Постанова № 13306181, 09.12.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

09 грудня 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-1938/10/2470

13 год. 00 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Огородника А.П. при секретарі судового засідання Якименку О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького Міського управління юстиції

про виключення майна з акту опису й арешту та визнання незаконними дій

за участю:

позивач - не з"явився,

представника відповідача - Семенчука В.М.

представника третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_3

Обставини справи:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції (далі ШВДВС), третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ПАТ "ВТБ Банк" (м. Київ, і.к. 14359319) (далі-Банк) в якому просить:

- виключити житлове приміщення, а саме: двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 49,10 м2, в т.ч. житловою площею 26,70 м2, з акту опису й арешту майна від 14.04.2010 р., складеного державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції Семенчук В.М.;

- визнати протиправними дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького МУЮ, котрі полягають у внесенні в акт опису та арешту житлового приміщення, в якому зареєстрована та проживає малолітня дитина, без дозволу органів опіки та піклування Чернівецької міської ради.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що при проведенні виконавчих дій державний виконавець описав і арештував майно, а саме квартиру без згоди органів опіки та піклування, в порушення вимог статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей" від 2 червня 2005 року N 2623-IV(далі-Закон№2632), оскільки в даному будинку прописана та проживає неповнолітня дитина, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судове засідання позивач не зявився, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності відповідно до ч.3 ст. 122 КАС України.

Представник відповідача проти позову заперечив, та просив відмовити в задоволенні позову, оскільки процедурою, встановленою Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV(далі-Закон№606), в обов"язки державного виконавця не входить перевірка законності реалізації на предмет з"ясування кола зареєстрованих осіб в арештованих будівлях, які виставляються на продаж в рахунок погашення боргів.

Представник третьої особи Банку проти позову заперечив, та просив відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону №606 та дії державного виконавця по реалізації спірного будинку не порушують вимог ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей". Крім цього зауважив, що на момент заключення іпотечного договору №24.111-039/08-ДИ01 Банк (іпотекодержатель) перевіряв наявність обтяжень щодо відчуження та осіб, які проживали у квартирі іпотекодавця (ОСОБА_4) та відповідно до довідки ПП "Ремжитлосервіс" від 14.08.2008р. (а.с. 35) у вказаній квартирі малолітні діти не проживали. Також вважає, що ОСОБА_4 прописав пізніше малолітню дитину за адресою предмету іпотеки з метою уникнення від договірних зобов"язань по вказаному договору.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового засідання суд,-

встановив:

Державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького МУЮ Семенчук В.М. 14.04.2010 р. склав акт опису й арешту майна про опис й арешту на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 49,10 м2 , в т.ч. житловою площею 26,70 м2.

Відповідно до довідки ПП "Ремжитлосервіс" №1178 від 22.04.2010 р. (а.с. 8) в квартирі зареєстровані та проживають: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3, та Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4

Зазначена квартира належить ОСОБА_4 (свідоцтво про право власності на нерухоме майно - серія ЯЯЯ №978795 видане 20.02.2006р.) та ОСОБА_5 на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності, виданого апартаментом ЖКГ Чернівецької міської ради 20.02.2006 р. на підставі розпорядження № 307 від 20/02/2006 р.

У Шевченківському відділі державної виконавчої служби Чернівецького МУЮ на виконанні перебуває виконавчий лист Першотравневого районного суду м.Чернівці від 07.12.2009р. по справі №2-1874/2009р. про стягнення, солідарно з ОСОБА_1., ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ВАТ "ВТБ Банк" в особі Чернівецької філії заборгованості за кредитним договором №24-111-039/08-СК від 28.08.2008р. в розмірі 351989,85, грн.; про стягнення з вказаних осіб судового збору та витрат на суму 1700,00 грн. та 120,00 грн. відповідно.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до Ст. 7. Закону України "Про іпотеку" від 5 червня 2003 року N 898-IV(далі-Закон №898) за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст. 24 Закону №606 державний виконавець зобов"язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. При цьому в силу даного Закону постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк.

Відповідно до ст. 55 Закону №606 арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Застосовується арешт: для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації провадиться у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше, ніж через п'ять днів після накладення арешту.

Відповідно до ст. 12 Закону №2632 держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.

Відповідно норм Цивільного кодексу України правочин - це правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За правилами недійсності правочинів не можна визнавати документи, які за своїм змістом не є правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що державний виконавець під час проведення виконавчих дій, діяв відповідно до вимог Закону №606 та Конституції України, а його дії по опису й арешту майна та виконання вимог Закону №606 не є правочином, а тому попередня згода органів опіки та піклування на дані дії не потрібна.

Ст. 26 Закону №606 передбачені випадки коли державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження. Ст. 34 Закону №606 встановлені випадки обов'язкового зупинення виконавчого провадження.

З огляду на наведені вище норми Законів №606 і №898 та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для визнання дій відповідача незаконними, оскільки норми діючого законодавства, в частині правового регулювання вчинення виконавчих дій, не містять будь-яких обмежень (у межах виконавчого провадження) чи виключень, що повязані з наявністю у іпотекодавця неповнолітніх дітей, та які могли б слугувати підставами для не вчинення виконавчих дій і не дотримання вимог Закону №606 та Інструкції про проведення виконавчих дій від 15.12.1999 року № 74/5 в частинінеупередженості, своєчасності, та повноти вчинення виконавчих дій.

В ході судового розгляду підтверджено, що за адресою предмету іпотеки (АДРЕСА_1) після заключення договору іпотеки прописано малолітню дитину. Суд критично відноситься до встановленого факту, як такого, що викликає сумнів у добросовісності намірів стосовно виконання умов договору іпотеки ОСОБА_4 та ОСОБА_5

При розгляді справи суд проаналізував також норми ст. 47 Конституції України, ст. 25, 29, 310 Цивільного кодексу України, ст. 6 Сімейного кодексу України, ст. 11, ч. 2 ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства", ст. 27 Конвенції "Про права дитини" від 20 листопада 1989 року та зазначає, що вони не регулюють відносини по суті даного спору а можуть бути застосовані при обґрунтуванні цивільно-правової позиції з приводу укладеного між позивачем та третьою особою іпотечного договору, і не можуть бути застосовані до даного публічно-правового спору.

Суд додатково зазначає, що вимоги про звільнення з-під арешту та виключення майна з акта опису й арешту, задоволенню не підлягають, оскільки обтяження на квартиру накладено у вигляді забезпечення виконання договору іпотеки. У даний час цей договір є чинним. За таких підстав, суд не вбачає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо вилучення зазначеної квартири з-під арешту.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві не наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

При перевірці дій відповідача, щодо дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України суд встановив, що такі дії були проведенні у відповідності до зазначеної норми КАС України.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов"язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, витрати присудженню не підлягають.

Керуючись Законами України "Про виконавче провадження", Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей, ст.ст. 69-72, 76,79, 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд,-

постановив:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Відповідно до частини першої статті 185 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.

Відповідно до статті 186 КАС України Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова складена у повному обсязі 10 грудня 2010 р.

Суддя А.П.Огородник