Постанова № 13306135, 08.12.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 грудня 2010 р. № 2-а- 12319/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бартош Н.С.,

за участю секретаря судового засідання Чупікової О.С.,

за участю представників: позивача Бикова О.Ю., відповідача Щербак Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтех»до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтех», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 20 вересня 2010 року №000031155/1, за яким донараховано основного платежу з ПДВ 168904,00 грн., штрафних санкцій 33780,80 грн., а всього - 202684,80 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що при винесенні оскаржуваного повідомлення-рішення відповідач керувався помилковими висновками, зробленими під час проведення документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, зафіксованими в акті перевірки №3200/155/24284611 від 20.08.2010 р. На даний акт позивачем подано заперечення, які відповідачем розглянуто та відхилено.

У судовому засіданні представник позивача вимоги адміністративного позову підтримав у повному обсязі. Не погоджуючись з висновком відповідача щодо заниження податку на додану вартість на суму 168904,00 грн., позивач пояснив, що відповідачем зменшений податок на додану вартість за отриманий товар від контрагента ПП «Летол». Однак, сума податку на додану вартість була задекларована на підставі податкових накладних отриманих від контрагента, який на час виписки податкових накладних був зареєстрований платником податку на додану вартість. Товар був отриманий позивачем, сплачений по безготівковому рахунку та використаний в господарської діяльності. Висновок про зменшення позивачем податку на додану вартість був зроблений відповідачем лише на підставі того, що контрагент позивача - ПП «Летол» не подав податкову декларацію за червень 2010 року.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість.

У запереченнях на позов зазначає, що позивачем були порушені вимоги п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки угоди не спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 168904,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, та дослідивши надані письмові докази в їх сукупності суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтех» зареєстроване Харківською районною державною адміністрацією Харківської області 01.09.1997 р. та є платником податку на додану вартість.

20 серпня 2010 року фахівцем Харківської об'єднаної державної податкової інспекції проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтех» з питань правомірності формування податкового кредиту у червні 2010 року по взаємовідносинам з ПП «Летол» та правильності обчислення ПДВ за червень 2010 року.

За наслідками проведення вказаної документальної невиїзної перевірки, відповідачем складено акт перевірки №3200/155/24284611 від 20.08.2010 р., яким встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме: - порушення п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168\97-ВР від 03.04.1997 р., внаслідок чого занижено податок на додану вартість за червень 2010 р. на суму 168904,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з висновками перевірки, звертався до податкового органу з запереченням щодо вказаних в Акті порушень.

Зокрема, 26.08.2010 р. підприємство направило заперечення на акт перевірки до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції, за результатами розгляду якого податкова інспекція листом № 15923/10/15-528 від 29.08.2010 р. повідомила, що висновки в акті перевірки вважає правомірними.

На підставі акту перевірки №3200/155/24284611 від 20.08.2010 р., в межах строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України, 30.08.2010 р. прийняте податкове повідомлення-рішення №000031155/0 на загальну суму 202684,80 грн., у тому числі за основним платежем 168904,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 33780,80 грн.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення з податку на додану вартість, відповідач посилався на п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: факт не подачі податкової декларації по податку на додану вартість контрагентом позивача, свідчить про відсутність здійснення ними господарської діяльності та відповідно відсутності виникнення податкових зобовязань, звідси у позивача відсутні правові підстави для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, визначених в податкових накладних виданих контрагентом позивача.

В процесі адміністративного оскарження податкового повідомлення - рішення №000031155/0 від 30.08.2010 р. відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №000031155/1 від 20.092010 р., якими визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 202684,80 грн., у тому числі за основним платежем 168904,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 33780,80 грн.

Суд зазначає, що порушення, про яке зазначене в Акті перевірки, стосується порядку формування податкового кредиту платника ПДВ по операціям, що є обєктом оподаткування зазначеним податком.

Так, згідно наданої позивачем копії договору, судом встановлено, що позивачем 30.04.2009 р. був укладений договір купівлі-продажу з ПП «Летол» на поставку бітуму та додаткова угода до вказаного договору.

Протягом червня 2010 року ПП «Летол» здійснило поставку ТОВ «Промтех» бітум дорожній.

Факт передачі товару підтверджується видатковими накладними виписаними ПП «Летол»: №РН-0000034 від 26.06.2010 р., №РН-0000033 від 22.06.2010 р., №РН-0000032 від 18.06.2010 р., №РН-0000029 від 15.06.2010 р., №РН-0000028 від 12.06.2010 р., №РН-0000025 від 09.06.2010 р., №РН-0000024 від 05.06.2010 р., №РН-0000023 від 04.06.2010 р., №РН-0000022 від 04.06.2010 р.

