон № 2181), відповідач виніс рішення № 1 від 14.05.2010 р. про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін позивачу на загальну суму 225 043,20 грн. в т.ч. за основним платежем 164 956 грн., за штрафними фінансовими санкціями 60087,20 грн. (а.с.5).

В акті перевірки № 504 зазначено, що Позивач - орендар уклав однотипні нотаріально засвідчені угоди оренди автотранспорту з ПП ОСОБА_5 ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7 Згідно із п. 2.1 вказаних угод оренди, орендна плата складає 1 (одна) грн., на місяць за автомобіль. Відповідач стверджував, що вартість оренди транспортного засобу в розмірі 1-ї грн. не відповідає звичайній ціні.

Згідно із вимогами діючого законодавства, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 1.20.1 п. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Пункт 1.20.8 вказаного Закону, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований п. 1.20.2 Закону України, в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

На виконання п.п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України № 334 на підприємство було направлено запит від 16.04.2010 № 6086/23-30 щодо обґрунтування ціни послуги оренди транспортних засобів, наданих ТОВ "Восток Автотранс".

Листом від 22.04.2010 р. № 04/01-20 позивач відмовив у наданні пояснень та обґрунтувань вартості орендної плати, з цього приводу, посилаючись на абз. 1 пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" - звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Абзацом 2 підпункту 1.20.10 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

На підставі даних ВРЕР м. Свердловськ підпорядкованому УДАЇ ГУМВС України, експерта товарознавця Біловольченко А.Н., ДПІ в м. Свердловську визначено суму амортизаційних відрахувань за 2009 орендованих транспортних засобів (розрахунок додається).

Враховуючи, що сума орендної плати має компенсувати амортизаційні відрахування (тобто, сума орендної плати не може бути меншою за суму амортизаційних відрахувань, визначена ДПІ сума амортизаційних відрахувань прийнята за мінімальну орендну плату та прирівняна до звичайної ціни оренди.

Відповідно до підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України № 334, донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податків, визнаних природними монополістами згідно із законом, а також відповідно до принцип з регулювання цін встановлених таким законом.

Відповідно до абзацу першого підпункту 1.20.10 Закону та підпункту 4.3.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон 2181) донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за наступною процедурою: керівник. (його заступник) приймає рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань, а рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника відповідного податкового органу.

3 метою забезпечення дотримання вказаної процедури, керівник податкового органу приймає рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань, що складається за довільною формою із зазначенням: дати його прийняття, номеру, назви та коду ЄДРПОУ платника податків, що перевіряється, підстав для застосування "звичайної ціни", передбаченого законом з питань оподаткування тощо.

Відповідно до п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 11.12.2000 р. № 2181 -ІП (зі змінами та доповненнями) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статі 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - закон 2181), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Із аналізу пункту 4.3 Закону України № 2181 убачається, що непрямі методи - це визначення сум податкових зобов'язань платників податків за оцінкою витрат платників податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону. При цьому оцінка елементів податкових баз здійснюється за допомогою інформації, одержаної з джерел інших, ніж звітність або первинні документи (термін "первинні документи" визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"

Відповідно до пункту 4.11 Порядку № 327, податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Приймаючи оскаржене рішення № 1 відповідач посилався на порушення позивачем п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України № 334, в результаті чого занижено податок на прибуток в перевіряємому періоді на загальну суму 164 956 грн. (а.с.5).

Відповідачем перевірка дотримання податкового законодавства орендодавцями не проводилась.

Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідачем не доведено наявність витрат позивачем з орендної плати за користування автомобілями. Договори, на підставі яких позивач орендував автотранспорт недійсними не визнано, а також зазначені правочини не є нікчемними.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.

Керуючись ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2010 року по справі № 2а-7233/10/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2010 року по справі № 2а-7233/10/1270 залишити без змін.

Ухвала за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі складена 20 грудня 2010 року.

Головуючий О.А.Нікулін

Судді О.О.Радіонова

С.В.Жаботинська