На адресу покупця були виписані податкові накладні: №25 від 04.06.2010 р., №26 від 05.06.2010 р., №28 від 09.06.2010 р., №31 від 12.06.2010 р., №33 від 15.06.2010 р., №36 від 18.06.2010 р., №37 від 22.06.2010 р., №38 від 26.06.2010 р.

Крім того, виписані акти приймання-передачі товару №03/06-1 від 03.06.2010 р., №04/06-1 від 04.06.2010 р., №05/06-1 від 05.06.2010 р., №09/06-1 від 09.06.2010 р., №12/06-1 від 12.06.2010 р., №15/06-1 від 15.06.2010 р., №18/06-1 від 18.06.2010 р., №22/06-1 від 22.06.2010 р., №26/06-1 від 26.06.2010 р.

Придбані товари доставлялися на складські приміщення ТОВ «Промтех» згідно товарно-транспортних накладних, виписаними ПП «Летол»: №03/06-1 від 03.06.2010 р., №Р185 від 04.06.2010 р., №Р186 від 05.06.2010 р., №Р190 від 08.06.2010 р., №Р199 від 12.06.2010 р., №Р207 від 15.06.2010 р., №Р221 від 18.06.2010 р., №Р230 від 22.06.2010 р.

Оплата за товар на адресу ТОВ «Промтех» зроблена в повному обсязі згідно платіжних документів.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п 7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Стаття 9 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає реєстрацію осіб як платників податку на додану вартість податковим органами.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, у якому визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено декілька необхідних умов, за наявності яких платник податку отримує право на віднесенні сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у складі ціни товарів, робіт, послуг, що придбаваються ним для використання у власній господарській діяльності, до складу податкового кредиту, а саме:

- наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- настання першої з подій, з якими Закон повязує право платника податку на податковий кредит.

Отже, отримання податкової накладної, оформленої саме до вимог чинного законодавства, є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-вр від 03.04.1997 р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями.

Суд зазначає, що згідно ст. 42 Господарського Кодексу - підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Необхідність здійснення тих або інших витрат, а так само їх звязок з власною господарською діяльністю визначає сам платник податку, оскільки субєкт підприємництва має право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Помилковим є думка відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на ненадання звітності з ПДВ за червень 2010 р. ПП «Летол», який є поставщиком товару для позивача, виходячи з наступного.

Представником позивача у судовому засіданні надано та досліджено судом копію податкової декларації з ПДВ ПП «Летол» за червень 2010 р., яка отримана Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва 28.09.2010 р., що підтверджується штампом про отримання податкового органу на вказаній декларації.

Крім того, суд зазначає, що ПП «Летол» на час укладання угоди та видання податкових накладних знаходився в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Підпункти 10.1., 10.2. ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

У даному випадку така відповідальність покладена на ПП «Летол», на позивача по справі не може бути покладена відповідальність за неподання податковому органу звітності усіма контрагентами.

Закон України «Про податок на додану вартість» не має відповідних норм, які б зобовязували покупця слідкувати та контролювати подачу звітності податковим органам з боку продавця товарів.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі не подача податкової звітності, або не визнання звітності інспекцією податковою, при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит покупця.

Як свідчить аналіз приписів закону «Про податок на додану вартість», законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі. Судом встановлено, що позивач оплатив отримані товари, додаткових вимог щодо права на податковий кредит, чинним законодавством не передбачено.

Крім того, податкові накладні складені ПП «Летол» на адресу позивача відповідають вимогам чинного законодавства, суми податку на додану вартість вказані у податкових накладних в розмірі 168904,00 грн. ТОВ «Промтех» правомірно віднесло до складу податкового кредиту.

Одночасно з цим суд зауважує, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Тобто, суд приходить до висновку, що позивач не наділений правом та можливістю відстежувати порядок формування податкових зобовязань своїх контрагентів і не може нести відповідальність за їх протиправні дії.

Суд відмічає, що відповідно до вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не навів відповідну норму права, згідно якої на визначення податку на додану вартість прямо та безумовно повязано з фактом подачі податкової звітності контрагентами.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого судового збору з держбюджету на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтех» до Харківської об'єднанної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднанної державної податкової інспекції від 20 вересня 2010 року №000031155/1, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Промтех» донараховано основного платежу з ПДВ у сумі 168904,00 грн., штрафних санкцій у сумі 33780,80 грн., а всього - 202684,80 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтех» витрати по сплаті державного мита в сумі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 13 грудня 2010 р.

СуддяБартош Н.С.